ЗМІСТ:
1.
Біографічний
метод
2.
Метод
САТ
Список
використаної літератури
1. Біографічний
метод
У психології біографічний метод — це система засобів дослідження,
діагностики, корекції та проектування життєвого шляху людини. Даний метод емпіричного
пізнання почав розроблятися в першій чверті XX ст. (М.О.Рибніков, Ш.Бюлер).
Спочатку обмежувалися ретроспективним описуванням минулих етапів життя людини
або всього життєвого шляху історичних персонажів минулого. Надалі біографічний
метод почав включати аналіз актуальних та припущених у майбутньому подій
(майбутня автобіографія, керована фантазія, графіки життя, каузометрія), а
також дослідження кола спілкування (додаткові біографії, лінії відносин
суб'єкта). М.О.Рибніков розглядав автобіографію як психологічний документ, що
документує особистість та її історію.
Він розділяв спонтанні автобіографії, коли ініціатива ретроспективного
погляду на власне життя належить самій особистості, та провоковані
автобіографії, коли дослідник використовує прийом спонукання піддослідного
говорити про себе за визначеним планом. Такий прийом гарантує однорідність
зібраного матеріалу, що дає можливість порівнювати, поєднувати, узагальнювати
отримані факти тощо.
Сучасні біографічні техніки, побудовані на основі вивчення особистості в
контексті історії та перспектив розвитку її індивідуального буття і
взаємовідносин із "значущими іншими", спрямовані на реконструкцію
життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості. Аналізу піддають також
просторові та часові характеристики організації ділового, сімейного, духовного
життя особистості, взаємодію її з природним та соціальним середовищем.
Застосування біографічного методу передбачає отримання різнорідної
об'єктивної інформації, для чого використовуються різні форми автобіографічної
методики: опитування, інтерв'ю, тести. Також необхідним є аналіз свідчень
очевидців, дані отримуються під час бесіди та опитувань близьких людей, під час
первинного аналізу спогадів сучасників. Також використовуються модифікації
методу вивчення продуктів діяльності, коли проводиться контент-аналіз
щоденників та листів, здійснюється побудова кривих продуктивності і діаграм
життєвих вимірів активності особистості.
Одним із методичних прийомів організації та проведення психологічного
дослідження в межах біографічного методу є вчування. Цей прийом передбачає
спільну роботу експериментатора та особистості над змістовими матеріалами її
особистого життя. Реалізується прийом у два етапи:
1) перший етап — отримання фактичних даних про життєвий та творчий шлях
особистості за допомогою набору тестових та дослідницьких методів. Особливо
важливим є акцент на емоційній насиченості репрезентованого особистістю
матеріалу. Таким чином вдається не лише змістовно відновити хід подій у
просторі індивідуального життя особистості, а й установити їхню емоційну
значущість, насиченість смислом для особистості, сенс результуючих моментів у
цих подіях. Психологу вдається на цьому етапі встановити та змістовно розкрити
так звані "критичні точки", періоди події, ситуації, моменти в житті
особистості. Саме вони зумовлять предмет взаємодії на наступному етапі;
2) другий етап — організація взаємодії психолога з особистістю, суть якої
полягає в повторному, абстрагованому в часі від реальної події, переживанні,
вчуванні особистості в зміст тієї чи іншої ситуації минулого, яка об'єктивно
вплинула на хід подальшого життя цієї особистості, та корекція переживань з
приводу якої може дещо гармонізувати або стабілізувати самовідчуття особистості
в нинішньому періоді її життя. Застосування прийому вчування має, як правило,
подвійний ефект: власне дослідницький, та психотерапевтичний. Цей прийом може
реалізуватися в різному методичному оснащенні і є дуже лабільним щодо
експериментальної ситуації дослідження.
Біографічний метод та різноманітні його модифікації досить широко
застосовуються не тільки у сфері психологічного дослідження, айв психологічній
практиці: індивідуальному консультуванні, психотерапії і навіть у сфері
професійної підготовки спеціалістів. Відомі психотерапевтичні техніки —
психоаналіз, психосинтез, трансакции и й аналіз, нейролінгвістична терапія та
ін. — досить активно застосовують прийоми біографічного методу. Необхідно,
проте, зауважити, що застосування цього методу та аналіз отриманих за його
допомогою даних мусить мати чітку методологічну основу. Це означає, що
тлумачення даних завжди буде відтворювати ту "філософію людини", яку
вибудовує методологія цієї філософії: феноменологічна, екзистенціальна,
онтологічна тощо.
2. Метод САТ
Основні тенденції розвитку сучасної педагогіки як у нашій країні, так і за
кордоном спрямовані на гуманізацію сфери освіти, всебічний розвиток творчого
потенціалу учнів, формування рівноправних, партнерських відносин, духу
співпраці між педагогами і учнями. Дані тенденції в тій чи іншій мірі
характерні для різних галузей і рівнів системи освіти (початкова, середня,
вища). Тому для опису еталонної моделі особистості як педагога (вчителя,
викладача вищого навчального закладу), так і студента (школяра, студента)
педагогічна психологія все частіше звертається до теорій, що розвивалися в
руслі екзистенційно-гуманістичного напрямку в психології (К. Роджерс, Ф. Перл ,
В. Франкл та ін)
Однією з найбільш широко відомих теорій в рамках даного підходу є концепція
самоактуалізуючої особистості А. Маслоу. Популярність цієї теорії пов'язана, з
одного боку, з евристичністю поняття самоактуалізації і можливістю його
операціоналізації та використання в емпіричних дослідженнях. З іншого боку,
дана модель особистості, підкреслюючи позитивні прояви людської природи такі як
творчість, альтруїзм, любов, дружба і т.д., служать еталоном у процесі
виховання, формування особистості студента, побудови системи взаємин педагога і
учня.
Поняття самоактуалізації синтетичне, воно включає в себе всебічне і
безперервний розвиток творчого та духовного потенціалу людини, максимальну
реалізацію всіх його можливостей, адекватне сприйняття оточуючих, світу і свого
місця в ньому, багатство емоційної сфери та духовного життя, високий рівень
психічного здоров'я і моральності. В одній зі своїх робіт А. Маслоу визначає
самоактуалізацію як «... прагнення до самоздійснення, точніше, тенденцію
актуалізувати те, що міститься в якості потенцій. Цю тенденцію можна назвати
прагненням людини стати все більш і більш тим, ким він здатний стати »[10,
р.46].
Вивчення ступеня самоактуалізації вимагає розробки спеціальних
психодіагностичних засобів, так як більша частина існуючого методичного
інструментарію для дослідження особистості була створена або для вимірювання
різних патохарактерологічних проявів, акцентуацій особистості і форм
психопатології, або для оцінки параметрів «звичайної» усередненої психічно
здорової особистості, її структури (MMPI , тести Ф. Айзенка, Г. Шмішека, Г.
Роршаха, Р. Кеттелла, ТАТ та ін.) Таким чином, завдання створення методики, що
дозволяє реєструвати кількісні та якісні параметри рівня самоактуалізації у
суб'єкта, була досить актуальною.
У 1981-84 рр.. на кафедрі соціальної психології МДУ імені М. В. Ломоносова
Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, М.В. Загіка і М.В. Кроз зробили ще одну спробу
адаптувати цей тест. У процесі роботи методика Е. Шострома зазнала суттєвих
змін, фактично, авторами був створений оригінальний психодиагностический
інструмент, який отримав назву «Самоактуалізаційний тест» (CAT). Методика була
опублікована в 1987 р. [1, с.91-114] обмеженим тиражем і до теперішнього часу
стала бібліографічною рідкістю, у зв'язку з чим і зроблено її повторне видання.
Самоактуалізаційний тест побудований за тим же принципом, що і POI, і
складається з 126 пунктів, кожен з яких включає два судження ціннісного чи
поведінкового характеру. Судження не обов'язково є строго альтернативними. Тим
не менш випробуваному пропонується вибрати те з них, яка більшою мірою
відповідає його уявленням або звичного способу поведінки.
истання його легко пояснити, адже завданням самої методики САТ як
інструменту дослідження є діагностика ціннісних орієнтацій особистості. Як одне
із центральних особистісних утворень, ціннісні орієнтації відбивають свідоме
ставлення людини до соціальної зрілості, а тому визначають широку мотивацію її
поведінки й істотно впливають на всі сторони діяльності (Б. Г. Ананьєв; Н. І.
Іванцев; І. С. Кон та ін.). У ряді досліджень відзначається роль сензитивності
в утворенні ціннісних орієнтацій як стійкої властивості особистості на етапі
юнацтва, що сприяє становленню світогляду і спрямованості ставлення до
навколишньої дійсності (Н. А. Волкова, В. Д. Єрмоленко, Н. О. Кордунова, Б. С.
Круглов, А. С. Куль та ін.). Перелічені тут та інші положення зумовлюють вибір
САТ як досить інформативного методу для дослідження осіб у юнацькому віці.
Проте проаналізуймо, з якою метою створювався цей метод і на яких
положеннях він ґрунтується. У літературі зазначається, що в основі тесту лежить
твердження про значно вищий потенціал самоактуалізованих особистостей на
відміну від інших (яких інших?); цей потенціал реалізується в орієнтації на
процеси пізнання і перетворення різних об’єктів та активному включенні в
соціальну взаємодію [2].
У цілому можна зазначити, що САТ, за зразком РОІ, створено на основі
гіпотетичного теоретичного конструкту процесу самоактуалізації, особливості
якого, у свою чергу, на сьогоднішній день ще не до кінця з’ясовано. У РОІ
самоактуалізовані особистості вирізняються високим показником психічного
здоров’я, схильністю до побудов перспективних життєвих програм та адекватним
вибором засобів їх досягнення. Конкретні питання РОІ було відібрано з певної
кількості поведінкових і ціннісних індикаторів, які відрізняють здорову, здатну
до самоактуалізації людину від невротика.
Отже, створений на основі РОІ тест САТ може використовуватися здебільшого
тоді, коли потрібно визначити стан психічного здоров’я особистості. До того ж
САТ створювався на вибірці осіб, що вже мали вищу освіту, життєві програми, а
їхні цінності, безперечно, відрізнялися від життєвих програм осіб юнацького
віку.
Загалом тест складається із 126 пунктів, кожен з яких містить два судження
ціннісного і поведінкового характеру. САТ вимірює рівень самоактуалізації за 2-ма
базовими і 12-ма допоміжними шкалами, згрупованими в 6 блоків: блок цінностей
(шкали ціннісних орієнтацій та гнучкості поведінки), блок почуттів
(сензитивності; спонтанності), блок самовиховання (самоповаги; самоприйняття),
блок концепції людини (уявлення про природу людини; синергії), блок міжособової
чуттєвості (прийняття агресії; контактності), блок творчої спрямованості
особистості (пізнавальні потреби; креативність). Така структура опитувальника,
крім останнього блоку, була запропонована Е. Шостромом для РОІ і збережена в
даному тесті. Блок творчої спрямованості особистості не має аналогів у РОІ і
долучений до САТ, як повідомляють автори, за результатами експертного
опитування при створенні методики, а також на основі загальнотеоретичних
уявлень [2].
З літератури, в якій описується методика САТ, також відомо, що розроблений
тест є валідним за критерієм поточної валідності: встановлено кореляційні
зв’язки з результатами, одержаними за методикою ММРІ та опитувальником Р.
Кеттелла. З’ясовано внутрішню узгодженість САТ на основі кореляції між кожною
парою шкал тесту. Отже, тест є цілком надійним і валідним, його можна
застосовувати як діагностичний інструмент за умови врахування соціокультурних
аспектів досліджуваної групи. Проте слід звернути увагу і на застереження щодо
використання цього тесту, сформульовані його розробниками. Так, розробники САТ
зауважили, що шкала уявлень про природу людини і шкала синергії в умовах
російської культурної системи порівняно слабко пов’язані з процесом
самоактуалізації (шкали блоку концепції людини не показали значимих кореляцій з
іншими шкалами), проте ці шкали в тесті залишили. Низьку кореляцію з іншими
шкалами показала також і введена шкала пізнавальних потреб, що вказує, як це
зазначали самі автори, на те, що ця шкала потребує доопрацювання.
СAT вимірює самоактуалізацію за двома базовим і низки додаткових шкал. Така
структура опитувальника була запропонована Е. Шострома для POI і збережена в
даному тесті. Базовими є шкали Компетентності в часі та Підтримки. Вони незалежні
один від одного і, на відміну від додаткових, не мають спільних пунктів. 12
додаткових шкал становлять 6 блоків - по дві у кожному. Кожен пункт тесту
входить в одну або більше додаткових шкал і, як правило, в одну базову. Таким
чином, додаткові шкали фактично включені в основні, вони змістовно складаються
з тих самих пунктів. Подібна структура тесту дозволяє діагностувати велика
кількість показників, не збільшуючи при цьому в значній мірі об'єм тесту.
Базові шкали. Шкала
Компетентності в часі (Тс) включає 17 пунктів. Високий бал за цією шкалою
свідчить, по-перше, про здатність суб'єкта жити справжнім, тобто переживати
справжній момент свого життя у всій його повноті, а не просто як фатальне
наслідок минулого або підготовку до майбутньої «справжнього життя», по-друге,
відчувати нерозривність минулого, сьогодення і майбутнього, тобто бачити своє
життя цілісною. Саме таке світовідчуття, психологічне сприйняття часу суб'єктом
свідчить про високий рівень самоактуалізації особистості.
Низький бал за шкалою означає орієнтацію людини лише на один з відрізків
тимчасової шкали (минуле, сьогодення або майбутнє) і (або) дискретне сприйняття
свого життєвого шляху. Теоретичне підгрунтя для включення цієї шкали в тест
міститься у працях Ф. Перла і Р. Мея. Ряд емпіричних досліджень також свідчить
про безпосередній зв'язок орієнтації в часі з рівнем особистісного розвитку
(див., наприклад, [4]).
Шкала підтримки (I) - найбільша шкала тесту (91 пункт) - вимірює ступінь
незалежності цінностей і поведінки суб'єкта від впливу ззовні
(«внутрішня-зовнішня підтримка»). Концептуальною основою даної шкали служили в
першу чергу ідеї А. Рейсман про «зсередини» і «ззовні» спрямовується
особистості. Людина, яка має високий бал за цією шкалою, щодо незалежний у
своїх вчинках, прагне керуватися в житті власними цілями, переконаннями,
установками і принципами, що, однак, не означає ворожості до оточуючих і
конфронтації з груповими нормами. Він вільний у виборі, не схильний до
зовнішнього впливу («зсередини спрямовується» особистість).
Низький бал свідчить про високий ступінь залежності, конформності,
несамостійності суб'єкта («ззовні спрямовується» особистість), зовнішньому
локусі контролю. Зміст даної шкали, на наш погляд, найбільш близько саме до
цього останнього поняття. Як теоретичні роботи, так і психологічна практика
свідчать про правомірність включення зазначеної шкали в методику як базової.
Додаткові шкали. На відміну від базових, які вимірюють глобальні
характеристики самоактуалізації, додаткові шкали орієнтовані на реєстрацію
окремих її аспектів.
1. Шкала ціннісних орієнтацій (SAV) (20 пунктів) вимірює, в якій мірі
людина поділяє цінності, властиві самоактуалізуючі особистості (Тут і далі
високий бал за шкалою характеризує високу ступінь самоактуалізації).
2. Шкала Гнучкості поведінки (Ех) (24 пункти) діагностується ступінь,
гнучкості суб'єкта в реалізації своїх цінностей в поведінці, взаємодії з
оточуючими людьми, здатність швидко і адекватно реагувати на мінливу ситуацію.
Шкали ціннісної орієнтації і Гнучкості поведінки, доповнюючи один одного,
утворюють блок цінностей. Перша шкала характеризує самі цінності, друга -
особливості їх реалізації в поведінці.
3. Шкала сензитивності до себе (Fr) (13 пунктів) визначає, якою мірою
людина віддає собі звіт у своїх потребах і почуттях, наскільки добре відчуває і
рефлексує їх.
4. Шкала спонтанності (S) (14 пунктів) вимірює здатність індивіда спонтанно
і безпосередньо виражати свої почуття. Високий бал за цією шкалою не означає
відсутності здатності до продуманим, цілеспрямованим діям, він лише свідчить
про можливість і іншого, не розрахованого заздалегідь способу поведінки, про
те, що суб'єкт не боїться вести себе природно і розкуто, демонструвати
оточуючим свої емоції.
Шкали 3 та 4 складають блок почуттів. Перша визначає те, наскільки людина
усвідомлює власні почуття, друга - в якій мірі вони проявляються в поведінці.
5. Шкала самоповаги (Sr) (15 пунктів) діагностує здатність суб'єкта
цінувати свої переваги, позитивні властивості характеру, поважати себе за них.
6. Шкала самоприйняття (Sa) (21 пункт) реєструє ступінь прийняття людиною
себе таким, як є, незалежно від оцінки своїх достоїнств і недоліків, можливо,
всупереч останнім.
Шкали 5 і 6 складають блок самосприйняття.
7. Шкала Подань про природу людини (Nc) складається з 10 пунктів. Високий
бал за шкалою свідчить про схильність суб'єкта сприймати природу людини в
цілому як позитивну («люди в масі своїй швидше ласкаві») і не вважати дихотомії
мужності - жіночності, раціональності - емоційності і т.д. антагоністичними і
нездоланними.
8. Шкала Синергії (Sy) (7 пунктів) визначає здатність людини до цілісного
сприйняття світу і людей, до розуміння пов'язаності протилежностей, таких як
гра і робота, тілесне і духовне і ін
Шкали 7 і 8 дуже близькі за змістом, їх краще аналізувати спільно. Вони
складають блок концепції людини.
9. Шкала Прийняття агресії (А) складається з 16 пунктів. Високий бал за
шкалою свідчить про здатність індивіда приймати своє роздратування, гнів та
агресивність як природний прояв людської природи. Звичайно ж, мова не йде про
виправдання свого антисоціальної поведінки.
10. Шкала контактності (С) (20 пунктів) характеризує здатність людини до
швидкого встановлення глибоких і тісних емоційно-насичених контактів з людьми
або, використовуючи вже стала звичною у вітчизняній соціальній психології
термінологію, до суб'єкт-суб'єктним спілкуванню.
Шкали Прийняття агресії і контактності складають блок міжособистісної
чутливості.
11. Шкала пізнавальних потреб (Cog) (11 пунктів визначає ступінь
вираженості у суб'єкта прагнення до придбання знанні про навколишній світ.
12. Шкала Креативності (Сr) (14 пунктів) характеризує вираженість творчої
спрямованості особистості.
Шкали пізнавальних потреб і Креативності складають блок ставлення до
пізнання. Вони не мають аналогів у POI і були включені в CAT за результатами
експертного опитування при створенні методики, а також у зв'язку з деякими
загальнотеоретичними міркуваннями. Мова в даному випадку йде в першу чергу про
те, що в тесті було необхідно ввести блок показників, діагностується рівень
творчої спрямованості особистості як одного з концептуально важливих елементів
феномена самоактуалізації.
Надійність методики визначалася за критерієм стійкості даних у часі
(ретестовой надійність) [3, с. 68]. Відповідній перевірці були піддані як
конкретні пункти опитувальника, так і інтегральні показники з базових і
додатковим шкалами. Коефіцієнти стійкості шкал за матеріалами повторного
тестування (через три тижні) 20 випробовуваних представлені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Коефіцієнти стійкості шкал CAT
Шкали
|
Те
|
I
|
SAV
|
Ex
|
Fr
|
S
|
Sr
|
Sa
|
Nc
|
Sy
|
А
|
С
|
Cog
|
Cr
|
Коеф-ти
|
,91
|
,96
|
,89
|
,93
|
,80
|
,92
|
,95
|
,91
|
,87
|
,85
|
,81
|
,90
|
,89
|
,91
|
Всі коефіцієнти перевищують критичне значення для α <0,01, по 9 шкалами
з 14 значення показника вище 0,90. Настільки високі показники пояснюються,
ймовірно, тим, що шкали тесту діагностується глибинні властивості особистості,
мало схильні до значних змін за відносно короткий проміжок часу.
Валідність тесту перевірялася за кількома напрямками. Перш за все, не
задовольняючись загальнотеоретичної узгодженістю тесту з концепцією
самоактуалізації, ми провели експертне опитування для перевірки його змістовної
валідності [3, с. 28]. В якості експертів виступали 11 висококваліфікованих
психологів, добре знайомих з концепцією самоактуалізації і близькими до неї
теоріями і мають досвід індивідуальної та (або) групової психокорекційної
роботи. Експертам пропонувалося якісно і кількісно (за допомогою спеціальних
7-бальних оціночних шкал) оцінити, наскільки логічно присутність кожного пункту
тесту у відповідних шкалах, наскільки повні і несуперечливі самі шкали,
наскільки пропонований набір шкал релевантний поняттю самоактуалізації і
наскільки повно він його покриває. З'ясовувалося також думка експертів щодо
пов'язаності шкал між собою, виправданості їх об'єднання в блоки, виправданості
виділення базових шкал. У цілому експертиза дала позитивний результат. На
основі рекомендацій експертів в методику була введена шкала креативності та
внесено ряд інших менш істотних змін.
CAT був перевірений за критерієм емпіричної валідності використанням методу
контрастних груп. В якості піддослідних з імовірно низьким ступенем самоактуалізації
були взяті дві групи пацієнтів психіатричних клінік: 20 хворих неврозами і 20
алкоголіків. В якості піддослідних з імовірно більш високою, ніж у середньому,
ступенем самоактуалізації були протестовані 15 наукових співробітників одного з
московських НДІ. У таблиці 2 представлені середні оцінки за шкалами тесту і
стандартні відхилення для кожної з зазначених груп, а також відмінності в
середніх оцінках за t-критерієм Стьюдента [3, с. 49] між групою наукових
співробітників, з одного боку, і групами алкоголіків і невротиків, - з іншого.
Результати дослідження продемонстрували, що середні показники CAT по групі
науковців перевищують статистичну норму (50 Т-балів) по 12 з 14 шкал (за
винятком шкал Гнучкості поведінки і Синергіі). Усереднені показники в невротиків
нижче норми по всіх 14 шкалами, у алкоголіків - по 12 з 14 шкал (виключення -
Шкали Гнучкості поведінки і контактний). Як видно з таблиці, коефіцієнти
відмінностей середніх були значимими на рівні α <0,01 по 11 і 6 шкалами між
відповідними групами. Можна припустити, що при більш строгому відборі
самоактуалізуючі групи відмінності в оцінках будуть більш яскравими. Частково
це припущення підтвердилося, коли з групи наукових співробітників була виділена
підгрупа виконавців творчих ролей - генератор ідей, мислитель, методолог.
Список використаної літератури:
1. Основи
психології: Підручник / за заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Ро-менця. — К.:
Либідь, 1999. — 632 с.
2. Психологія.
Підручник (за ред. Ю.Л.Трофімова ), К. , 2002р.;
3. Загальна
психологія: навч. посібник (О. Срипченко,.Долинська, Огороднійчук та ін.), К.:
"А.П.Н.", 2001р.;
4. М'ясоїд
П.А. "Загальна психологія”. К., 1998;
5.
Бурлачук
Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. Киев:
Наукова думка, 1989.
6. Общая психодиагностика./Под ред. А.А.
Бодалева, В.В. Столина. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987.
Комментариев нет:
Отправить комментарий