ТВІР - Життя продовжується
Настала осінь. Птахи відлітають. Тварини готуються до
зими. Час збирати їстівні припаси. От і білочка вирушила на пошуки горіхів,
грибів та шишок. Стрибала пухнаста з дерева на дерево, з гілочки на гілочку.
Поки раптом не натрапила на величезні кущі ліщини. Білочка не роздумуючи
схопила горішок і з радістю помчала у свою схованку.
Горішок опинився в лапах у руденької білочки. Вона швидко
стрибала і горішок не розумів, куди він так швидко пересувається. Він бачив як
віддаляється від милого серцю дерева. Його опанував страх, адже він більше
ніколи може не побачити свою родину. Горішок кричав і благав про допомогу. А
руда пустунка стрімко поспішала у схованку.
Через деякий час горішок опинився у темному і зовсім не
затишному місці, де було мало повітря. Він лежав зовсім знесилений і страшенно
сумний, адже він був один…
Але раптом горішок почув голоси. Знайомі до болі – ніжні
та рідні голоси. Білочка знову принесла горішки. Він ще не бачив їх, своїх
близьких та дорослих, але вже чув і відчував їх присутність. Горішок дуже
зрадів. Він тепер не один! Рідні поруч, а це означає, що він – набагато
сильніший і зуміє протистояти труднощам…
Так і лежали мандрівники до весни. І тільки пригріло
сонечко, вони перетворилися в маленькі зелені паростки. А це означало, що життя
продовжується…
Комментариев нет:
Отправить комментарий