КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Мистецтво ХХ – поч. ХХІ ст.
Культура ХХ – поч.. ХХІ
ст.
Основні тенденції розвитку культури в ХХ ст.
Розвиток
зарубіжної та вітчизняної культури у ХХ - на поч. ХХІ ст. відбувається у
складних, часто суперечливих умовах, коли соціальні, політичні, військові,
екологічні катаклізми впливають на людську особистість, змінюють її ціннісні
орієнтири, трансформують соціокультурний розвиток.
На
рубежі ХХ – ХХІ ст. Людство зіткнулося з проблемами, від вирішення яких
залежить доля цивілізації.
На
зміст західної культури впливали наукові
відкриття та технічні здобутки в різних галузях: освоєння космосу,розвитку комп`ютерних
технологій, систем комунікацій, появи нових синтетичних матеріалів, досягнення
в галузі біології (клонування, генна інженерія), завдяки таким глобальним
змінам сучасне суспільство називають «постіндустріальним», «інформаційним» тощо.
Західна культура, особливо образотворче мистецтво, розвивалася у двох
напрямках:
Ø Дальший розвиток реалізму класичного мистецтва, удосконалення
і пошук нових форм виразності у межах цього художнього напряму:
Ø Пошуки принципово нових
засобів худ. виразності, що призвели до появи культури модернізму.
МОДЕРНІЗМ
– це своєрідна художньо – естетична реакція на економічну, політичну, духовну
кризу буржуазного суспільства ХХ ст..
Зараз у
культурології використовують два поняття – «модерн» і «модернізм». Модерном
називають мистецтво кінця ХІХ ст..- поч ХХ ст.. Хронологічні рамки модернізму –
поч.. ХХ ст. 60 – і рр..Культуру від 70 –х рр.. ХХ ст. до наших днів прийнято
називати культурою постмодернізму.
Найбільшого поширення модернізм набув у образотворчому мистецтві.
Батьківщиною модернізму стала Франція. У Парижі, на початку ХХ ст.. жило і
працювало багато талановитих художників, вихідців з різних країн. Які шукали
нові шляхи в мистецтві: П. Пікассо, А. Матісс, М. Шагал, О. Архипенко та ін.
Сюрреалізм
у культурі ХХ ст..з`явився після Першої світової війни, як реакція на глибоку
духовну кризу, що охопила світ в післявоєнний час.
Сюрреалізм джерелом художньої творчості вважав підсвідоме – сновидіння,
галюцинації тощо.
Джерелом творчості сюрреалісти вважали не реальну діяльність, а
підсвідомість. Філософським підґрунтям цього напрямку є ФРЕЙДИЗМ.
Представниками сюрреалізму були художники А. Бретон, М.Ернст, А.Массон, М. Дюшан, С.
Далі, П. Пікассо, письменники Л.
Арагон, Е. Іонеско.
Художники – сюрреалісти повністю відмовилися від зображення об`єктивної
реальності, для їхніх творів властиві спотворенні пропорції предметів та
постатей, проприродне поєднання предметів. Світ жорстокий і безжалісний,
людина в ньому самотня і нещасна, вважали сюрреалісти, а тому з – під пензля чи
пера виходили песимістичні твори про приреченість людського буття, очікування
смерті, руйнування всього, що оточує людину.
Відомим художником – сюрреалістом був Макс Ернст. У картині «Слон із
Целебесу» ( 1921 ) він зобразив резервуар для збереження зерна у вигляді
механічного слона. Типовою для сюрреалізму є атмосфера нереальності цієї
картини з голою поверхнею землі, жіночою оголеною постаттю без голови,
зіставленням не пов`язаних між собою предметів, порушенням цілісності
зображення.
Найбільших успіхів сюрреалісти досягли у 40 -50 рр..А 60 – ті роки ХХ ст..
позначилися популярним напрямом в образотворчому мистецтві – поп – артом, що
орієнтувався на загальнозрозумілість і на противагу абстракціонізму мав
предметний характер.
Представники цього напряму, використовували у своїх композиціях побутові
предмети, промислові відходи, відтворювали типові продукти «масової культури»
(комікси, манекени, плакати,афіші), висловлюючи тим самим свою реакцію на
психологію споживання, що панували в суспільстві (Р. Раушенберг, Е.Уорхол).
Однією з найпоширеніших течій 60 – х рр. став оп – арт, представники якого створюють
естетичне середовище за допомогою світлових і кольорових оптичних ефектів,
завдяки вживанню лінз, дзеркал тощо. У живописі переважають геометричні
комбінації ліній та плям.
У 60
– х рр. набуло поширення так зване, «мистецтво дій». ПЕРФОМАНС – напрям, суть
якого полягала у виконанні перед публікою попередньо запланованих дій. Публіка
для цього напряму є хепенінг , в основі
якого – виконання художником якоїсь незапланованої дії перед глядачами та з їх
участю. Представники боді – арту матеріалом для худ. Творчості вважають людське
тіло, вдаються до його розмалювання, демонстрації різних поз.
Як
реакція на надмірну емоційність експресіонізму виникає мінімалізм, що більшого
поширення набув в образотворчому мистецтві в США, зокрема в скульптурі. Митці
вдавалися до використання простих геометричних форм, їхні твори були повністю
позбавленні декоративності. Живопис часто монохромний, а скульптури
використовували сучасні матеріали (пінопласт, сталь) та промислові технології (Р.
Серра, К. Андре, Ф. Стелла, Р. Морріс).
У
цей час з`являєтся КІНЕТИЧНЕ мистецтво, представники якого намагалися створити
рухомі конструкції, світлові ефекти, оскільки художників завжди цікавила зміна
форми, можливість трансформувати свій витвір. При цьому митці використовують
різні матеріали, принципи дії, види руху, джерела форми(Н. Шеффер, Ж Тенглі, Г.
юнкер, Б. Стучебрюхов). Відомий твір Юнкере «Танцівники», що змінювався на очах
публіки в результаті руху. Композиція являє собою мішки людського зросту,
зсередини проткнуті гвіздками, які до того звисали вниз.
У 70
– ті рр.. в Зах. Європі, Японії, Латинській Америці набув поширення КОНЦЕПТУАЛІЗМ.
Представники концептуального мистецтва відмовлялися від створення традиційного
художнього мистецтва, а натомість звертались до концептуальних предметів у
формі ідей чи проектів, яуі супроводжувалися написами, текстами, іншими видами
поза естетичної документації (Д. Х`юберт, Р.Беррі, Л. Вейнер).
Твори концептуалістів поєднують несполучуванні предмети часто побутові
речі і супроводжується певним написом.
Живопис ХХ ст.продемонстрував величезну різноманітність напрямів і
стилів, невпинні пошуки митців нових, відповідних часові, зображальних засобів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий