КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Психологія
Тема №1: «Психологічні ідеї
Платона» 1
Вступ 1
1. Біографія Платона 2
2. Психологічні ідеї Платона.5
Висновок 12
Використана література 14
Тема №2: «С.Л. Рубінштейн –
єдність свідомості та діяльності» 15
Вступ 15
1. Школа С.Л. Рубінштейна 17
2. Принцип єдності свідомості
і діяльності за С.Л Рубінштейном 18
3. Основні досягнення С.Л. Рубінштейна 21
Висновок 23
Використана література 24
Вартість – 30
грн.
Опис:
Поява
психології в Стародавній Греції на рубежі VII-VI вв. до н.е. було пов'язано з
необхідністю становлення об'єктивної науки про людину, що розглядала душу не на
основі казок, міфів, легенд, а з використанням тих об'єктивних знань
(математичних, медичних, філософських), які виникли в той період.
У
той час психологія входила в науку, що вивчала загальні закономірності
суспільства, природи і людини. Ця наука одержала назву натурфілософії
(філософії), протягом довгого періоду часу, майже 20 століть, психологія
залишалася частиною філософії.
Природно,
що в обширному предметі філософії до психології відносилася область, пов'язана
в першу чергу з людиною, та і саме дослідження душі (психіки) зв'язувалося
переважно з особливостями психіки людини. В той же час область психічного не
обмежувалася людиною, але розповсюджувалася на весь світ. Такий підхід одержав
назву панпсихізм - напрям, який вважає весь світ одушевленим і наділеним душею.
Протягом декількох століть (приблизно до III в. до н.е.) різниця між психікою
людини і тварин розглядалася як чисто кількісна, а не якісна. [1,
с.45]
Таким
чином, в психології античності, тобто в психології, яка розвивалася ученими
Стародавньої Греції і Риму, можна умовно виділити три етапи - зародження і
становлення психології, період класичної грецький науки і період еллінізму.
У
VII-IV вв. до н.е. з'явилися перші наукові концепції психіки, в яких вона
розглядалася, перш за все, як джерело активності тіла. При цьому вважалося, що
душу людини і душі інших живих істот мають чисто кількісні відмінності,
оскільки людина, як будь-яка жива істота, підкоряється тим же законам, що і все
в природі. [3, с.34]
В
цей же час виникли і перші теорії пізнання, в яких перевага віддавалася
емпіричному знанню. Емоції розглядалися як основний регулятор поведінки.
Головне, що вже в цей період були сформульовані провідні проблеми психології: у
чому полягають функції душі, як її зміст, як відбувається пізнання світу, що є
регулятором поведінки, чи є у людини свобода цієї регуляції.
В
період класичної грецької психології з'явилися перші розгорнені концепції
психічного, сформульовані Платоном. У той період учені звернулися до людини,
почалося дослідження тих якісних відмінностей, які властиві тільки душі людини
і яких немає у інших живих істот. Виникла ідея про те, що психіка - носій не
тільки активності, але і розуму і моральності, тобто на її розвиток роблять
вплив не тільки матеріальні чинники, але і культура, духовний устрій.
Так
з'явилися ідеї про необхідність свободи для людини, яка можлива тільки при
відході від думки про те, що поведінка детермінується і регулюється емоціями.
Таким чином, розум, а не відчуття починають розглядати як головний регулятор
поведінки, і розум же стає джерелом об'єктивних знань про загальне, істинне,
яке може бути абсолютно не пов'язане з плотськими відчуттями
В
період еллінізму, в якому грецька наука, культура вийшли за рамки Греції,
відбулося і переміщення основних психологічних шкіл з Греції до Риму. В цей час
не виникли принципово нові підходи до психіки, більшість шкіл модифікували
погляди, висловлені ученими в попередні періоди. Проте відкрилося багато
цікавих і важливих фактів, пов'язаних з дослідженням особливостей поведінки,
його регуляції, з проблемою оцінки діяльності людини і критеріїв цієї оцінки. [1, с.45]
___________________________________________________________________________
Виникнення
і розвиток психології розглядається в рамках такого предмету як історія
психології. Розглядаючи основні тенденції становлення і розвитку психологічної
науки, ми не можемо не висвітлити найбільш значущі праці знаменитих вчених,
серед яких чільне положення займає Сергій Леонідович Рубінштейн (1889 -
1960гг.) і його роботи.
Видатний філософ і психолог, доктор психологічних
наук, професор, головними напрямами дослідження якого були філософські проблеми
психології.
Вітчизняна
психологічна наука розвивалася в боротьбі за діалектико-матеріалістичним
розумінням свого предмету. У ході ідейно - теоретичної боротьби поступово
складалося матеріалістичне розуміння предмета психології і встановлювалися
найважливіші методологічні принципи науки.
На
зміну засновникам вітчизняної психології прийшли нові талановиті вчені: це С.Л.
Рубінштейн, А.Р. Лурія, Л.С. Виготський. Завдяки наявності багатьох талановитих
вчених, які після революції прийшли в науку, психологію не спіткала доля
генетики і кібернетики. [1, с.23]
Характеризуючи
завдання психології, С.Л. Рубінштейн пише: "Психологічне пізнання - це
опосередковане пізнання психічного через розкриття його суттєвих, об'єктивних
зв'язків". Таким чином, предметом психології є психіка і психічні явища
конкретної людини, а також психічні явища, які спостерігаються в групах і
колективах.
За
словами С.Л. Рубенштейна, вирішальну роль у становленні психології як
самостійної науки відіграло запровадження експерименту, що "не тільки
озброїло її новим для неї, дуже потужним методом наукового мислення, а й
взагалі по - новому поставило питання про методику психологічного дослідження в
цілому, висунувши нові вимоги і критерії науковості всіх видів досвідченого
дослідження в психології ".
У
центрі уваги С.Л. Рубінштейна були і методологічні проблеми. У роботах
Рубінштейна звертає на себе увагу перш за все нетрадиційна для радянської
психології дослідна позиція - позиція філософа, яка розглядає з точки зору
методології емпірику психологічної науки, що намагається частково
систематизувати і пояснити цей емпіричний хаос. Цим він і відрізнявся від більшості
сучасних йому психологів.
Тому
в центрі його концепції виявляються перш за все проблеми пізнання світу. У
цьому позиція Рубінштейна зближується з позиціями психологів колишніх років -
Лопатіна, Троїцького, Грота, Шпета, для яких також головними залишалися
філософські проблеми буття і свободи людської особистості. [1, с.25]
Використана література:
1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія
філософії: Підручник. – К., Либідь, 2001. – 406с.
2. Галузинський В.М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та
історія– Рівне, 1996. – 237с.
3. История философии: Энциклопедия / сост. А. Грицанов. –
Минск, Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. – 1376 с.
4. Історія філософії: Словник / В.Ярошовець (заг.ред.). –
К., Знання України, 2005. – 1199с.
5. Пікашова Т.В. Від витоків до середини ХІХ століття:
Короткий довідник з історії філософії. – К., МАУП, 1998. – 150с.
6. Платон. Держава. – К., Основи, 2000. – 354с.
7. Платон. Законы. – М., Мысль, 1999. – 832с.
8. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков
до наших дней. – СПб., Петрополис, 1997. – Т. 1: Античность. – 320с.
9. Сократ; Платон; Аристотель; Сенека: Биогр. очерки / Е.
Орлова (сост.). – М., Республика, 1995. – 267с.
Використана література:
1.
История психологии. А.Н. Ждан. М.: 1990.
2.
Введение в профессию "психолог". Под ред.
И.Б. Гриншпуна. М.: 2002.
3.
История психологии. Т.Д. Марциновская. М.: 2007.
4.
Общая психология. А. Маклаков. СПб.: 2003.
5.
Исследования мышления в советской психологии. Акад.
Наук. М.:
6.
Хрестоматия по психологии. Под ред. А.В. Петровского.
М.: 1977.
Комментариев нет:
Отправить комментарий