КУРСОВА РОБОТА
Девіантна
поведінка молоді:
причини, тенденції, прогнози
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………… 2
Таблиці, малюнки присутні.
ВСТУП
Процеси трансформації, які відбуваються в
сучасному українському суспільстві та означають перехід до нової моделі
розвитку, супроводжуються глибокою кризою, яка охопила усі сфери суспільства.
Фактично, український соціум знаходиться сьогодні у стані ціннісно-нормативної
дезінтеграції, тобто соціальної аномії (стан суспільства, коли старі норми і
цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не затвердилися),
яка виявляється як на макро-, так і на мікросоціальному рівнях організації суспільства.
При цьому відбувається заповнення соціального простору перед – та девіантними
цінностями, порушення або ігнорування значною частиною індивідів існуючих норм
права та моралі. В умовах кризового стану суспільства особистість опинилася в
складній ситуації вибору цінностей, пріоритетів, засобів адаптації, і найбільш
гостро ця проблема проявляється у молодіжному середовищі.
В сучасних умовах противоправна та асоціальна
поведінка набуває масового характеру і часто сприймається як раціональний та
загальноприйнятий стиль життя. Не випадково, що за останнє десятиріччя
статистика фіксує катастрофічне зростання молодіжної злочинності, наркотизації
та алкоголізації, суїцидальної поведінки молоді. Але ж саме позиція молодого
покоління передбачає напрямок і темп процесів модернізації українського
суспільства, тому девіантна поведінка молодді виступає, як об¢єкт соціальних
дослідженнь, які, в свою чергу, набувають для сучасної України особливої
актуальності, тому що у динаміці останніх років масштаби молодіжної девіації
набули розмірів, які загрожують соціальній безпеці у цілому.
Метою цієї роботи є теоретичний аналіз
сутності девіантної поведінки молоді, як об¢єкту соціологічних досліджень, причин та
факторів, які детермінують цей вид поведінки.
Основу контрольної роботи
становлять філософські принципи соціального детермінізму, загальнонаукові
методи системного підходу.
Девіанти - це ті індивіди, які відмoвляютьcя жити за правилами що їх
дотримується більшіcть із нас. Це запеклі злочинці, наркомани або "люди
дна", чия поведінка не вкладається в те, що більшість визначає як нормальні
прийнятні стандарти. Проте дійсність не
завжди така, якою вона здається: Поняття девіанта не так легко піддається
точному визначенню.
Ніхто не
порушує вcіx правил, так само як нixтo не дотримується вcіx правил. Навіть
індивіди, щo начебто повністю поривають iз нормами порядного суспільства ,такі як грабіжники банків, імовірно дотримуються правил, за якими організовано
банди, до котрих вони належать. Деякі
групи з вельми сумнівною репутацією,
наприклад, банди мoтoциклicтiв, мають суворий кодекс поведінки, обов’язковий для їх членів: тих, хто цей кодекс
порушує, або карають, або виганяють.
1.2. Девіантна поведінка молоді
як предмет соціологічного дослідження
Проблеми процесу трансформації та соціальних
змін розглядаються в наукових працях П. Бергера, [9, 31] I.
Валерстайна, [9, 34] Т. Лукмана, [9, 34] П. Штомпки. [39] Серед
українських соціологів розробкою цієї проблематики займаються І. Бекешкіна, Є.
Головаха, В. Небоженко, Н. Паніна, Л. Сохань, В. Шинкарук. [39],
[12], [13]
РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ, ФАКТОРИ
ДЕВІАТНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДІ В УКРАЇНІ
2.1. Причини та фактори зростання
негативної девіантної поведінки сучасної молоді
Головною причиною девіації,
на наш погляд, є соціальна несправедливість – феномен, що відбиває
нееквівалентний характер взаємовідносин та взаємин у суспільстві, та пронизує
систему соціальних відносин у цілому. Наслідки соціальної несправедливості на
макрорівні можуть проявлятися у вигляді аномії, соціальних конфліктів,
субкультурної диференціації суспільства, послаблення соціальних зв`язків та
соціального контролю.
2.2. Девіантна поведінка молоді в українському
суспільстві
Важливість
даного питання пов’язана із суттєвим збільшенням асоціальних процесів у
суспільстві серед молодих людей та підлітків, що в системі державного
управління має викликати велике занепокоєння та стимулювати до прийняття
радикальних рішень. Вилучення великого прошарку молодого населення з
працеспроможного населення, формування соціально значущої кримінальної та
напівкримінальної страти, яка здатна суттєво впливати на інші верстви суспільства
в негативному аспекті, в майбутньому породжуватиме проблеми, які не можна буде
вирішити обмеженим колом державних методів регулювання. Отже, саме сьогодні, доки
негативні прояви девіантних явищ не прийняли загрозливих масштабів, слід
деталізувати заходи державного регулювання подолання девіацій у соціальній
поведінці суспільства та окремих громадян, які мають небажані для держави
наслідки. Профілактика девіантної поведінки передусім важлива в роботі саме з
підлітками та молоддю. Як складне явище, девіація викликає необхідність
поєднання зусиль великої когорти вчених, предметом досліджень яких є різні
прояви та аспекти девіантної поведінки.
ВИСНОВКИ
Девіантна поведінка – це
поведінка індивіда чи групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, у
результаті чого ці норми ними порушуються. Девіантна поведінка – наслідок
невдалого процесу соціалізації молодої людини: у результаті порушення процесів
ідентифікації й індивідуалізації, такий індивід легко впадає в стан «соціальної
дезорганізації», коли культурні норми, цінності і соціальні взаємозв'язки
відсутні, слабшають чи суперечать один одному. Такий стан називається аномією і
є основною причиною поведінки, яка відхиляється.
Поведінка, яка відхиляється, часто служить
підставою, початком існування загальноприйнятих культурних норм. Без неї було б
важко адаптувати культуру до зміни суспільних потреб. Разом з тим питання про
те, у якому ступені повинна бути поширена поведінка, що відхиляється, і які її
види корисні, а саме головне – терпимі для суспільства, дотепер практично не
розв’язані. Відповісти на ці питання доволі важко. Разом з тим не усі форми
девіантної поведінки вимагають настільки детального аналізу.
Кримінальна поведінка, сексуальні відхилення,
алкоголізм і наркоманія не можуть привести до появи корисних для суспільства
нових культурних зразків. Варто визнати, що гнітюче число соціальних відхилень
відіграє деструктивну роль у розвитку суспільства. І тільки деякі нечисленні
відхилення можна вважати корисними. Одна з задач соціологів – розпізнавати і
відбирати корисні культурні зразки в девіантній поведінці молоді.
Сучасне українське суспільство знаходиться в
стані трансформації, який супроводжується соціальною аномією, примітивізацією
та маргіналізацією життя. Суспільство, яке трансформується, являє собою
особливий різновид нестабільних систем, який поєднує його старий та новий стан
за новими засадами, тобто сучасне українське суспільство – це два принципово
різних по сутності соціуми (тоталітарний та посттоталітарний), які представлені
своїми інституціями та ціннісно-нормативними системами. У таких умовах є всі об`єктивні
чинники для зростання та розповсюдження девіантної поведінки.
Таким чином, нестабільне суспільство, яке
трансформується, породжує зовнішні фактори, що впливають на репродукування
відхилень: деформація соціальних норм, деформація соціальних інституцій,
деформація ціннісних орієнтацій, маргіналізація та дезадаптація значної
кількості індивідів. Але необхідно зазначити, що вибір засобів діяльності
залежить від самої особистості, від системи її диспозицій, через які
опосередковується зовнішній вплив. Тому девіантна поведінка обумовлена і
внутрішнім фактором, яким виступає спосіб життя молодої людини, на формування
якого впливають тип та характер родинних відносин, система освіти, група
друзів, засоби масової інформації.
Спосіб життя може бути соціально-позитивним,
дисгармонійним, аморальним та противоправним (розподіл здійснюється за
соціально-нормативним критерієм). Таким чином, на виникнення та розповсюдження
девіантної поведінки впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Сьогодні
на історичну арену виходить новий соціальний тип особистості молодої людини: це
людина економічна, аполітична, стримано агресивна, готова діяти виходячи з
ситуації, визнає значимість родини, рідну культуру вважає занепадницькою,
визнає цінність освіти та інше. У цілому, ціннісна структура молоді
характеризується різким посиленням індивідуальних цінностей, відчуженням від
суспільного життя. Усе це знижує правові та моральні бар`єри, розв`язує
особистий та груповий егоїзм, створює атмосферу уседозволеності; більшій
частині молоді притаманний дисгармонійний, аморальний чи противоправний образ
життя.
Суспільство, для зниження девіацій в
молодіжному середовищі, повинно суворо дотримуватися законів розвитку
особистості, тому що без цього ліквідувати окремі види девіантної поведінки чи
блокувати зовнішні фактори фактично неможливо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.
Актуальные проблемы социологии
девиантного поведения и социального контроля/ под. ред. Я.И. Гилинского. –
М.: ИС РАН, 1992;
2.
Афанасьев В.С.,
Гилинский Я.И. Девиантное поведение и социальный контроль в условиях
кризиса российского общества – СПб.: СПбФ ИС РАН, 1995;
3.
Башкатов И.П. Психология групп
несовершеннолетних правонарушителей (социально-психологические особенности). –
М.: «Прометей», 1993. – 251 с.;
4.
Бондарчук О.
І. Психологія девіантної поведінки. – К.: Міжрегіон. акад.
упр. персоналом, 2006. – 88 с.;
5.
Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. –
Спб.: Питер, 1998;
6.
Гилинский Я.И.,
Афанасьев В.С. Социология девиантного (отклоняющегося) поведения:
Учебное пособие. – СПб: СПбФ РАН, 1993;
7.
Гилинский Я.И. Социология
девиантного поведения и социального контроля // Социология в России. – М.:
ИС РАН, 1996. – с. 485–514;
8.
Гилинский Я.И. Девиантное
поведение молодежи // Социология молодежи. – СПб: СПбГУ, 1996 –
с. 279 – 331;
9.
Гофман А.Б. Сім лекцій
по історії соціології. – М., 1995;
10.
Гришко А.Я. О наркомании среди
подростков // Социологические исследования. – 1990. – №2. –
с. 100–102;
11.
Двойменный Н.А. Социально-психологические
особеннности несовершеннолетних преступников // Социологические исследования.
–1994 – №8–9;
12.
Демичева А.В.
К вопросу об особенностях девиантного поведения и сознания современной
молодежи // Харьковские социологические чтения – 95. Доклады и сообщения
участников. – Харьков, 1995;
13.
Демичева А.В. Особенности
девиантного поведения молодежи в условиях трнсформации украинского
общества // Материалы международной научно-практической конференции,
октябрь 1995. – Киев, 1995;
14.
Демичева А.В. Причины
и факторы роста негативного девиантного поведения в условиях трансформации
украинского общества // Придніпровський науковий вісник, №18, 2006. –
Дніпропетровськ, 2006;
15.
Демічева
А.В. Проблеми девіантної поведінки молоді в умовах трансформації сучасного
українського суспільства. – Харків, 2007
16.
Демичева А.В. Факторы
роста девиантного поведения в современном украинском социуме //
Придніпровський науковий вісник, №20, 2005;
17.
Іванов В.Н. Девиантна
поведінка: причини і масштаби // Соціально-політичний журнал. – 1995. –
№2;
18.
Казымбетова Д.К. Девиантное
поведение молодежи как объект социологического исследования. – Алматы, 2001. –
21 с.;
19.
Ланцова Л.А.,
Шурупова М.Ф. Соціологічна теорія девиантного поводження //
Соціально-політичний журнал. – 1993. – №4;
20.
Мертон Р. Социальная теория и социальная
структура. – К., 1996;
21.
Осипова О.С. Девиантное
поведение: благо или зло? // Социс. – 1998. – №9;
22.
Плахов В.Д. Социальные нормы и
отклонения // Социологические исследования. – 1995. – №11;
23.
Скворцова Е.С.,
Сулаберидзе Е.В. О распространенности алкоголизации, курения и
наркотизации среди старшеклассников // Социологические исследования. –
1997. – №4;
24.
Смелзер Н. Социология. – М., 1994;
25.
Соціологія. Підручник. –
Харків, 2000;
Комментариев нет:
Отправить комментарий