РЕФЕРАТ - Політичні вчення давнього Риму




РЕФЕРАТ 
 Політичні вчення давнього Риму






ЗМІСТ
Вступ
1.               Характеристика політичної думки стародавнього Риму
2.               Політико-правове вчення Цицерона
3.               Політико-правові погляди римських стоїків 
Висновки


Вступ
Історія давньоримської політичної думки охоплює ціле тисячоліття — аж до V ст. н. е. Політичні вчення Стародавнього Риму мали багато спільного з політичними вченнями Стародавньої Греції. Пояснюється це тим, що тут формувались держави на основі однотипних соціально-економічних і станових відносин, з глибокою спадковістю у розвитку їх культури. Політичні вчення у Стародавньому Римі формувались на основі філософських шкіл, перенесених з Греції. Та новизна і оригінальність політичних поглядів римських мислителів полягала в тому, що ними висунуті ідеї, які відповідали відносинам зрілості рабовласницького суспільства. Зміни у політичній теорії обумовлені розвитком відносин приватної власності та рабства. У загальнотеоретичному плані ця думка перебувала під значним впливом відповідних учень давньогрецьких мислителів, передусім Сократа, Платона та Арістотеля. Вершиною давньоримської політичної думки є політичне вчення Цицерона.
Один з ідеологів римської аристократії, знаменитий оратор Марк Тулій Ціцерон (106-43 рр. до н. е.) в діалогах "Про державу" і "Про закони", наслідуючи Платона, виклав вчення про державу. Теоретичні погляди Цицерона на державу сформувалися значною мірою під впливом давньогрецьких політичних учень, які він розвивав стосовно тогочасної римської дійсності і політичної думки.
У період утвердження в Римській імперії панування християнства значного поширення набуло вчення одного з найвидатніших ідеологів християнської церкви Аврелія Августина (354—430), за заслуги перед церквою прозваного Блаженним. Свої політичні погляди він виклав головним чином у праці «Про град Божий».
Важливе місце в історії соціально-політичної думки в Стародавньому Римі займає представник римського стоїцизму Луцій Антей Сенека (4 р. до н. е. - 65р. н. е.). Численні праці, і, зокрема, найбільший твір "Листи до Луцілія", дійшли в оригіналі до сучасності.
Бурхливий розквіт політичної думки у Стародавньому Римі припадає на правління імператора Юстініана (527-568 рр.), який завершив кодифікацію римського права. З ініціативи Юстиніана здійснено кодифікацію законів.
Ці теми спробуємо розкрити детально в нашій роботі.

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 180 грн. 


 Висновки
Історія давньоримської політичної думки охоплює ціле тисячоліття і в своїй еволюції відображає суттєві зміни соціально-економічного і політичного життя Стародавнього Риму. Історію Стародавнього Риму прийнято ділити на три періоди — царський (754—510 рр. до н. е.) республі­канський (509—28 рр. до н. е.), імператорський (27 р. до н. е. — 476 р. н.е.). В умовах рабовласницького суспільства, де раби не бу­ли самостійними суб'єктами політичного життя і залишалися лише об'єктами чужої власності, боротьба за політич­ну владу розгорталася в середині привілейованої меншості.
Давньоримська політична наука перебувала під впли­вом відповідних давньогрецьких концепцій. Коли в середи­ні V ст. до н. е. .плебеї вимагали створення письмового законодавства, Грецію відвідали римські посланці з метою ознайомитися з грецьким законодавством Солона. У Римі були прийняті знамениті закони — XII таблиць.
Великий вплив на давньоримських мислителів справили Сократ, Арістотель, епікурійці, стоїки, Полібій. Так, - уявлення Демокріта про прогресивний розвиток ідей від первісного суспільного становища до створення упорядко­ваного суспільного життя і держави, погляди Епікура про договірний характер держави і права були сприйняті і розвинуті Тітом Лукрецієм Каром (99—55 рр. до н. е.) у поемі «Про природу речей».
Марк Туллін Ціцерон (106—43 рр. до н. е.)—знаме­нитий римський державний діяч, оратор і мислитель при­діляв значну увагу проблемам політики і держави. Відомі його праці «Про державу», «Про закон», «Про обов'язки», численні політичні і судові публікації.
Луцій Сенека (6—3 рр. до н. е.—65 р. н. е.) — один із основних представників стоїцизму в Стародавньому Ри­мі перебував під великим впливом давньогрецьких стоїків.
Подібні ідеї розвивав стоїк — раб, за походженням Епіктет (50—130 рр.). Він закликав до особистого мораль­ного удосконалення і відповідного виконання тієї ролі, яка послана кожному долею. Його теорія доповнюється різкою критикою багатства і засуджує рабство.
Стоїк, імператор Марк Аврелій Антоній (121—180 рр.) учив, що дух цілого вимагає спілкування, але не хаотичного, а такого, що відповідає злагодженому порядку світу. Звідси випливає повсюдне в світі «підкорення і супідкорення», а серед людей («найбільш досконалих істот») — «однодумство», досягненню чого, за Марком Авреліем, і служить стоїцизм.
Історична зумовленість політичної думки Стародавньо­го Риму означає в той же час ЇЇ історичну обмеженість. Разом з тим теоретичні досягнення цієї думки використо­вувалися в наступних концепціях, модифікуючись і набу­ваючи нових значень в умовах, які змінювалися.
Сучасний цивілізований світ перейняв від Стародавньої Греції феномен публічної влади, а від Стародавнього Ри­му — принцип розподілу влади. Особливо треба відзна­чити роль Ціцербна, котрий стояв біля витоків тієї юриди­зації поняття «держава», яка в майбутньому здобула ба­гато прихильників.
Пильний інтерес до ідей Цицерона виявляли мислителі епохи Відродження, а потім французькі просвітники, які вбачали у Цицероні свого великого предтечу.

Список використаної літератури:
1.     Політологія - Шляхтун П.П.
2.     Історія вчень про державу і право - Мироненко О.М.
3.     Політологія: Підр. Для ун-тів / За ред. О. І. Семківа. – Львів: Світ, 1993. – 576с.
4.     Політологія: Підр. Для студентів ун-тів. – 2-е вид., зі змінами. – Львів, 1994, -- 592с.
5.     Політологія: Курс лекцій: Навч. Посібник / За ред. І. С. Дзюбка: К.: Вища шк., 1993. – 271с.
6.     Політологія: Курс лекцій / Авт. кол.: І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, З. С. Сокол, В. А. Кулик та ін. – Тернопіль: АСТОН, 1998. – 159с.



Комментариев нет:

Отправить комментарий