СТАТТЯ - Сучасні підходи до розвитку мовлення дітей

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Ідеї модернізації дошкільної освіти спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку, самореалізації кожної дитини, формування її компетентності та ціннісного ставлення до світу, до самої себе. Саме на це орієнтує педагогів Базовий компонент дошкільної освіти. Державна базова програма розвитку особистості в дошкільному віці, методичні рекомендації, що розробляються до неї, спираються на жит­тєві досягнення дитини, на високу культуру педагогічних оцінок та узгодження їх із самооцінкою самого дошкільняти. Пропоную фрагменти методичних рекомендацій, розроблених одним з авторів Програми Аллою ГОНЧАРЕНКО, канд. пед. наук, доц. КМПУ ім. Б. Грінченка.

Вартість - 150 грн. 

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 

Порада перша

Новий мовленнєвий матеріал, незнайома інформація мають полопатися дитині а урахуванням її потреб, намі­рів, інтересів. Майстерність педагога саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан вихо­ванця, зрозуміти міру його зайнятості і зважити на ту зайнятість.

Порада друга

Подаючи новий матеріал, варто врахувати, наскільки успішною була попередня мовленнєва діяльність дитини.

Тому варто при неуспішній чи недос­татньо успішній діяльності показати малюкові, в чо­му полягає проблема, як можна подолати труднощі через мовленнєве вправляння, накреслити реальну перс­пективу успіху.

Порада третя

Незнайомий матеріал дорослий має ретельно опра­цювати і подати дітям так, щоб обов'язково заінтригува­ти їх. Нове має бути цікавим, захопливим, привабливим.

Не варто до кінця розкривати перед дітьми всі особ­ливості мовленнєвого матеріалу. Краще, коли дошкільня­та самостійно або разом з дорослим дошукуватимуться елементів новизни, несхожості-схожості, варіативності. Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.

Порада четверта

Презентація нового матеріалу буде ефективнішою, коли він подаватиметься як особлива подія (очікувана чи сюрпризна). Не варто відразу додавати до нього щось уже відоме, знайоме, відразу встановлювати асоціативні зв'язки!

Однак елементи новизни варто поєд­нувати з набутим досвідом, знайомою інформацією; тож зв'язок з краєвидами за вікном, з об'єктами спосте­реження на прогулянці, з вивченим напередодні віршем нехай діти знайдуть самостійно або за тактовної допо­моги дорослого.

Порада п'ята Лколи мине перше захоплення яскравістю, новизною, незвичністю мовленнєвого матеріалу, роботу над ним треба продовжити. Тут у пригоді можуть стати розда­вальні картинки. Вони допоможуть не тільки реалізу­вати завдання словникової роботи (співвіднести слово з конкретним зображенням), а й організувати іншу ці­каву роботу: узагальнити родові поняття; класифікува­ти за кольором, видом, розміром, множинними.

Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та зна­хідок багатофункціональності при застосуванні от­риманої інформації у традиційному та незвичному, нес­подіваному ракурсах.

Порада шоста

Ставити й розв'язувати мовленнєві завдання можна в будь-якій діяльності, якою цікавляться діти, поза рамка­ми унормованого, визначеного в часі організованого заняття-уроку. Наприклад, виготовлення дидактичного ма­теріалу, як правило, ініціює або бере на себе вихователь. Інтерес вихованців до роботи дорослого, при довірчому до нього ставленні, проявляється у зацікавлених погля­дах. Діти підходять ближче, уважно розглядають прине­сені матеріали, ставлять запитання. Це і є точка відліку активності дитини, спровокована елементом розвивального середовища | не обмежена традиційними рамка­ми.

Порада сьома

 Працюючи з дошкільнятами, намагайтеся уникати до­мінування словесних методів та прийомів, які притаман­ні авторитарному стилю (пояснення, читання, розпові­дання, команди, вказівки, словесний зразок, повторення, категорична оцінка тощо). За особистісно орієнтова­ного підходу однотипні вказівки, повчання, особли­во для всієї групи дітей, не мають права на існуван­ня. Не варто зловживати довгими монологами у формі описів, розповідей, пояснень або заохочувати до цього якусь дитину, що ніби бере на себе на цей час роль вихователя.

Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, смаковому, художньому, музичному образах.

Порада восьма

Реалізуючи завдання комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини, дорослий має всіляко спонукати її до активності, свідомо обмежуючи свою участь доречними, лаконічними висловлюваннями. Тож побудуймо педагогічний процес так, щоб дитина не тільки дослухалася до вихователя, а й висловлювала свою думку, прагнула її довести, переконливо аргументувати, не бюочись ні власної помилки, ні критики дорослого.

Порада дев'ята

Заняття як традиційна форма діяльності в до­шкільному закладі не вилучається з практики робо­ти, а просто має, не претендуючи на першість, ви­нятковість, обов'язковість, посісти належне йому місце. Домінувати має вільна, не регламентована до­рослим діяльність, де лише режимні процеси лиша­ються незмінними. Дошкільнята спроможні самостійно обрати в розвивальному середовищі вид, форму діяль­ності, матеріал, задум, партнерів. Не варто ігнорувати міні-заняття (форма, яка є надбанням методичної дум­ки педагогів Голосіївського району м. Києва). Прове­дення їх може бути запланованим і спонтанним; фіксо­ваним у часі та виходити за якісь певні межі залежно від інтересу, бажання дітей; проводитися з однією ди­тиною, підгрупою або всіма вихованцями; виникати з ініціативи дітей чи педагога; дробитися та синтезувати­ся за змістом, варіюватися за формою.

Порада десята

У спілкуванні з дитиною єдино можливим є партнерсь­кий стиль. Зрозуміло, що дорослий — той партнер, який більше знає, далекоглядніший, передбачливіший, вправніше діє, помічає важливе, розкриває причинно-наслідкові зв'язки або словами, як штрихами, підво­дить до них дітей. Але робить це так природно, майстерно й непомітно, що дитині здається, що то вона сама зробила висновок, відкриття, вдало поєднала, вста­новила зв'язок між розрізненими об'єктами, предме­тами, подіями. Педагогічний такт, майстерність ви­хователя у тому й полягають, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окреми­ми кроками, репліками наближати її до успішного результату.

Порада одинадцята

Поважаймо право дитини на незнання й на помилки. Адже дитячої провини в тому нема: вона ще надто ма­ла, надто мало знає, по вміє висловити свою думку. В будь-якому разі ос­терігаймося акцентувати увагу на недоліках мовлен­ня дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей. Найбільшою педаго­гічною помилкою дорослих у такому разі є прямоліній­не, відкрите виправлення: "Скажи правильно, повтори так, як я".

Делікатнішим, тактовнішим, ко­ректнішим буде такий варіант дій дорослого: у розмові з дитиною: промовити проблемну для неї фразу чи сло­во відповідно до норм української орфоепії, але в ін­шому контексті, в іншій конструкції, з іншим логічним наголосом, наприклад, у діалозі персонажів літератур­них творів, персоніфікованих іграшок.

3а умови, що вихователь є для дитини авторитетною особою, та­ка форма пред'явлення вимог спонукає її до саморегу­ляції і самокорекції.