КУРСОВА РОБОТА - Планування та організація виконання ветеринарних заходів при виникненні бешихи свиней в господарстві

КУРСОВА РОБОТА 
Планування та організація виконання ветеринарних заходів при виникненні бешихи свиней в господарстві

ЗМІСТ

Вступ

1.      Природно-економічна характеристика господарства

2.      Ветеринарно-санітарний стан господарства

3.      Епізотична ситуація в господарстві

4.      План заходів по ліквідації хвороби і організація його виконання

5.      Інструкція про заходи профілактики та боротьби з бешихою свиней

5.1.Загальні положення

5.2.Діагностика хвороби

5.3.Заходи по профілактиці хвороби

5.4.Заходи по профілактиці бешихи

5.5.Відповідальність за порушення карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних правил

Висновки

Перелік використаної літератури

Об’єм – 38 сторінок.

Таблиці, рисунки присутні.

Вартість – 400 грн.

Можливе придбання частинами. 

Опис:

    Бешиха є однією з найбільш поширених хвороб свиней, а її збудник Erysipelothrix rhusiopathiae здатний викликати захворювання тварин багатьох видів та людей (Урбан В.П., 1981; Геведзе В.И., Андросик Н.Н., Ленькова В.А., 1982; McCarthy D.H., 1986; Воронин Е.С., Романова М.В., 1987; Bricker J.M., Saif Y.M., 1997; Brooke C.J., Riley T.V., 1999; Wood R.L., 1999; Fidalgo S.G., Riley T.V., 2004).

За кількістю неблагополучних пунктів та рівнем летальності бешиха посідає сьоме місце серед 14 найбільш поширених інфекційних хвороб свиней, а за кількістю профілактичних щеплень – друге місце після профілактичної вакцинації проти класичної чуми свиней (Рахманов A. M., Яременко М. А., 2003).

Дослідженнями вітчизняних та зарубіжних вчених встановлено етіологію бешихи свиней, визначено епізоотологічні особливості її перебігу, розроблено методи діагностики, лікування та специфічної профілактики (Mc Carthy D.H., 1986; Bricker J.M., Saif Y.M., 1997; Brooke C.J., Riley T.V., 1999; Wood R.L., 1999; Fidalgo S.G., Riley T.V., 2004).

Однак, незважаючи на систематичні щеплення свиней, застосування антибіотиків та проведення ветеринарно-санітарних заходів, захворювання на бешиху свиней виявляють як в Україні, так і в країнах близького та далекого зарубіжжя. За допомогою проведених в останні роки досліджень встановлено, що спалахи бешихи в нашій державі зумовлені відсутністю достатньо ефективної та безпечної інактивованої вакцини проти бешихи свиней (Сініцин В.А., Ображей А.Ф., Остапець М.Г., Трясоруб О.Я., 1995).

Впродовж всієї історії людства інфекційні хвороби були наймасовішими, а в колишні часи - і найгрізнішими захворюваннями. Боротьба з різними інфекціями побуту передовим рубежем профілактичної і клінічної ветеринарної науки і практики. Досягнуті успіхи визначили істотне зниження інфекційної захворюваності і летальності. Багато інфекцій, раніше широко поширені (чума великої рогатої худоби, сибірська виразка, сап), взагалі не реєструються на території нашої країни або зустрічаються лише спорадично.

Розробка новітніх способів специфічної профілактики (вакцини, сироватки, діагностичні тести) дозволила різко понизити захворюваність тварин і птахів бактерійними інфекціями, проте епізоотична ситуація все ще залишається складною. Інфекційні хвороби завдають народному господарству значного економічного збитку, який складається з наступних чинників: загибелі тварин, втрати їх продуктивності, зменшення сировинних ресурсів, припинення експорту і міжгосподарських переміщень племінних тварин і продуктів тваринництва, введення карантинно-обмежувальних заходів. Особливо великі втрати викликають хвороби, що характеризуються високою контагіозністю, оскільки при їх виникненні до епізоотичного процесу залучається велика кількість сприйнятливого поголів'я.

Останніми роками почали реєструвати асоційовані вірусно-бактерійні інфекції серед тварин, які самостійно рідко викликають захворювання, що клінічно виявляється, і розвиваються, як правило, на тлі різних технологічних порушень і стресових ситуацій. Характерною особливістю таких інфекцій є тривала персистенція збудника інфекції в організмі тварин і можливість рецидивів захворювання.

Нерідко при невчасному проведенні протиепізоотичних мерів окремі такі інфекції можуть прийняти характер епізоотії і навіть панзоотії. У зв'язку з цим забезпечення профілактики, локалізації і ліквідації інфекційних хвороб тварин є основним обов'язком ветеринарних фахівців. Необхідно передбачати, що деякі і інфекційні хвороби, будучи зооантропонозамами, також представляють небезпеку для людини (сибірська виразка, сальмонельоз, туберкульоз, бруцельоз і ін.).

У загальному комплексі мерів по попередженню виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб локалізацію процес, а забезпечують швидке встановлення правильного діагнозу, своєчасність проведення протиепізоотичних заходів, їх ефективність.

Постановка точного діагнозу в епізоотичному вогнищі (неблагополучному пункті, господарстві) створює науково обґрунтовані передумови організації оздоровчих заходів, здатних забезпечити знищення збудника інфекції і унеможливити прояву у вогнищі або за його межами нових випадків захворювання тварин.

Кожна інфекційна хвороба по характеру клінічної симптоматики, епізоотологічним даним і патологоанатомічним змінам має свої особливості. Навіть хвороби, загальні для зоологічних видів сільськогосподарських тварин, відрізняються різноманітністю клінічних проявів. Проте існують і хвороби, які із-за великої складності клінічного прояву вимагають проведення спеціальних лабораторних досліджень.

Перелік використаної літератури:

1.                  Андреев Г.М. Справочник ветеринарного врача. – СПб.: "Лань", 2004. – 896 с.

2.                  Вышелесский С.Н., Мазель Э.Я. Частная эпизоотология. – М., СПб. – "Сельхозгиз", 1935. – 763 с.

3.                  Гавриша В.Г. и Калюжный И.И. Справочник ветеринарного врача. – Ростов н/Д: изд-во "ФЕНИКС", 2003. – 576 С.

4.                  Кузнецов Г.С. Справочник по ветеринарии. – М.: "Колос", 1968. –354с.

5.                  Мишанин Ю.Ф. Справочник по инфекционным болезням животных. – Ростов н/Д: изд. центр "МарТ", 2002. – 576 с.

6.      Бакулов И.А. Эпизоотология с микробиологией Москва: "Агропромиздат", 1987. - 415с.

7.      Инфекционные болезни животных / Б.Ф. Бессарабов, А.А., Е.С. Воронин  и др.; Под ред. А.А. Сидорчука. — М.: КолосС, 2007. — 671 с

8.      Алтухов Н.Н. Краткий справочник ветеринарного врача Москва: "Агропромиздат", 1990. - 574с

9.      Довідник лікаря ветеринарної медицини/ П.І. Вербицький,П.П. Достоєвський. – К.: «Урожай», 2004. – 1280с.

10.   Справочник ветеринарного врача/ А.Ф Кузнецов. – Москва: «Лань», 2002. – 896с.

11.    Справочник ветеринарного врача/ П.П. Достоевский, Н.А. Судаков, В.А. Атамась и др. – К.: Урожай, 1990. – 784с.

12.   Гавриш В.Г. Справочник ветеринарного врача, 4 изд. Ростов-на-Дону: "Феникс", 2003. - 576с.