РЕФЕРАТ
Емоційний інтелект
ЗМІСТ
Вступ
1. Визначення поняття «емоційний інтелект»
2. Емоційний інтелект як засіб успішної самореалізації
Висновки
Література
Поняття емоційного інтелекту (emotional quotient (EQ)
вперше було використане у 1990-му році американськими психологами Джоном Маєром
та Пітером Соловеєм (таке милозвучне українське прізвище). Воно об’єднало в
собі вміння людей розбиратися у своїх власних думках, почуттях та контролювати
свої емоції. Мені ж з поняттям EQ вперше довелося зіткнутися років так зо два
назад, на одній з практичних конференцій по управлінню персоналом. І тоді цей
феномен надзвичайно мене зацікавив.
Категорія емоційного інтелекту йде своїми коренями в
проблему жорсткої визначеності людської долі. І тут все дуже просто: якщо в
момент настання зрілості людина володіє певним набором особистісних якостей та
навичок – то чи здатна вона змінитися? Іншими словами, якщо, скажімо, у свої 25
років я раптом вирішую, що зовсім не хочу бути архітектором (про що мріяв і на
що вчився з дитинства) і вирішую, що хочу стати маркетологом чи pr-менеджером
(тобто обрати професію з абсолютно іншим набором необхідних якостей) то чи можу
я набути ці якості, працюючи над собою? Чи можу змінитися?
Теорія EQ, як основного рушія людської результативності
та ефективності (і як наслідок - успішності) імпонує мені саме тим, що за
твердженнями дослідників емоційний інтелект піддається тренуванню. Себто, як і
у випадку з м’язами, ви самі можете вирішувати, наскільки розвинутим буде ваш
емоційний інтелект.
Своєрідною протилежністю йому є поняття інтелектуального
коефіцієнта (intellectual quotient (IQ)), який формується разом з набуттям
людиною базових знань (тобто десь так до 16-17 років), а протягом наступного
життя залишається практично незмінним. IQ неможливо розвивати. І якби успіх
людини залежав від IQ – тоді низкий бал під час тестування перетворювався б на
вирок для людей з низьким інтелектом. Тому що хочеш - не хочеш – а відтепер і
назавжди ти будеш мати саме такий коефіцієнт інтелекту. І що з цим не роби –
він не зміниться.
IQ vs EQ
На щастя, успіх людини набагато більшою мірою залежить
від емоційного інтелекту (EQ), ніж від коефіцієнту інтелекту (IQ).
Найбільш яскравий приклад, який наводять для ілюстрації
важливості EQ стосується шкільного життя. Згадайте – вчителі завжди пророкували
велике майбутнє відмінникам, які отримували перші місця на олімпіадах, і
наголошували на пропащості трієчників та двієчників, які „ніколи нічого не
зможуть досягнути у цьому житті”. Проте, коли через десятки років ви зустрічаєтесь
на вечірці випускників – то бачите абсолютно іншу картину. Ніякої
закономірності немає. Частина відмінників так і не зуміла досягнути жодних
значних результатів у житті, тоді як частина двієчників вже володіють власними
компаніями, працюють на топових посадах, пішли у мистецтво, політику чи стали
відомими спортсменами, мають щасливу сім’ю і власний острів у Тихому океані.
Лідерами стали не ті, хто завчав на пам’ять цілі абзаци у
шкільних підручниках, а ті, хто возився з залізяччям у гаражах, грав на гітарі,
організовував походи своїх одногрупників у гори чи навіть приторговував
імпортною жуйкою.
IQ, звісно, також відіграє свою роль на шляху до успіху –
адже саме він вказує на наші знання, навички, вміння. Але його роль порівняно
невелка, коли йдеться про EQ – здатність прокладати собі шлях до бажаної мети.
Емоційний інтелект включає в себе вміння контролювати свої емоції,
використовувати інтуїцію, комунікабельність, стійкість та спокій у стресових
ситуаціях.
На відміну від IQ, емоційний інтелект розвивається
протягом всього життя. Більше того – при свідомому спрямуванні зусиль на його
розвиток – він піддається цілеспрямованому тренуванню. А отже – ви самі будете
вирішувати, яким зробите своє життя!
1.
Визначення поняття «емоційний інтелект»
Глибокі соціально-економічні та духовні зрушення, що
відбуваються в Україні, сприяють утвердженню людини як найвищої соціальної
цінності, найповнішому розвитку її здібностей, задоволенню широких потреб,
забезпеченню гармонізації міжособистісних стосунків. Практична реалізація цих
завдань багато в чому залежить від самої особистості, її здатності вільно
орієнтуватися в соціальному просторі, розуміти особливості розвитку й
самореалізації, оволодівати науковою інформацією.
Складність і багатогранність функціонування сучасного
суспільства як динамічного соціального організму, зростання його системних змін
обумовлюють гостру потребу розвитку потенціалу емоційного інтелекту людини
задля її ефективної соціальної адаптації та успішної самореалізації. Такі
обставини підвищують науково-психологічний інтерес до цієї проблеми.
Актуальність проблеми зумовлена ще й тим, що емоційний
інтелект є однією з головних складових у досягненні максимального успіху в
житті та відчуття щастя. Якщо в ХХ столітті в дипломатії, управлінні та бізнесі
важливим був логічний інтелект, то в ХХІ столітті, коли процес глобалізації
охопив усі сфери життя, актуальним є емоційний інтелект і пов’язані з ним форми
практичного і творчого інтелекту.
2.
Емоційний інтелект як засіб успішної самореалізації
Кожна людина народжується з обов’язковим потенціалом
емоційної сенситивності, емоційної пам’яті, емоційної обробки та емоційного
научіння. Ці чотири вроджені компоненти формують серцевину емоційного
інтелекту. Людина може розпочати життя з високим рівнем емоційного інтелекту,
але з часом він може знизитися, якщо особистість набуває згубних емоційних
звичок у дитинстві в сім’ї, де її ображають і зневажають [1].
Дж. Майєр і його
колеги підкреслили різницю між двома основними моделями емоційного інтелекту.
Модель здібностей – це уявлення про емоційний інтелект як про перетин емоцій і
пізнання. Змішана модель висуває поняття емоційного інтелекту як поєднання
розумових і особистісних рис, притаманних кожній конкретній особі.
Висновки
Емоційний
інтелект є головною складовою у досягненні максимального відчуття щастя та
успішної самореалізації. EQ є незамінним чинником, що активізує і підносить
нашу розумову вправність; тобто, коли людина визнає свої почуття і керується
ними в конструктивний спосіб, то це збільшує інтелектуальні сили особистості.
Підвищити рівень
свого емоційного інтелекту цілком можливо, проте не за допомогою традиційних
програм навчання, спрямованих на ту частину мозку, яка керує нашими
раціональними ідеями. Тривала практика, зворотний зв’язок від колег, а також і
особистий ентузіазм стосовно досягнутих змін у собі є істотними у справі
успішної самореалізації.
Теоретичний
аналіз категорії емоційного інтелекту в сучасній психології та його
співвідношення з типами особистості (за К. Юнгом) показав, що це питання
потребує глибокого вивчення.
Якщо порівняти
екстравертів та інтровертів за рівнями наявності емоційного інтелекту, то серед
екстравертів 44,4 % мають високий рівень EQ, 44,5 % – середній рівень і 11,1 %
- низький. У інтровертів спостерігається наступна тенденція: 25 % мають високий
рівень емоційного інтелекту, 50 % - середній рівень і 25 % - низький рівень.
Серед амбівертів 60 % мають середній рівень емоційного інтелекту, 28 % -
низький і 12 % – високий рівень EQ. Тобто, у екстравертів переважає високий та
середній рівень емоційного інтелекту, у інтровертів домінує середній його
рівень, переважна більшість амбівертів має середній рівень. Високий рівень
емоційного інтелекту спостерігається лише у незначної кількості респондентів.
Слід відзначити,
що екстраверти краще управляють своїми емоціями, а інтроверти краще себе
самомотивують. В однаковій мірі у інтровертів і у екстравертів добре розвинені
обізнаність, емпатія та вміння розпізнавати емоції інших.
Загалом отримані
результати та їх аналіз свідчать про наявність зв’язку між рівнем емоційного
інтелекту і типами особистості (за К. Юнгом). Найбільшого успіху можуть досягти
екстраверти з високим рівнем EQ, оскільки вони можуть краще урівноважувати
власну когнітивну й емоційну сферу для досягнення максимального життєвого
успіху.
Кореляційний
аналіз результатів трьох методик показав, що найбільш значущі зв’язки виявлені
між емоційною свідомістю інших, яка передбачає вміння розпізнавати емоції людей
і використовувати їх у повсякденному житті, та виразом власних емоцій (0,72),
якістю життя, що проявляється у задоволені життям, та картиною світу, тобто
крізь призму яких переконань людина споглядає світ (0,74), а також інтегральним
показником емоційного інтелекту і самомотивацією (0,85), розпізнаванням емоцій
інших та емпатією (0,81), інтегральним показником емоційного інтелекту й
розпізнаванням емоцій інших (0,86).
Загалом
інтегральний показник EQ високий у 16 % респондентів, що свідчить про вміння
розуміти свої емоції і почуття, відчувати відповідальність за власний емоційний
стан і ступінь задоволення життям, вміння легко розуміти почуття інших людей не
лише через вербальні прояви, але й невербальні, вільно виражати свої емоції,
проте відчувати. коли це робити недоречно; високий емоційний інтелект
асоціюється з почуттям загального щастя, що виражається через дружелюбність,
зацікавленість, зосередженість, відчуття повноти життя. Люди з високим EQ
відповідальні за власний добробут, який визначається ментальним та психічним
здоров’ям.
Низький EQ
наявний у 32 % респондентів, що свідчить про необхідність розвивати емоційний
інтелект і посилено працювати над удосконаленням власних можливостей. Низький
емоційний інтелект призводить до незадоволення життям, що виражається у
самотності, страху, фрустрації, почутті вини, спустошенні, депресії,
нестабільності, агресії, залежності, злості.
Середній рівень
EQ переважає у 52 % наших респондентів, що свідчить про можливість його
розвитку та про певний потенціал зростання.
Важливо
розвивати емоційний інтелект лідерам, керівникам і тим, хто прагне досягти
успіху в кар'єрі. Найважливішою якістю лідера є батьківський обов’язок. Тому
потрібно навчитися бути лідером не тільки на роботі, але і в сім'ї.
Дослідження
учених підтверджують, що вивчення лідерства повинне враховувати не тільки
інтелектуальні якості, але і емоційні. Джеймс Колінз зробив висновок, що
успішні організації розвиваються під керівництвом людей, в яких поєднуються
скромність і непохитна рішучість.
Для того, щоб
виховати в собі скромність і рішучість, потрібні такі якості, як терпеливість,
чуйність, витримка. Розпізнавання своїх відчуттів – це крок до того, щоб
управляти ними. Найважливіше тут – проаналізувати і виявити причини того, чому
Ви переживаєте саме ці почуття. Говоріть про свої відчуття, щоб Вас краще
зрозуміли, але пам'ятайте, що Ваше емоційне життя не повинне залежати від
чиїхсь слабкостей. Інакше ви обеззброїте себе і внесете в своє життя хаос.
Управляйте
своїми емоціями! Умійте регулювати свої відчуття: коли потрібно, стримуйте
злість і роздратування, а коли потрібно – проявляйте радість. Знайте: лідери
створюють себе самі, вибираючи свою реакцію в тій або іншій ситуації. Це
означає, що Ви самі вирішуєте, які у Вас цілі, цінності і життєві пріоритети.
Навчившись
управляти своїми емоціями, розвивайте в собі здатність співпереживати, дивитися
на світ очима іншої людини. Навчіться не тільки чути, але і відчувати
співбесідника. Вам допоможуть в цьому жести і міміка опонента, Ваша інтуїція.
Лідери
погоджують дії людей, мотивують, надихають і спонукають до дії. Для цього
лідеру важливо уміти знайти контакт з іншою людиною. Багато людей слухають з
наміром відповісти, а не зрозуміти. Вони або говорять, або готуються щось
сказати.
Але лише
небагато володіють емпатичним слуханням, яке полягає в умінні вислухати
співбесідника, зрозуміти його відчуття розумом і серцем. Потім висловлюйте свої
думки, висувайте свої пропозиції.
Якщо Ви думаєте,
що лідером стати не можна, означає, для Вас – не можна. Якщо вважаєте, що
емоційний інтелект – нісенітниця, можливо, для Вас – так. Лідером стає той, хто
вірить в свій успіх. Для досягнення успіху є єдиною перевагою емоційний
інтелект. Наприклад, людина, яка має високий IQ,
але низький EQ, може не знати не тільки, як налагодити
взаємовигідні відносини з іншими людьми, але деколи не знає, чого вона хоче в
житті. Ігнорування розвитку свого емоційного інтелекту приводить до головних
болів, депресій, стресів.
Піклуйтеся про
розвиток емоційного інтелекту!
Література:
1. Березюк Г.
Емоційний інтелект як детермінанта внутрішньої свободи особистості //
Психологічні студії Львівського ун-ту. - С. 20 - 23.
2. Ильин Е. П.
Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2002. – 752 с. (Серия „Мастера психологии”).
3. Либин А. В.
Дифференциальная психология: на пересечении европейских, российских и
американских традиций. 2 изд.-М.: Смысл; Per Se, 2000. – 549 с.
4. Морозов С. М.
Психометричний контроль та конструювання психодіагностичних тестів: Навч.
посібник. - К.: РВЦ „Київський ун-т”, 1999. – 95 с.
5. Практический
интеллект // Р. Дж. Стенберг, Дж. Б. Форсайт, Дж. Хедланд и др.- СПб: Питер,
2002. – 272 с. (Серия „Мастера психологии”).
6. Райгородский
Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. –
Самара, 2000. – 672 с.
7. Robert K. Cooper, Ayman Sawaf. EQ inteligencia
emocionalna w organizacii i zarzadzaniu. - Warszawa. - 2000. - 423 s.
8. Филатова О.
Эмоциональний интелект как показатель целостного развития личности // Персонал,
№ 5, 2000. - С. 100 - 103.
9. Фетискин Н.
П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития
личности и малых групп. - Учеб. п. –М.: Ин-т Психотерапии, 2005. - С. 57
Комментариев нет:
Отправить комментарий