Контроль і аудит
ЗМІСТ:
1.
Права і
обов’язки суб’єктів внутрішньогосподарського контролю
2.
Негативний аудиторський висновок та
причини його надання аудитором
3.
Поняття незалежності аудитора та причини
їх порушення
4.
Рівні впевненості аудитора за
міжнародними стандартами аудиту
5.
Особливості аудиту розрахунків з
бюджетом по податку на прибуток
Список використаної літератури
Об’єм – 11 сторінок.
Вартість – 20 грн.
1. Права і обов’язки суб’єктів внутрішньогосподарського контролю
Права, обов'язки і
відповідальність посадових осіб, уповноважених здійснювати контрольні заходи,
спеціалістів структурних підрозділів та інших установ і організацій, залучених
до проведення контрольного заходу, ґрунтуються на вимогах Стандартів державного
фінансового контролю, та інших актів чинного законодавства. [2]
Посадові особи, уповноважені
здійснювати контрольні заходи, мають право:
- отримувати усю інформацію та
документацію щодо правових підстав, фінансово-економічних обґрунтувань,
підготовки і ухвалення нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих,
інших актів і відомчих документів, що регулюють організаційно-розпорядчу та
фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю;
- отримувати від посадових
осіб об'єкта контролю первинні бухгалтерські, фінансові документи, необхідні
довідки, інформацію, статистичні відомості, бухгалтерсько-фінансові звіти, іншу
документацію та письмові пояснення і заяви з питань, що постають під час
проведення контрольного заходу;
- отримувати від посадових
осіб об'єкта контролю нормативно-правові, організаційно-розпорядчі акти і
відомчі документи (постанови, розпорядження, рішення, накази, положення,
інструкції, порядки, стандарти, інструктивні листи тощо);
- робити копії або виписки з
усіх без винятку документів, які стосуються предмета контролю; вимагати від
посадових осіб об'єкта контролю копії і виписки з документів та інших
матеріалів, складати на основі цих документів розрахунки. Достовірність копій,
виписок, розрахунків підтверджує своїм підписом посадова особа об'єкта
контролю;
- контролювати виконання планів,
кошторисів, правильність оформлення грошових, фінансових, бухгалтерських та
інших документів, наявність коштів і цінностей, а у разі виявлення ознак
підробки чи інших зловживань - вилучати необхідні документи до закінчення
проведення контрольних заходів, залишаючи у справі акт вилучення та копії або
реєстри вилучених документів;
- контролювати правильність
придбання, зберігання, використання та списання сировини, палива, інших
матеріальних цінностей, спожитої тепло- та електроенергії на витрати; повноту
оприбуткування готової продукції; списання відходів, а також вимагати від
керівника об'єкта контролю здійснення контрольного вимірювання обсягів
виконаних робіт чи контрольного запуску сировини у виробництво;
- вимагати від керівника
об'єкта контролю проведення інвентаризації основних засобів,
товарно-матеріальних цінностей, перевірки наявних коштів і розрахунків, у разі
потреби опечатувати каси і касові приміщення, склади, комори, сховища, архіви;
- одержувати у встановленому
порядку від третіх осіб довідки, копії документів та пояснення, пов'язані з
операціями, що перевіряються;
- вимагати від керівників та
інших посадових осіб об'єкта контролю невідкладного усунення виявлених
порушень, якщо обставини потребують негайного реагування, окремо зазначати про
це в акті контрольного заходу;
- у разі потреби, за рішенням
керівництва, залучати до контрольного заходу на будь-якому етапі незалежних
спеціалістів чи експертів. [1]
Посадові особи, уповноважені
здійснювати контрольні заходи, зобов'язані:
- дотримуватися принципів
законності, конфіденційності, повноти, об'єктивності, достовірності та
доказовості результатів контрольного заходу;
- проводити контрольні заходи
відповідно до затверджених плану та програми контрольного заходу за наявності
доручення на їх проведення;
- не втручатися в оперативну
діяльність об'єкта контролю, не оприлюднювати свої висновки до завершення
контрольного заходу, відповідного оформлення результатів та їх розгляду
керівництвом Міністерства;
- виявлені під час
контрольного заходу факти порушень, обставини та причини їх скоєння відображати
в акті контрольного заходу; долучати до нього відповідні документи, пояснення
посадових осіб об'єкта контролю та інші обґрунтування виявлених фактів;
- в усіх випадках виявлення
ознак підробки, зловживань та інших правопорушень отримувати від посадових,
матеріально відповідальних та інших службових осіб об'єкта контролю докладні
письмові пояснення обставин, мотивів, причин і умов учинення порушень, долучати
їх до матеріалів контрольного заходу;
- у разі відмови посадової або
матеріально відповідальної особи об'єкта контролю від надання пояснень
фіксувати цей факт в акті;
- на будь-якій стадії
контрольного заходу приймати від посадових, матеріально відповідальних та інших
осіб об'єкта контролю подані з їх ініціативи усні та письмові заяви,
зауваження, пояснення щодо предмета контрольного заходу та, за потреби,
проводити їх перевірку;
- за результатами контрольного
заходу складати акт або довідку. Акт складається у разі виявлення порушень у
трьох примірниках, з ним ознайомлюють посадових осіб об'єкта контролю під
розписку. Один примірник акта залишається керівникові, а за його відсутності -
іншій уповноваженій особі об'єкта контролю, під розписку;
- у разі відмови від
підписання керівником або іншою відповідальною посадовою особою акта
контрольного заходу, зробити у ньому відповідний запис;
- у разі незгоди керівника чи
іншої посадової особи об'єкта контролю з фактами, викладеними у акті,
запропонувати подати упродовж п'яти робочих днів письмові зауваження, провести
їх перевірку і з результатами перевірки та висновками ознайомити зазначених
посадових осіб. Зауваження та результати перевірки разом із висновками додати
до довідки чи акта як невід'ємну частину;
- у разі невиконання або
неналежного виконання посадовою особою об'єкта контролю законних вимог
посадової особи, уповноваженої проводити контрольний захід, скласти відповідний
акт із зазначенням дати, часу, місця, відомостей про посадову особу, що
припустилася таких дій, і негайно доповісти про це керівництву Міністерства. [3]
Керівник органу державного
сектору відповідальний за організацію та стан функціонування внутрішнього
контролю. [1] Зокрема:
1) розробку і реалізацію
стратегічних планів, планів дій та програм органу державного сектору;
2) забезпечення досягнення мети
і цілей діяльності органу державного сектору;
3) створення ефективної
організаційної структури органу державного сектору;
4) визначення, оцінку і
управління ризиками в діяльності органу державного сектору;
5) управління державними
ресурсами органу державного сектору;
6) ефективне управління
кадрами органу державного сектору і підвищення їх кваліфікації;
7) збереження активів органу
державного сектору, захист інформації відповідно до вимог законодавства;
8) створення умов щодо
повного, неупередженого, достовірного ведення бухгалтерського обліку та
складання фінансової звітності;
9) затвердження правил
документообігу і технологію обробки облікової інформації;
10) здійснення моніторингу
процедур внутрішнього контролю і вжиття заходів з їх удосконалення, в тому
числі, шляхом урахування рекомендацій внутрішнього аудиту та інших інспекцій;
11) звітування про стан
внутрішнього контролю. [4]
2. Негативний аудиторський висновок та причини його
надання аудитором
Аудиторський
висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора
(аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками
проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності
чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку
фінансово-господарської діяльності. [2]
Висновок може
бути позитивним (безумовно—позитивний, позитивний висновок, що містить
пояснювальний параграф), умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від
надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках
в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які
підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від
позитивного.
Наявність
фундаментальної незгоди може призвести до представлення клієнту негативного
аудиторського висновку. Наявність фундаментальної невпевненості може стати
підставою для відмови від видання аудиторського висновку.
[1]
У всіх випадках,
коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен
дати опис усіх суттєвих причин його невпевненості незгоди. Ці причини необхідно
коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор
висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У
цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного
характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де
наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло
формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.
При підготовці
негативного аудиторського висновку доречні такі Негативний висновок встановлює
аудитор, коли виявляє порушення, які викривають реальний стан справ в цілому.
Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані
фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані
бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення
про дійсний фінансовий стан. [5]
Підставою для
відмови від видання аудиторського висновку може стати фундаментальна
невпевненість аудитора у зв’язку з неможливістю перевірки фактів чи обмеження
масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до
висновку стосовно фінансових документів в цілому, а відсутність достатніх
аудиторських свідчень не дає можливості видати об’єктивний аудиторський
висновок.
Під час
підготовки негативного аудиторського висновку використовують такі слова: «не
задовольняє вимоги», «суперечить…», «не відповідає…», «перекручує дійсний стан
справ» тощо. [6]
3. Поняття незалежності аудитора та причини їх
порушення
В Законі України
«Про аудиторську діяльність» зазначається, що право на отримання сертифіката
мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ
про здобуття якої визначається в Україні, необхідні знання з питань аудиту,
фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років
підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста,
асистента (помічника) аудитора [1].
Сьогодні від
аудитора вимагається широкий економічний кругозір, знання в галузі урядової
політики, соціальної психології, вміння мислення на майбутнє. Тобто, аудитор
має володіти широким спектром знань. Оскільки аудитори повинні володіти не
тільки глибокими знаннями у вузькоспеціальній сфері, але і широким економічним
кругозором, знаннями в галузі урядової політики, законодавства, соціальної
психології, а також розбиратися в питаннях галузевої специфіки клієнтів тощо.
Аудитор покликаний акумулювати цей комплекс знань і використовувати свій досвід
та інтуїцію для масштабного бачення і сприяння в вирішенні проблем розвитку
господарюючого суб'єкта, що перевіряється, у цілому[2].
Крім вище
перелічених вимог сучасний аудитор зобов’язаний суворо дотримуватися норм
професійної етики, передбачені Кодексом професійної етики аудитора. Аудитор має
бути незалежним, об’єктивним у своїй роботі, чесним, передбачливим,
зобов’язаний зберігати таємниці клієнтів.
Професійна етика визначає:
- моральні норми для спеціалістів, які повинні
забезпечити найкраще виконання професійних обов’язків;
- взаємовідносини у професійних колективах;
- специфічні моральні норми, притаманні
конкретній професії;
- особливості професійного виховання [3].
Зараз як ніколи
постає проблема незалежності аудитора. Тобто, незалежність аудитора можна
розглядати з декількох сторін: незалежності з боку державних органів виконавчої
і законодавчої влади; незалежності з
боку будь – яких інших фізичних чи юридичних осіб з корисливих мотивів;
незалежності з боку виплати гонорарів.
Аудитор, по закінченні своєї перевірки, повинен винести свою незалежну думку
про достовірність фінансової звітності суб’єкта господарювання та дотримання
законодавства України і сформувати її у звітні документи у вигляді аудиторського
висновку.
Світова практика
також немає єдиного підходу до вирішення цієї проблеми. Хоча, необхідно
зауважити що на відміну від України, в США існує обмеженість незалежності
аудиторів, а контроль над аудиторською діяльністю носить відкритий і публічний
характер.
Проблема
незалежності аудиторської діяльності притаманна не лише для України, але й для
країн всього колишнього Радянського Союзу. Ця проблема існувала і буде існувати
в нашому демократичному суспільстві. Нам потрібно просто зменшити, а по можливості
ліквідувати умови за яких можливе порушення основного принципу аудиту –
незалежності.
Особливу увагу
при вирішенні даного питання потрібно приділяти керівникам аудиторських фірм.
Керівникам можна запропонувати особливу увагу звертати при доборі кадрів в
аудиторську фірму, на їх практику та досвід;
керівництво повинно регулярно переглядати мінімальні вимоги щодо рівня
підготовки аудиторів, які добираються; проводити інформаційні роботи і
повідомляти свій персонал про вимоги незалежності; повідомлення аудитора про
можливість існування загрози незалежного аудиту.
Можна також
виділити деякі пріоритетні заходи для підвищення незалежності аудитора від
менеджменту підприємства й одержання від аудитора більш об'єктивної інформації,
а саме: ротація аудиторів не рідше, ніж раз на 5 років і заборона надання
аудиторських і консалтингових послуг однією і тією ж компанією з метою
запобігання «зрощування» аудитора з
менеджментом компанії (хоча останнє питання спірне); проведення контролю якості роботи аудиторських
компаній силами професійних організацій (САУ); проведення конкурсу серед
незалежних аудиторів за участю професійних організацій (САУ)
тощо. [2]
Аудитор не
тільки повинен бути незалежним на ділі, але і не може допускати виникнення обставин,
здатних поставити його незалежність під сумнів в очах громадськості.
Успіх аудитора
максимально залежить від його чесності, незалежності, сумлінності,
компетентності, об’єктивності і професіоналізму.
4. Рівні впевненості аудитора за міжнародними стандартами
аудиту
Висновки повинні
забезпечити аудитору рівень впевненості, який відповідає вибраним критеріям.
МСА виділяють наступні основні рівні впевненості:
1. «Абсолютна
впевненість». Досягається виключно рідко, коли докази носять вичерпний
характер.
2. «Високий
рівень впевненості». Може бути досягнуто тоді, коли професійному бухгалтеру
вдалося зібрати достатню кількість доказів, які відповідають обраним критеріям.
3. «Середній
рівень впевненості». Утворюється в тих випадках, коли професійний бухгалтер
може висловити думку про те, що предмет є правдоподібним за даних обставин. [8]
Відповідно до п.
31 МСА 100 метою завдання, що забезпечує високий рівень впевненості, є
необхідність того, щоб публічно практикує професійний бухгалтер оцінив або
точно виміряв предмет аудиту, за який відповідає інша сторона, щодо
встановлених відповідних критеріїв, і зробив висновки таким чином, щоб
забезпечити передбачуваного користувача високим рівнем впевненості у
достовірності даних про нього. [6]
При виконанні
завдання, що забезпечує високий рівень впевненості, публічно практикуючий
бухгалтер повинен виконувати положення Кодексу етики і, зокрема, бути
незалежним. Крім того, він повинен приймати завдання тільки при наявності іншої
сторони. Предмет аудиту при цьому може бути ідентифікований і повинен
забезпечити збір аудиторських доказів.
Беручи на себе
відповідальність за виконання завдань, що забезпечують високий рівень
впевненості, аудитор повинен переконатися в професіоналізмі замовника. Він
повинен погоджувати з ним умові завдання; застосовувати у своїй роботі політику
і процедури контролю «чесна; планувати завдання для ефективного досягнення
цілей; розумно використовувати професійний скептицизм і оцінювати необхідні
критерії як відповідні для оцінки конкретного предмета. Цим аспектам діяльності
присвячені окремі МСА у відповідних розділах. [6]
В якості
характеристики придатності обраних критеріїв можуть виступати такі найважливіші
якісні характеристики фінансової інформації, що містяться в МСФЗ, як;
- Доречність;
- Надійність;
- Нейтральність;
- Зрозумілість;
- Повнота. [7]
5. Особливості аудиту розрахунків з бюджетом по
податку на прибуток
Податковий облік
- це облікова система підприємства, яка ґрунтується на даних бухгалтерського
обліку і на підставі вимог законодавчих та підзаконних нормативних актів
забезпечує інформаційні потреби користувачів про нарахування та сплату
підприємством податків та зборів (обов'язкових платежів). Проведення аудиту
розрахунків із бюджетом ускладнюється наявними розбіжностями між бухгалтерським
і податковим обліком. У першу чергу це стосується податку на прибуток. За
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом
оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
доходу звітного періоду на: • суму валових витрат платника податку, визначених
статтею 5 цього закону; • суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно
зі статтями 8 і 9 цього закону. За П(с)БО 3 "Звіт про фінансові
результати" валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим
доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю
реалізованої продукції (товарів, робіт і послуг). Тобто бухгалтери не можуть
використати прибутку, відображеного у "Звіті про фінансові
результати" і облікованого заданими бухгалтерського обліку з метою
оподаткування, а вимушені вести додатковий облік із метою встановлення бази
оподаткування, а саме валових доходів, валових витрат і амортизації. У зв'язку
з величезним податковим тиском на підприємства останні намагаються оптимізувати
податки як законними, так і незаконними методами. Так, нарахування на заробітну
плату становлять 37%; нарахування амортизації йде в розріз із порядком її
нарахування за бухгалтерським обліком (а бухгалтерський облік ведеться за
аналогом міжнародних стандартів); податок на прибуток нараховується за схемою,
теж далекою від порядку визначення прибутку за даними бухгалтерського обліку та
фінансової звітності, складеної за вимогами національних і міжнародних
стандартів. У результаті часто буває, що підприємство має фінансові збитки і
платить податок на прибуток. Тобто фіскальна політика спрямована лише на
поповнення державної казни без урахування інтересів платників податків.
Тому
підприємства приховують правдиву інформацію щодо бази оподаткування,
намагаються знизити шляхом обману податковий тиск, а нестабільність податкового
законодавства, часті нововведення в розрахунки з бюджетом призводять до помилок
у нарахуванні та сплаті податків. В зв'язку з цим зростає ризик невиявлення та
аудиторський ризик у цілому. Основне завдання аудиту розрахунків із бюджетом —
ретельна перевірка правильності нарахування податків і зборів та своєчасності
їх сплати до бюджету, підтвердження перевіреної інформації висновком.
Функціональні завдання — консультування платників податків і зборів із питань
оподаткування з метою своєчасних і правильних розрахунків із бюджетом, а також
з метою уникнення переплат та попередження фінансових санкцій із боку
фіскальних органів держави; надання консультацій у разі встановлення порушень в
оплаті податків щодо їх виправлень; допомога в організації оптимального
оподаткування. Велика кількість податків і зборів, недосконалість податкового
законодавства, великий податковий тиск на підприємства, необхідність різного
відображення однієї і тієї ж операції в бухгалтерському і податковому обліку,
що залежить від розбіжностей у законодавстві тощо, збільшують властивий ризик
підприємства. А з урахуванням великих штрафів, які накладаються на підприємства
за порушення податкового законодавства, та пені, що стягується за прострочення
платежів, аудиторський ризик збільшується. Тому аудит розрахунків із бюджетом є
одним із найтрудомісткіших, найскладніших і найвідповідальніших в аудиторській
практиці. [2]
Метою аудиту
розрахунків з бюджетом з податку на прибуток є висловлення думки аудитора щодо
достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству показників
звітності по нарахуванню та сплаті податку на прибуток.
Функціональними
задачами є: коригування (рекомендації щодо виправлення помилок) та розроблення
пропозицій на підставі проведеного аудиторського дослідження щодо
альтернативних методів оподаткування, які для клієнта є більш оптимальними. [9]
В Кодексі
професійної етики аудиторів України, затвердженому рішенням Аудиторської палати
України від 18.12.1998р. № 73, окремий розділ 5 “Податкова практика” присвячено
діяльності аудиторів, які надають професійні послуги в сфері оподаткування. В
даному розділі наголошується на тому, що завданням аудитора є створення
атмосфери найбільшого сприяння клієнтові за умови дотримання принципів
об’єктивності та конфіденційності. При цьому у разі підготовки податкової
звітності для клієнтів аудитор не має права гарантувати абсолютну правильність,
а також те, що запропоновані рекомендації щодо оподаткування не підлягають
ніякому сумніву. Навпаки, аудитор повинен переконатися в тому, що клієнту
відомо про існуючі обмеження, властиві консультаціям з питань оподаткування,
щоб у разі неправильного або неоднозначного тлумачення окремих питань
оподаткування третіми особами його думка не сприймалася б користувачами послуг
за остаточну істину. [10]
Список використаної літератури:
1. Аудит в
Україні.- К. : Аудитінформ, 1994.- 68 с.
2. Аудит: Практ.
пособие / А.П. Кузьминский, Н.А. Кужельный, Е.А. Петрик.- К.: Учетинформ,
1996.- 283 с.
3. Аудит. Теорія і
практика : Навч. Посібник / А.Г.Загородній, М.В. Корягін , А.В. Єлисєєв, Л.М.
Полякова.- 2-ге вид., перероб. і доп. -Л.: Видавництво НУПП, 200.- 456 с.
4. Аудит України :
Становлення. Розвиток. Завершення. : Довідково-бібліограф. вид./Авт.- упоряд.
В.Є. Болгов- К.: Болгов медіа центр :Укр. наук. т-во геральдики і вексилогії,
2005.- Вип.. 1.- 2005.- 159 с.: ил., портр.
5. Гончарук А.Я.
Аудит.: Навчальний посібник / А.Я. Гончарук, В.С. Рудницький -3 вид., перероб.
і доп. – К.: Знання, 2007.- 443 с.
6. Дієва Н.М.
Аудит: Навч. посібник для студ. вищих закладів / Н.М. Дєєва, О.І. Дедіков.- К.:
Центр учбової літератури, 2007.- 182 с.
7. Дорош Н.І. Аудит
: теорія і практика / Н.І. Дорош - К.: Знання.- 2006.- 495 с.
8. Кулаковська Л.П.
Основи аудиту : Навч. посібник для студ. вищих учбових закладів.- 3-тє вид. /
Л.П. Кулаковська, Л.П. Піча.- К.: Каравела, 2006.- 311 с.
9. Чорна Н.А.,
Гречаник І.А. Незалежність аудиту: етичний або технічний аспект // Аудитор
України. – 2007. – №19(125). –С.17 – 19.
10. Удачина І.М.
Нові форми контролю – нові етичні норми // Фінансовий контроль. – 2006. –
№2(31). – С.24 – 26.
Комментариев нет:
Отправить комментарий