Твір - Український народний костюм

Український народний костюм символізує характер та склад української душі, який представленний у вигляді художніх елементів. Саме етнічний одяг відображає надзвичайно широкий та багатогранний спектр світоглядних уявлень, норм та духовних традицій українського народу. Враховуючи розміри країни, а з ними регіональні відмінності, український народний костюм також відрізняється багатством та розмаїттям територіальних різновидів. Проте існує одна риса, яка є характерною для всіх регіонів без виключення, незалежно від моральних та етичних поглядів - це декоративна мальовничість. Майстрині одягу намагались використовувати як найбільше кольорових матеріалів, експериментували із формами та покроєм, а також використовували безліч технік для витонченого оздоблення та опорядження. Саме так формувався самобутній та неповторний стиль українського національного одягу, який в подальшому вигідно відрізнявся від народних костюмів інших націй. Характерною рисою для українського Етно одягу є багата варіативність, оскільки кожен регіон вносив у одяг свій власний мотив, тим самим надаючи виробам абсолютної етнічності та витриманості обрядових ритуалів і традицій. Український народний костюм, як правило виготовляли відповідно до події та цільового призначення. Звичайно, найбільшим багатством та делікатністю роботи відрізнялись вироби, які виготовлялись безпосередньо до важливих життєвих та обрядових подій, як наприклад, до весілля, святої Пасхи, Різдва тощо. Одним з основних елементів українського народного костюму була сорочка, яка була присутня завжди незалежно від ритуалу, традицій та подій. Характерною рисою сорочки була вишивка, яка власне і стала безпосереднім символом та візитною карточкою українського одягу. Кожен із регіонів відрізнявся певною автентичною методикою та технікою вишивання різноманітних візерунків. Локально спостерігались відмінності не лише в домінуванні певних орнаментів, як наприклад геометричних, рослинних або тваринних, проте кожному регіону та області були притаманні певна палітра кольорів. Таким чином, можна відрізняти вишиванки не лише за технікою їх виготовлення, але й аналізуючи кольорові поєднання та смислові навантаження, які кожна вишиванка передавала. Орнаменти та візерунки не лише передавали багатий світ природи та природних явищ, всі вони мали також безпосереднє магічне значення і служили оберегом для людини. Вишиванку робили люблячі жінки своїм чоловікам, коли ті від'їзжали в далекі краї, або ж молода готувала весільну вишиванку своєму нареченому тощо. особлива роль належала вишиванці, яку вдягали хворій людини. Така сорочка відрізнялася певними характерними особливостями, які згідно вірувань наших пращурів, мала цілющі властивості. Таким чином, аналізуючи явище вишиванки в культурі українського народного одягу, можемо зробити висновок, що саме їй належала домінантна роль.

Твір - Головні герої трагедії "Фауст"

Протягом всього семестру на уроках зарубіжної літератури ми вивчали та читали багато трагедій, поем, віршів, балад, але найбільше мені сподобалася трагедія «Фауст». Тому в цьому творі я розповім про головних героїв трагедії Фауста і Вагнера. Фауст здобув професії лікаря, чорнокнижника, мав докторське звання, але за його словами, «як дурнем був, так і лишивсь», він хотів висловити, що знання його малі і треба дізнаватися більшого, самостійно відгадувати істину і знання про життя. Вагнер ще не втратив надії пізнати світ, людський розум і почуття, йому приємно вести розмову з таким вченим, як Фауст. Він щиро ставиться до нього і поважає його всією своєю сутністю .Фауст на самоті в деякій мірі співчуває йому

: «Іще його не зрадила надія; копається в гноїську, скарб шука, а знайде часом черв’яка, то, дурень, і тому радіє…» Сам Фауст блукає лабіринтом, з якого не може знайти вихід. Він уже зрозумів, що не є богом, але не знає що робити далі : чи відректися від давніх мрій, а чи тікати? Себе порівнює із сліпим хробаком, що землю риє, поки його чиясь нога роздушить. Вчений у певний час вже хоче себе отруїти, але його зупиняє Великодній ранок і дзвони, що кличуть до собору. Отже, Фауст, сидячи у своєму кабінеті, ще не втратив моральних цінностей, яких дотримувався змалку.

Я, гадаю,можна зробити висновок, що Фауст і Вагнер – два різні типи вчених. Вони відрізняються як кількістю знань, так і поглядом і переконаннями. На мою думку, головні герої трагедії «Фауст» є зразком і для нашого часу, бо проблеми які виникали в минулому є до сьогодення. Саме Вагнер і Фауста є прикладом того, що « Ніколи не пізно навчатися», треба лише зрозуміти для чого  тобі ці знання потрібні.

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 100 грн. 

Твір - Титанік

От, що не можна проігнорувати, так це новий фільм «Титанік». Цього разу історія грандіозної катастрофи показана очами закоханих героїв. Бідний художник і наречена мільярдера закохуються друг у друга. Те, що ця картина буде видовищної, ні у кого не викликає сумнівів. Джеймс Кемерон, режисер і автор сценарію фільму, створюючи цю філософську драму, ніяк не припускав, що на прем’єрі пустять скупу сльозу навіть бувалої акули кинобизнеса. До всього вищесказаного залишається додати, що одну з головних ролей грає красень Голливуда Леонардо Ди Каприо. «Титанік»… ..........................................................................................................................................................................

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 80 грн. 

Твір - Антарктида. 3 клас

Антарктида пізніше від інших материків стала відома людству, хоч припущення про її існування висловлювалися географами і мореплавцями вже в середні віки. Регулярне плавання у південних широтах почалося наприкінці ХVІІІ ст.. Ближче від усіх мореплавців підходив до материка англійський мореплавець Джеймс Кук. Він тричі перетинав Південне полярне коло, досяг 71° південної широти, але південніше пройти не зміг – дорогу перегородили непереборні люди. Першим побачили береги Антарктиди учасники першої російської антарктичної експедиції (1819-1921 р.) під командуванням Ф.Ф. Беллінсгаузен і М.П. Лазарева. На двох суднах «Восток» і «Мирний» мореплавці дев’ять разів підходили до берегів материка. 16 січня 1820 р. вважається Днем відкриття Антарктиди. У наступні десятиріччя Антарктида науковими таємницями і величезними багатствами своїх водних басейнів привертала до себе увагу дослідників з різних країн. У 1911 р. норвезька і англійська експедиції вирушили до Південного полюса. 14 грудня 1911 р. норвежець Р. Амундсен досяг полюса. Через місяць 18 січня 1912 р. англієць Р. Скотт підкорив Південний полюс. Інтерес до загадкового материка не слабшав, і надалі, але систематичне його вивчення почалося після Другої світової війни. Сьогодні Антарктида – «науковий материк». На його території працюють більше 40 наукових станцій, що належать 17 державам. Серед них і перша українська станція «Академік Вернадський». Вчені вивчають будову, клімат. 

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 80 грн. 

ТВІР - Поема Шекспіра "Гамлет"

ТВІР 

Поема Шекспіра "Гамлет"

На минулих уроках світової літератури ми вивчали поему Шекспір «Гамлет», Шекспір дуже майстерно описав характер Гамлета. Взагалі, вважається, що саме поема «Гамлет» є найуспішнішою поемою Шекспіра, Автор описує Гамлета, як людину, яка терпіла погане ставлення до себе, зраду рідних. Гамлет ніби проста людина, але в його душі сидить таємниця за допомогою якої головний герой, можна навіть сказати, заманює людей стати читачами поеми «Гамлет»

Коли я читала поему, я  замислювалася над одним питанням яке я б задоволенням хотіла запитати у Гамлета «важко було Вам зберігти благородність, честь лицаря, в такому колі зрадливих людей?» І ось одного дня я вирішила написати Гамлетові  лист в якому я б задала йому питання про його життя. Пишучи лист  в мене почало виникати багато запитань одні з яких:

« Як на Вашу думку, можуть зрадити близькі люди й сьогодні?»

«Які б поради Ви надали сьогоднішнім «героям», яких теж

зрадили?»

Через деякий час я отримала лист з відповідями:

1. Я, гадаю, що всі люди однакові, що в минулі роки що й сьогодні, так що можна чекати від людей поганого вчинку у  Ваш бік не зважаючи рідні чи не рідні, друзі або вороги,

2. Я не можу відповісти на Ваше запитання, щодо поради, бо у кожного своя історія, і у кожного своє життя..

Читаючи цей лист, я гадаю, що всім треба замислитись над сенсом життям, над вчинками, над Вашими друзями. Бо в Наш час дуже багато людей, які зраджують.

Твір - Мій рідний край

Твір

Мій рідний край

              Моя Батьківщина-Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній,- неможливо. Мабуть, поняття «Рідний край» закладається в людині з народження. Здається, що не має нічого особливого у тій місцевості, у цих людях, але це є найближче та найрідніше. Про це говорять рядки з вірша Андрія Малишка:

« Чому, сказати, й сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в ріднім краї,

Одним одна біля воріт»

             Рідна земля – це те місце, де ми народилися, виросли та пізнали світ. Це місце, де ми вперше почули мамину колискову, відчули смак перемоги або розчарувань. Цю землю не вибирають, як не вибирають своїх батьків. Я не можу зрозуміти, чому люди покидають свою Батьківщину і шукають щастя за кордоном, знаючи, що рідна земля потребує любові та праці. Рідна земля дорога для нас, тому,що це наше минуле, теперішнє і майбутнє.

            Наша земля - Україна, тому требо її любити. Це значить кожними своїми вчинками допомагати, вірно служити. Мало говорити, що ти патріот - требо патріотом бути!

ТВІР - Батьківщина

ТВІР 

Батьківщина

Що ж таке Батьківщина у долі і життя людини? Батьківщину не можна, так само, як і слово «щастя», визначити одним словом або навіть фразою. Звичайно, це країна, де народився і виріс чоловік. Батьківщина - це місце, де він провів найкращі роки свого життя, дитячі роки; це його доля, до якої він відчуває свою співпричетність.

Саме з дитячих років, дорослі привчають маленької людини любити і пишатися Батьківщиною, якою б вона не була. Вони вчать поважати, милуватися, задовольнятися і розвивати почуття патріотизму до своєї країни. Пізнаючи світ від дорослих, дитина привчається до традицій, релігії та культурі своєї сім'ї, а слідчо і своєї держави. У цьому періоді життя, він «вбирає все як губка», запам'ятовуючи навіть найменші деталі.                                                                                               

Важко буде тій людині, яка не знає історію свого народу.

Україна - це країна з великим минулим, незрозумілим справжнім і дуже туманним майбутнім. Країна формувалася тисячоліття, але сама українська культура зародилася набагато раніше. Ну, як не гордитися українській людині за свою країну, якщо вона стільки пережила, стільки відстояла.                                                                                                        

Я дуже пишаюся минулим своєї Батьківщини. Звичайно, були і програші та виграші. Але перемог було відмітно більше. Задається питання: у чому успіх? Успіх не в фізичній силі, не в спорядженні ... Успіх він у нашому українському дусі, в сміливих вчинках, в умах правителів, в руках простого селянина! Наша цінність - це люди. Українська людина, він вихований на українській землі, яка завжди була, є і буде нашою. Вся сила в любові до родини, до батьківщини, до природи.
Ще один важливий момент, це - віра. Віра в майбутнє, в краще. Ті, хто воювали на Другій Світовій Війні, вони не шкодували себе, вони не думали про те, що вони загинуть ... Вони воювали з думкою про те, що загинуть заради майбутніх поколінь, заради їхніх дітей і онуків, заради України, яка була, є і буде. Вони з патріотизмом йшли в бій, і цей дух, ця віра допомагала бійцям досягти успіху. Коли ці думки виникають у мене в голові, мені здається, що сам Бог був на нашому боці, і справедливість восторжествувала. Пам'ять про героїв нашої Батьківщини дає зрозуміти, що є з кого брати приклад. Герої, як і їх подвиги, вони будуть жити вічно в серцях українських людей. Наша сила в пам'яті про подвиги наших героїв.

Віра виховує совість. Людина без совісті не може любити Батьківщину, може її тільки використовувати, а іноді навіть, на жаль, продавати.

Любити Батьківщину - це неявне мистецтво. Воно приховано в глибині людської душі. У деяких воно приховано, у деяких активно. Кожна людина любить свою країну по-своєму.

Всі думки цих людей все одно про Батьківщину: а значить, вони переживають за неї; отже, вони хочуть зробити країну хоч крапельку краще; значить, вони бажають своїй державі і своєму народу добра.

Любити свою країну не означає, що потрібно вступати в усі благодійні фонди. Для початку потрібно почати з себе, з самовиховання в собі і в зміцненні почуття патріотизму. Почати з себе - це початок почав. Досить-таки просто не смітити, бути чемною іншим ... Навіть малі добрі справи можуть змінити світогляд людини. Роблячи добро іншим людям, людина духовно перевиховується, йому і самому стає приємно зробити ближньому добро. Ввічливість, порядність і посмішка завжди переможуть негатив та сварка у суспільстві. Звичайно, один в полі не воїн, тому кожна людина повинна задуматися над проблемою самоорганізації своїх дій і поглядів.

Кожна людина оцінює поняття «Батьківщина» за своїми життєвими поглядами. Для когось це ціла країна, для когось місто, село, село. Місце, де він народився або де виріс. Але може і нерідне місце, яке людина дуже полюбив, і воно стало йому рідним з часу його перебування. А для когось Батьківщина обмежується стінами квартири ...

Батьківщина - це те місце, де людина відчуває себе вдома, де йому приємно перебувати, куди після довгого от'е.               

ТВІР - Мій рідний край. 5 клас

ТВІР

Мій рідний край. 5 клас

.

У кожної людини в світі є рідний край. І для кожного він обов’язково, щось значить. Мій рідний край ,як моя домівка, дуже рідний для мене. Мене завжди охоплює почуття любові до рідного краю.

 Але іноді я замислююсь, щоб було, як би ми не мали рідного краю? Напевно, люди шукали б його, але серце нічого не приймало б за рідне. І навіть тоді, коли вони десь поселялися ,то все не вважалось милим, як у рідному краї. Люди були б сумні, злі , бо вони не відчували любові, щастя. І це було б дуже-дуже погано. Але нам пощастило - у нас є рідний край, і це наше найбільше щастя.

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 50 грн. 

Я пропоную, щоб ми усі зробили щось для рідного краю. Бо іншого в нас ніколи не буде. Я гадаю, що ми можемо посадити дерева, кущі. Не смітити на вулицях, не вирубувати багато дерев. Мені здається, що цим ми покращимо наш рідний край. Тоді я буду радіти ще більше своєму рідному краю. Та якщо вийде, буду надихати на ще більшу працю людей. Я вважаю, що коли  люди будуть натхненні, то вони допоможуть рідному краю. Вони ще більше полюблять і більше ніж раніше поважатимуть рідну Землю. Бо це наш дім, і ми повинні берегти його.

ТВІР - "Що таке подвиг?"

ТВІР

"Що таке подвиг?"

Що таке подвиг ?

Подвиг за визначенням

Словники дуже скупо говорять про подвиг: у Фасмера зовсім немає цього слова, як і у Даля, Ожогов дає щось абсолютно банальне - "героїчний самовідданий вчинок". Подвиг обговорювати якось не прийнято, їм слід тільки захоплюватися. Але адже захоплення розуміння не додає...

Мені здається, що подвиг - це більш менш вдала спроба людини стати Богом або поступити як Він.

Можна сказати, що подвиг - це героїчний вчинок людини. Скоюючи подвиг, людина проявляє сміливість, самовідданість. Іноді любов. Подвиг - це в якійсь мірі готовність пожертвувати собою ради близької людини, батьківщина і так далі.

Подвиг - це, коли людина, жертвуючи своїм життям, рятує інших.

Подвиг - це коли відчуття любові до Батьківщини, сім'ї і просто дорогим людям, заглушає в тобі відчуття страху, болю і думці про смерть і штовхає тебе на сміливі вчинки, при цьому незамыслюючись про наслідки, які можуть трапитися з тобою!

Подвиг і рекорд

Зрозуміло, подвиг - не рекорд. Рекорд - це те, що вимагає повторення і збільшення, перевищення. Коли в стрілянині починають показувати стовідсоткові результати, переходять на дрібніші мішені, коли в спринті досягають стелі, з секунд переходять на десяті, з десятих - на соті частки, з сотих - на тисячні. Або придумують нові покриття взуття і доріжок. Рекорд завжди фіксується зовнішнім і мірним чином. Подвиг завжди унікальний і не визначеним. Ті сотні і тисячі нещасних радянських, корейських, китайських солдатів, що повторили подвиг Олександра Матросова, примушують сумніватися у тому, що досконале Матросовим - подвиг, а не помилка або дія, що підкоряється іншим мотивам, цілям і розрахункам.

Подвиг і час

І якщо допустити думку про Богоподобії здійснюючого подвиг, то, коли скоро для Бога час не існує, то і термін або період здійснення подвигу нічого не значать: подвиг може тривати мить або все життя - з погляду Бога це у будь-якому випадку мить. Більш того, подвиг визначається, з погляду людини, завжди всім його життям. Не можна бути просто так, а потім - бац! - і зробити подвиг. Копіткий щоденний подвиг рівнозначний блискавичному подвигу - адже що зробив його йшов до подвигу все життя.

Подвиг як жертва (подвиг Ісуса)

Бездумне і неозоре "всіх не перестріляють", з яким йшли на танки і кидалися на кулемети - вчинок самовідданий, але не жертовний. Це так далеко від того, на що пішов Ісус і чого він сам так страшився на Таємній Вечері ("так мине Мене чаша ця, втім не як Я хочу, але як Ти." Мтф. 25.39). По єдності з Батьком - як піти на таку жертву? І тому останніми Його словами було не "За Батьківщину! за Сталіна!", а за Себе: "Або, або, лама самахфані?" (Боже, Боже, навіщо Ти залишив Мене?). Тут розмір подиву перевищує розмір мук, адже це - остання і така відчайдушна, така гірка думка, що не поменшує віру в Батька, але і не благаюча пощади. З цією думкою померти у вірі - і є жертовний подвиг.

Подвиг як жертвопринесення (Аврам)

На нього схожий подвиг жертвопринесення, подвиг віри, перш за все. Адже не просто первістка - продовжує роду приготувався різати старезний Аврам, знаючи, що, убий він сина - і урветься його рід і не збудеться обіцяне Богом. І справа не в сліпоті віри: авраам не фанатик і готовий сперечатися з Богом і торгуватися з ним за свого родича Лота. Справа в щирості і фортеці віри, в любові до Нього, в усвідомленні: раз Бог велить, значить Він сам на таке здатний і може пожертвувати Своїм Сином.

А ще тут лежить в основі думка про те, що син, Ісаак, - Богом даний, Богом же і може бути узятий, що батьківські права нижчі Божеських.

Подвиг палестинського терориста

Ми відмовляємося визнати дії палестинського або арабського або мусульманського терориста на тій підставі, що його вчинок веде до смерті неповинних: а чи всі були повинні в Содомі і Гоморре? У Вавілоні і Єрусалимі? При Потопі?

Ще одне популярне обгрунтування відмови - посилання на те, що самовбивця чекає в Раю зустрічі з прекрасними і вічне невинними гуріямі. Ми сміємося над цим - але чому? Тому що у нас інші погляди на Рай? І ми упевнені, що наші погляд - єдино вірний?

Навіщо ми так педалюємо низовину, підлюдяність цих самогубств? Ми упевнені, що не назвемо це подвигом іншим разом, коли наш одноплемінник і єдиновірець створить щось подібне? Адже ось, здається, приступили до канонізації Івана Сусаніна, що погубив ціле військо, що виконувало бойове завдання.

Особистий і масовий подвиг

Масовий подвиг - або психоз, або крайня форма рабства, типу "трудовий і бойовий подвиг радянського народу" -- який це до чортової матері подвиг під прицілом? Ні, вже краща бездуховна і безрозмірна буржуазна ситість, ніж мистецтво швидко і в муках вмирати. Вже краще хай дурний пінгвін боязко ховає, ніж божевіллю хоробрих знову заспіваємо ми.

Що є герой

Що здійснив подвиг ми називаємо героєм. Це така стійка абревіатура, а точніше, нік Геракла, не першого, але найзнаменитішого героя.

Тільки тут ось що відбулося з нами в романтичному дев'ятнадцятому столітті: ми всяких нікчем, а деколи і просто покидьків стали називати героями. "Герой нашого часу", герої Достоєвського... - так які вони герої? Що героїчного в хворобливо азартному персонажі "Гравця" або "Бісах"?

Герой, згідно міфічним канонам, людина - подвиг, що зробив, і що заслужив за це безсмертя і іконічне зображення на зоряному небосхилі. Якщо якось адаптувати це уявлення з сучасними, кантіанськими етичними нормами, то герой - це той, хто посмів і зміг поступити так, як на його місці поступив би Бог. І абсолютно неважливо - він, людина, поступив так тільки одного разу в житті або поступає так щодня і щогодини, не перевертаючи ніякої історії, але прославляючи себе до Бога, не додаючи своєму подвигу ніякого розголосу і не доводячи її до істерики піар-кампанії.

Як важко бути Богом, знають тільки ті, хто був. Вони знають і мовчать, тому що це все одно нікому не розповіси, а поети і інші - найшвидше просто не здогадуються про те, як важко бути Богом. Інакше ніякої б романтики не було б, а була б суха, скупа і малоцікава проза звершення.

Виходить же, що сторінки, що заповнили, і сцени історії натовпу героїв - зовсім не герої, а так, щось на зразок фараона Мережі 1, який, щоб довести своє героїчне походження від Ра, примусив перебити на Луксорським барельєфі всіх попередніх фараонів, а замість них увічнити себе.

Але чи є героєм той, хто осмілився і зміг подолати визначене, долю, свою долю?

Нагорода за подвиг

Але ж подвиг і є сам собі нагорода - тобі вдалося побути Богом: що ще потрібне? Якщо кому потрібне що-небудь інше, так він і вішає на себе всякі значки і брякалки, як наш незабутній. І зоряний дощ і зоряні нагороди, і пил галактик - це все ніщо, все суєта, астрономічна нісенітниця, турботи анналістів.

Гімн і подвиг

Всяка річ і всякий елемент реальності має своє віддзеркалення в символі дійсності. Символ завжди - плоский і невиразний вираз або віддзеркалення чогось реального, але без якого ця реальність як би і не існує. Так слово є символ будь-якої дії або предмету. Так гімн є віддзеркалення подвигу в дзеркалах особистої або всесвітньої пам'яті і історії.

Безчинству реальності протистоїть гармонія хоралу і гімну, що висвічує в цьому хаосі космічну кристальність і ясність етичного всесвіту.

Інша справа, що через різний рід спотворень ми часто чуємо гімни з приводу порожнього і реально неіснуючого: є ж слова, за якими нічого не стоїть -- "розум, честь і совість нашої епохи", ГКО, "честь і гідність президента".

Подвиг і реквієм

Героям, що йдуть, ми говоримо "Ми пам'ятаємо - Re quem". Можливо, ми і справді пам'ятаємо їх подвиги, хоча рідко розуміємо їх. І чи варто взагалі затримувати пам'ять на чому-небудь, окрім подвигів? Всі ці дати, періоди, тирани і лиходії, катастрофи і тітаніки...

Подвиг і злочин

Доти поки ми орієнтуватимемося на масштаби дії і лише на масштаби, ми плутатимемо подвиги із злочинами: те, що з Кремля бачиться злочином, з лісової вовчої гущавини Чечні приймається за подвиг - і навпаки.

Безперечно також і те, що всякий подвиг - це злочин межі людяності, верхньої межі людської екзістенції, це завжди подолання в собі людського, посування себе на рівень Бога.

Подвиг і чудо

Мабуть, подвиг дуже схожий на чудо, дію Бога. Чудо - простий, найкоротший і природній шлях, яким діє і рухається Бог. Ми нагромаджуємо і тужимося - Він діє просто і ясно, а від того здається, що легке. І це дуже добре, що більшості з нас невідомі Його шляхи. Між нас, чи знаєте, деколи такі мерзотники попадаються.

І лише скоюючий подвиг творить його як творить чудо Бог: нехитро, просто, природно, прямо, з дивовижною точністю потрапляючи в лекало.

Подвиг

Так що ж таке подвиг?

Над прірвою, коли людей вже не видно і лише - в серпанку жалюгідне житло, стояти і не зірватися під лукавих і влесливих слів отруту, гординею віри нехтувати і Бога спокушати своїм падінням - не спромогтися.

Нести в собі сумнів, але тільки про себе; відчаю сказати: я все-таки зможу і, слабкості свої подолавши, здійснити не шлях - хоча б перший крок, а, можливо, останній.

У тиші передсмертної жадати нової строчки.

Зуміти пробачити.

Прийти.

Піти.

І не помітити, що це було просто неможливо.

ТВІР - Місяць. 3 клас

ТВІР - Місяць. 3 клас

Кожна пора року має свої місяці. Усі вони різні і мають гарні назви. Мій самий улюблений місяць – це січень. Цей місяць завжди приносить нам стільки свят і розваг. В січні починаються зимові канікули – сама весела пора. Катання на санях, на ковзанах, гра в сніжки, нікого не залишать байдужим.

Але сама надзвичайна подія цього місяця зустріч Нового року. Це одне з найбільш таємних, рочистих і родинних свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить в чудеса. Прикрашена ялинка, подарунки від Діда Мороза, новорічна ніч – це неймовірне свято.

А веселі колядки на Різдво! В цей день ми вітаємо своїх близьких та рідних святковими піснями. За колядки ми отримуємо від господарів заслужені солодощі та дрібні гроші.

Наостанок надходить свято – Водохреща. Це свято проводять на річці. Тут з льоду роблять хреста і приходять церковні служителі, щоб посвятити воду. Багато людей пірнають у цю воду, щоб отримати зцілення. Це ніби у казці.

Січень – самий чарівний, чудовий та неповторний місяць. Він завжди дарує нам казку.

СОЧИНЕНИЕ - My profession is a hairdresser

My profession is a hairdresser

A barber (from the Latin barba, "beard") is someone whose occupation is to cut any type of hair, give shaves, and trim beards. In previous times, barbers also performed surgery and dentistry. In more recent times, with the development of safety razors and the increasing rarity of beards, most barbers primarily cut hair.

Although many barbers may still deal with facial hair when requested, in American and Commonwealth culture most barbers specialize in the simple cutting of men's hair. They do not generally offer significant styling or 'fancy' haircuts when compared to hairdressers working in hair salons.

The place where a barber works is generally called a barbershop, or simply the "barber's".

Hairdresser, or as it is also known, the hair stylist profession is in great demand these days. A great number of beauty salons are looking for the highly qualified specialists. And many beauty institutes where you can learn all the tasks like hair coloring or permanently wave hair are offering correspondence programs.

A hairdresser is a universal term referring to someone whose occupation is to cut or style hair in order to change or maintain a person's image. This is achieved using a combination of hair colouring, haircutting and hair texture techniques.

СОЧИНЕНИЕ - «Праздник победы». 5 класс

«Праздник победы». 5 класс

Девятое мая - это Праздник Победы, праздник со слезами на глазах ветеранов. Эти слезы навеянные и тяжелыми воспоминаниями военных лет, и радостью светлой победы.

Четыре долгих года продолжалась эта жестокая война, четыре года несла они боль и страдание, смерть и разруху, отбирала родных и близких, друзей и знакомых. Нет ни одной семьи, которая бы не потеряла в этом аде отца или брата, сына, дочку, мать, сестру. Сколько их осталось на фронтах Великой Отечественной! Сколько людей привлечено в фашистских тенях, живыми сожжено в печах Освальда и Бухенвальда, задушено ядовитым газом в концентрационных лагерях, повешено, расстреляно, подданный жестким пыткам гестапо!

Наше нынешнее юное поколение не знает войны. Но можно ли о ней забыть, навсегда вычеркнуть ее из памяти? Нет! Эта война останется не только на страницах учебника истории, но и в мыслях и воспоминаниях ветеранов и их потомков.

Украина моя! Родная многострадальная Украина! Сколько пришлось вытерпеть тебе во время этой войны! Сколько горела ты в этом аде! Эта жестокая война изодрала  твою землю тяжелыми танками, сожгла свирепым огнем твои цветущие сады, соловьиные рощи, зеленые луга, золотистые ланы.

Весь народ Украины и всего Советского Союза стал на защиту своей родины. Все, независимо от возраста, пытались сделать все, что было в их силах, для освобождения от немецкого фашизма. А сколько людей отдали свою жизнь за Родину. Чтобы не случилось, мы не имеем права их забыть. Именно поэтому почти в каждом населенном пункте существует особенное памятное место - могила Неизвестного солдата. Неизвестных солдат нет. Все известны, если не именем своим, так подвигом. Память о героях войны навсегда останется в умах и сердцах следующих поколений.

Мы не знаем войны. Искренняя благодарность за все Вам, и мертвым, и живым героям Великой Отечественной. Пусть всегда будет мир на нашей планете Земля!