ШПОРА
Інтелектуальна власність
1. Інтелектуальна власність як правова категорія.
2.
Поняття права інтелектуальної власності, його система.
3.
Державні органи, які здійснюють управління у сфері інтелектуальної власності,
їх повноваження.
4.
Об’єкти, що охороняються авторським правом.
5.
Підстави виникнення авторського права. Юридична презумпція авторства
6.
Державна реєстрація прав автора творів науки, літератури та мистецтва, її
значення. Строки охорони авторських прав.
7.
Особисті немайнові права авторів літературних та художніх творів.
8.
Майнові права авторів літературних та художніх творів.
9.
Способи використання творів літератури та мистецтва.
10.
Право на використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської
винагороди.
11.
Об’єкти та суб’єкти суміжних прав
12.
Виникнення та строк дії суміжних прав.
13.
Способи управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних
прав
14.
Цивільно-правові способи захисту авторських і суміжних прав.
15.
Поняття винаходу, види винаходів. Патентоспроможності винаходу.
16.
Поняття корисної моделі, умови патентоспроможності
17.
Права, що випливають з патенту на винахід (корисну модель)
18.
Поняття промислового зразка. Умови патентоспроможності промислового зразка.
19.
Права, що випливають з патенту на промисловий зразок.
20.
Поняття використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка. Дії, які
не вважаються порушення прав патентовласників.
21.
Поняття фірмового найменування. Особливості охорони права на фірмове
найменування.
22.
Поняття і призначення торговельної марки (знака для товарів і послуг). Обсяг
правовї охорони торговельної марки.
23.
Особливості правовї охорони торговельної марки. Поняття використання
торговельної марки.
24.
Строк дії реєстрації товарного знака (знака обслуговування)
25.
Поняття позначення місця походження товару. Сутність правової охорони позначень
місця походження товару в Україні.
1. Інтелектуальна власність як правова категорія.
2. Поняття права інтелектуальної власності, його система.
У самому
широкому розумінні інтелектуальна власність - це законодавчо закріплені
права на результати інтелектуальної діяльності людини у різних сферах
суспільного життя.
Право
інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти,
права користу-ватися, права розпоряд-жатися) та немайнових прав (право
на авторство, право на недоторканість твору тощо).
Деякі
науковці вважа-ють, що право інтелек-туальної власності - це виключне право
право-власника дозволяти або забороняти іншим особам користуватися результа-тами
творчої діяльності.
Майнові й
особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і
найтіс-нішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість
права найважливіша особливість інтелектуальної власності.
3. Державні органи, які здійснюють управління у сфері
інтелектуальної власності, їх повноваження.
Будь-яке
регла-ментування інтелек-туальної діяльності
об'єктивно не припус-тиме. Мова може йти лише про управління у сфері суспільних
відно-син, що складаються в процесі створення, використання, поши-рення та
захисту результатів інтелек-туальної діяльності. Основні засади державного
управління інтелектуальною діяль-ністю визначаються Конституцією України.
Безпосереднє
керівництво інтелек-туальною діяльністю в Україні здійснює Кабі-нет
Міністрів України, який визначає держав-ну політику в цій галузі суспільної
діяльності. Він утворює державні органи управління інтелектуальною діяль-ністю.
До подібних установ в перш чергу належить Державний департамент інтелек-туальної
власності, який є урядовим органом державного управління, що діє у складі
Міністерства освіти і науки України і йому підпорядковується.
4. Об’єкти, що охороняються авторським правом.
Об'єкти
авторського права — це твори науки, літератури і мистецтва, які є
результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, достоїнства і
змісту твору, а також від способу і форми його вираження.
Авторське
право поширюється на опубліковані твори, що існують в якій-небудь об'єктивній
формі: письмовій, усній, зображувальній формах, звуко- або відео-запису та інш.
Авторське право не поширюється на ідеї, методи, процеси, спосо-би,
концепції, принци-пи, відкриття або прості факти.
Твір
— це результат творчої діяльності.
Творча
діяль-ність — це процес створення нового, раніше невідомого,
оригінального.
Твір
може складатися з різних оригінальних частин. Вони, так само як і оригінальна
назва твору, охороняються авторським правом.
5. Підстави виникнення авторського права. Юридична
презумпція авторства
Згідно ЗУ "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примір-нику твору (презумпція авторства). Це положен-ня застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
Особа, яка має авторське право для сповіщення про свої права може використо-вувати знак охорони авторського права, який проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору. Цей знак складається з таких елементів:
- латинська літера "c", обведена колом,
- ім'я особи, яка має авторське право;
- рік першої публікації твору.
6. Державна
реєстрація прав автора творів науки, літератури та мистецтва, її значення.
Строки охорони авторських прав.
Державна
реєст-рація авторського права в Україні здійснюється Державним департаментом
інтелектуальної власності. Це має принципове значення для економіки нашої країни
щодо покращання її стану. Так, у Великобританії реалізація об’єктів авторських
прав наповнює національний бюджет більше, ніж автомобілебудування та харчова
промисловість.
Наявність
у державі сучасної, міжнародно-визнаної системи охорони авторського права та
суміжних прав є необ-хідним елементом зрілої державності.
Згідно ст. 446 Цивільного Кодексу України строк чинності майнових прав інтелек-туальної власності на твір спливає через 70 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.
7. Особисті немайнові права авторів літературних та
художніх творів.
Згідно законодав-ства України особис-тими немайновими правами інтелектуальної власності є права:
1) на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
2) перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелек-туальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
3)
вимагати зазна-чення свого імені у зв'язку з викори-станням твору,
якщо це практично можливо;
4)
забороняти зазна-чення свого імені у зв'язку звикористанням твору;
5)
обирати псевдо-нім у зв'язку з використанням твору;
6) на недотор-канність твору.
У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть
- належати іншим особам;
-
відчужуватися (передаватися).
8. Майнові права авторів літературних та художніх творів.
Згідно Цивільного
Кодексу України майновими правами інтелектуальної влас-ності на твір є:
1)
право на використання твору;
2)
виключне право дозволяти викори-стання твору;
3)
право пере-шкоджати неправо-мірному використанню твору, в тому
числі забороняти таке використання;
4)
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові
права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи
законом.
9. Способи використання творів літератури та мистецтва.
Згідно
Цивіль-ного Кодексу України використанням
твору є його:
1)
опублікування (випуск у світ);
2)
відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
3)
переклад;
4)
переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
5)
включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій
тощо;
6)
публічне виконання;
7)
продаж, передання в найм (оренду) тощо;
8)
імпорт його примірників, примір-ників його перекладів, переробок тощо.
Твір
вважається опублікованим (випу-щеним у світ), якщо він будь-яким
способом повідомлений невизна-ченому колу осіб.
Використання
твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків право-мірного
використання твору без такої згоди, встановлених законно-давством.
10.
Право на використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської
винагороди.
Згідно
Цивільного Кодексу України твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно
використаний будь-якою особою:
1)
як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація
у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах,
призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв,
зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане
в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленною метою;
2)
для відтворення у судовому та адміністра-тивному провадженні
в обсязі, виправданому цією метою;
Особа,
яка викорис-товує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора
твору та джерело запозичення.
11. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав
Згідно Цивіль-ного Кодексу України об'єктами суміжних прав є:
а) виконання літера-турних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хорео-графічних, фольклорних та інших творів;
б) фонограми, відео-грами;
в) передачі (програми) організацій мовлення.
Суб'єктами суміжних прав є:
а) виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;
б) виробники фоно-грам, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;
в) виробники відео-грам, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;
г) організації мовлення та їх правонаступники.
12. Виникнення та строк дії суміжних прав.
Згідно ЗУ "Про авторське право і суміжні права" первинними суб'єк-тами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.
Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фоногра-ми, виробництва відео-грами, оприлюднення передачі організації мовлення.
Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей.
Суб'єкти суміж-них прав можуть використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з таких елементів:
- латинська літера "P", обведена колом;
- імена (назви) осіб, які мають суміжні права;
- рік першої публікації фонограми (відеограми).
Майнові права суб’єктів суміжних прав охороняються протягом 50 років від дати першого запису, опублікування, Вико-нання. Особисті немайнові права вико-навців охороняються безстроково.
13. Способи управління майновими правами суб’єктів
авторського права і суміжних прав
Згідно ЗУ "Про авторське право і
суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти
своїми правами:
а)
особисто;
б) через
свого повіреного на підставі укладеного з ним договору-доручення;
в) через
організацію колективного управ-ління, яка має
статус юридичної особи.
Суб'єкти
автор-ського права і (або) суміжних прав можуть також доручати управління
своїми май-новими правами на колективній основі відповідним державним
організаціям, установчі документи яких перед-бачають здійснення таких функцій.
14. Цивільно-правові способи захисту авторських і
суміжних прав.
Найбільш
поши-реним способом захисту авторських та суміжних прав є цивільно-правовий.
В ньому захист особистих немайнових прав суб’єкта авторського права та суміжних
прав здійсню-ється незалежно від вини їх порушника та незалежно від порушення
майнових інтересів автора чи виконавця.
Законом
передба-чено випадки, що дають підстави для судового захисту
авторського права та суміжних прав:
1) відтворення, розповсюд-ження
та інше викори-стання, а також ввезення в Україну примірників тво-рів,
фонограм, програм мовлення без дозволу авторів та осіб, які мають суміжні
права;
2) виготовлення і розпов-сюдження
з порушенням авторського права та суміжних прав (контра-фактних творів) примір-ників
творів, фонограм;
3) ввезення на територію
України примірників творів і фонограм, що охоро-няються на території України,
із держави, в якій ці твори і фонограми не охоронялися або перестали
охоронятися.
15. Поняття винаходу, види винаходів. Патентоспроможності
винаходу.
Винахід –
тех-нічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути
практично застосоване.
Винаходом
може бути пристрій, спосіб, речовини, застосування пристроїв за новим раніше
невідомим призначенням, штами мікроорганізмів, куль-тура клітини рослин і
тварин.
Умовами
патентоспроможності винаходу є:
- новизна
(визнається новим якщо він не є частиною рівня техні-ки);
- винахідницький
рівень;
- промислова
придатність.
16. Поняття корисної моделі, умови патентоспроможності
Корисна модель – нове
технічне рішення, що не випли-ває із існуючого рівня техніки і є промислово
придатним.
Фактично
корисні моделі є підвидом винаходів у праві інтелектуальної власності, однак на
відміну від останніх, вони мають коротший термін захисту (10 років в Україні,
від 6 до 10 років у інших країнах) та менш жорсткі умови патентоздатності.
Корисна
модель вважається патенто-здатною, якщо вона є новою та придатною до
промислового викорис-тання.
17. Права, що випливають з патенту на винахід (корисну
модель)
Власник
патенту на винахід (корисну модель) отримує
наступні виключні права:
- право
розпоряджатися винаходом (корисною моделлю) на
власний розсуд, в межах законів України;
- право
дозволяти іншим використовувати власний винахід (корис-ну модель);
- право
забороняти іншим використовувати власний винахід (корис-ну модель).
Якщо
винахід (корисна модель) є
корисним і конку-рентоспроможним, власник патенту фак-тично отримує законну
монополію на викорис-тання власного рішення у сфері технологій. В результаті
чого з’являє-ться можливість отри-мувати
додатковий прибуток.
18. Поняття промислового зразка. Умови патентоспроможності
промислового зразка.
Промисловий зразок - це нове
конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне
для відтворення промисловим способом.
Об'єктом
промис-лового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх
поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виро-бу.
Промисловий
зразок відповідає умовам патен-тоспроможності, якщо він є новий і промислово
придатний.
19. Права, що випливають
з патенту на промисловий зразок.
Патент
надає його власнику виключне право використовувати промис-ловий зразок
за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників
патентів.
Взаємовідносини
при використанні проми-слового зразка, патент на який належить кільком
особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний
власник патенту може використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, але жоден
з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промис-лового
зразка та переда-вати право власності на промисловий зразок іншій особі без
згоди решти власників патенту.
20.
Поняття використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка. Дії, які
не вважаються порушення прав патентовласників.
Використанням винаходу (корисної моделі)
визнається:
-·виготовлення
продукту із застосуван-ням запатентованого винаходу (корисної моделі),
застосування такого продукту, пропо-нування для продажу, у тому числі через
мережу Інтернет, продаж, імпорт та інше введення його в циві-льний обіг або
зберіган-ня такого продукту в зазначених цілях;
-
застосування процесу, що охороня-ється патентом, або пропонування його для
застосування в Україні, якщо особа, яка пропо-нує цей процес, знає про те, що
його застосу-вання забороняється без згоди власника патенту або внаслідок
обставин це і так є очевидним.
Одночасно
з цим не визнається порушен-ням прав, що випли-вають з патенту на
винахід, такі викори-стання:
- на
основі права попереднього користу-вача;
- в
конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який
тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території
України, за умови, що винахід (корисна модель) використову-ється виключно для
потреб зазначеного засобу;
- без
комерційної мети;
- з
науковою метою або в порядку експерименту;
-
за надзви-чайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з
повідомленням про таке використання власника патенту одра-зу, як це стане прак-тично
можливим, та з виплатою йому відпо-відної компенсації.
21. Поняття фірмового найменування. Особливості охорони
права на фірмове найменування.
Даний
інститут перебуває у стадії становлення. Назріла
необхідність у розробці і прийнятті спеціального закону про охорону
прав на фірмове найменування (фірму).
Поняття
«фір-мове найменування» має бути сформульо-вано так.
Це передусім будь-яка оригінальна благозвучна коротка назва
підприємства, установи чи організації, що має статус юридичної особи. Вона
має відповідати характерові діяльності фірми. Ця вимога в законодавстві
зарубіж-них країн дістала назву "принцип істинності фірми".
Надання
право-вої охорони фірмовому найменуванню з боку держави може мати місце лише за
наявності певних умов.
Передусім
у майбутньому законі має бути чітко визначено, хто має право бути володільцем та
виключ-ним користувачем фірмового наймену-вання (фірми),
перед-бачена норма про право попереднього користу-вання тощо.
22. Поняття і призначення торговельної марки (знака для
товарів і послуг). Обсяг правовї охорони торговельної марки.
Торговельна марка (знак для товарів і послуг) -
це будь-яке позначення, у тому числі комбінація позначень, призначене та
придатне для вирізнення товарів і/або послуг однієї особи з-поміж товарів і/або
послуг інших осіб.
Такими позна-ченнями можуть
бути слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи,
колір або комбінації кольорів, об’ємні та звукові позначення, а також будь-яка
комбінація таких позначень.
Торговельна
марка вважається колективною торговельною маркою, якщо право на
неї належить об’єднанню, створення і діяльність якого не суперечать законодав-ству
держави, в якій воно створено, навіть якщо таке об’єднання не є власником
промислового або торго-вельного підприємства.
Обсяг правової охорони, що надається торгівельній марці,
визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг,
на які було заявлено охорону при реєстрації знаку. Дієву
охорону торговельній марці може забезпечити тільки її реєстрація.
23. Особливості правовї охорони торговельної марки.
Поняття використання торговельної марки.
Використанням
торговельної марки є такі дії:
- нанесення її на будь-який
товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упа-ковку, в якій міститься
такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару
предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з
метою пропонування для продажу, пропону-вання його для прода-жу, продаж, імпорт та експорт;
- застосування її під час
пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку
зареєстровано;
- застосування її в діловій
документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, в тому числі в доменних іменах.
Обсяг правової охорони,
що надається торгівельній марці, визначається зобра-женням знака та переліком
товарів і послуг, на які було заявлено охорону при реєстрації знаку. Дієву
охорону торговельній марці може забезпечити тільки її реєстрація.
24. Строк дії реєстрації товарного знака (знака
обслуговування)
Вітчизняне свідоцтво
про реєстра-цію знака надає його володільцю право власності на знак. Строк його
чинності 10 років від дати подання заявки. Чинність свідоцтва за клопо-танням
його власника може бути подовжена щоразу на 10 років.
Натомість, реєстрація
знака в Міжнародному бюро ВОІВ в рамках Мадридської
угода про міжнародну реєстрацію знаків здійснюється
строком на 20 років з можливістю продов-жити цей строк ще на 20 років
шляхом сплати основного мита і в разі необхідності додат-кового мита.
25. Поняття позначення місця походження товару. Сутність
правової охорони позначень місця походження товару в Україні.
Відповідно
до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» зазначення походження товару —
це термін, що охоплює такі терміни: «просте зазначення походження товару»
і «кваліфіковане зазначення походження товару». Закон
надає правову охорону кваліфі-кованому зазначенню походження товару на
підставі його реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації.
Кваліфіковане
зазначення походження товару можна визначити як назву
країни, населеного пункту чи місцевості, іншого географічного місця, що
використовується для позначення товару, особливі властивості якого виключно або
головним чином зумовлені характер-ними для даного геогра-фічного об'єкта
природни-ми умовами чи людським фактором або тим й іншим одночасно.
Право
на викори-стання кваліфікованого зазначення походження товару
має колективний характер і
є невідчужу-ваним.
Комментариев нет:
Отправить комментарий