РЕФЕРАТ - Принципи проведення аудиту

РЕФЕРАТ

Принципи проведення аудиту

ЗМІСТ:

Вступ

1.     Загальна характеристика аудиту та його мета

2.     Принципи проведення аудиту

Список використаної літератури

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 50 грн. 

Вступ

Аудит в Україні, як і в світовому масштабі, з моменту його становленняі на сьогоднішній день привертає увагу теоретиків, практиків та користувачів аудиторських висновків.

Масштаби і динамізм його розвитку, роль в економічному житті суспільства природно зумовлюють постійне перебування в центрі уваги вітчизняних вчених та практиків питань теорії та методології, організації та регулювання аудиту, подальшого вдосконалення методики його проведення.

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг регулюють процес виконання аудиторами та аудиторськими фірмами завданьпротягом всього процесу виконання, починаючи з рішення щодо прийняття і продовження стосунків зклієнтами і конкретних завдань.

Дослідження принципів системи аудиту,  його методології, теорії й практики знайшли відображення в працях Р. Адамса, Х. Андерсона, А. Аренса, М. Бениса, А. Брюне, І. Гариссона, М. Готліба, Р. Доджа, К. Друри, Дж. Лоббека, Д. Робертсона й ін. ВРосії питанням теорії аудита присвячені дослідження В. Д. Андрєєва, С. М. Бичкової, Є. М. Гутцайта, Н. М. Заваріхіна, С. В. Панковой, В. І. Подільського, В. П. Суйца. Положення теорії аудиту, численніпідходи до методики й методології його проведення розглядаються в працях українських вчених – М. Т.Білухи, Ф. Ф.Бутинця, Г. М. Давидова, Н. І. Дорош, О. А. Петрик, О. Ю. Редька, В. С. Рудницького, В. О. Шевчука, Б. Ф. Усача та ін.

Недостатній обсяг і рівень теоретичних аспектів аудиторської діяльності, розбіжність поглядів,  наявність аудиторських ризиків, що цілком закономірно, бо вона, порівняно з іншими видамиекономічної діяльності, є "молодою" і знаходиться у стадії становлення її еволюційного розвитку вУкраїні обумовлюють необхідність і своєчасність огляду цієї актуальної проблеми.

1.     Загальна характеристика аудиту та його мета

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозра­хункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адмі­ністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни[1].

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керів­ними структурами, що представляють інтереси власників щодо підви­щення ефективності виробництва, державного контролю уже було не­достатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало по­штовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту— той, що вислуховує), тобто такого, що вислу­ховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло також розмежування функцій та інте­ресів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли влас­ник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, при­ховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, на­вмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором[3].

Аудитом називається перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерцій­них підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допо­моги керівництву й економічним службам підприємства щодо ве­дення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час при­ватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: пере­вірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності скла­дання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також до­тримання ними чинного законодавства.

За визначенням Роя Доджа, "аудит — це захоплюючий предмет; шкода тільки, що великий обсяг офіційних публікацій АРС* настільки його ускладнив... Аудитор не повинен бути детективом або зазда­легідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформа­цію за відсутності підозрілих обставин" [30, с. 16, 47].

Видатний американський вчений і практик Роберт Монтгомері одним із перших усвідомив необхідність видання практичних посіб­ників і підручників з аудиту. У 1912 р. він опублікував першу в СИТА книгу з теорії і практики аудиту, яка витримала одинадцять видань.

Аудитор — надзвичайно цікава і популярна професія. Відомо, що пальма першості з питань обліку належить Італії; а з аудиту — Англії, де було створено інститут контролерів (аудиторів). Його основна мета — гарантування фінансової звітності.

Р. Адамс, автор книги "Основи аудиту", наводить класичне вислов­лення, що стосується аудиту. Воно неодноразово цитоване багатьма ученими, але заслуговує на те, щоб згадати його ще раз: "Без аудиту немає надійності рахунків. Без надійності рахунків немає контро­лю. А без контролю що вартує влада?" [18, с.І8].

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. З 1844 р. у Ве­ликобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати неза­лежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звіт­ності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язнового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1931 р.).

Палата лордів (Великобританія) у справі Сараго проти ТоисНе Еозз (1990) дала таке трактування ролі аудитора: "Функція аудитора зводиться до підтвердження, наскільки це можливо, того, що фінан­сова інформація про справи компанії, подана її директорами, точно відображає стан справ, щоб, по-перше, захистити саму компанію від наслідків невиявлених помилок або можливих зловживань і, по-друге, подати акціонерам надійну інформацію для вивчення ведення справ компанії і вираження їхніх колективних повноважень щодо вина­городи чи відклику тих, кому було довірено ведення справ". Разом із тим зазначалося, що "відповідальність за подання фінансової звіт­ності, яка дає правильну й об'єктивну інформацію про фінансовий стан компанії, безпосередньо покладено на її директорів. Роль ауди­торів полягає у наданні власникам компанії незалежного звіту про складання балансу і звітності щодо прибутків і збитків, а також про те, чи дають ці документи правильну й об'єктивну інформацію про стан справ компанії на кінець фінансового року і про її прибутки і збитки за цей рік. їхня роль, таким чином, скоріше дослідна, ніж творча" [18, с. 18].

Рішення у справі Сараго підтвердило, що аудитор не відповідає пе­ред компанією та її акціонерами як організацією в цілому. Аудитор не несе відповідальності за результати перевірки перед індивідуальни­ми акціонерами або іншими третіми особами, він несе відповідальність тільки перед тими людьми, з якими укладено договір, бо винагороду ви­плачує аудитору компанія, яка перебуває з ним у договірних стосунках.

Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фірм. Кількість зайнятих у фірмі людей коливається від одного до декількох тисяч чоловік. При цьому аудиторські фірми можна згрупувати в 4 категорії: Велика шістка, інші національні фірми, великі місцеві та регіональні фірми, малі місцеві фірми. Шість найкрупніших американських аудиторських фірм часто називають Великою шісткою, кожна з них має офіси в усіх великих містах США і в багатьох містах світу, дохід, що перевищує 500 млн дол. США і значно більший в інших країнах. Нью-йоркський персонал однієї з цих фірм нараховує понад тисячу спеціалістів.

Факти, які відображені у фінансових звітах, є предметом аудиторської перевірки. Аудитор має знайти і оцінити докази, що підтверджують його судження про відповідність фактів встановленим критеріям. Наприклад, при проведенні фінансового аудиту доказами, які свідчать про рівень відповідності показників, що містяться у фінансовому звіті, узвичаєним принципам обліку, слугують облікові дані, а також інформація, одержана шляхом опитування, спостережень, фактичного огляду майна та ін.

Процес збору і оцінювання свідчень вимагає об'єктивності, що полягає в здатності аудитора зберігати неупередженість при виборі й оцінюванні доказів. Ця неупередженість позиції є складовою поняття "незалежність аудитора".

У процесі перевірки аудитор має передусім сформулювати думку про перевірені факти. Думка аудитора визначає, наскільки вони відповідають критеріям і стандартам, прийнятим критеріям обліку. Кінцевим результатом будь-якого аудиту є складання висновку чи звіту, в якому аудитор оцінює відповідність фінансового звіту прийнятим принципам обліку[4].

Англійська теорія дотримується аналогічного визначення аудиту — це "незалежний розгляд спеціально призначеним аудитором фінансових звітів підприємства і висловлення думки про них при дотриманні правил, встановлених законом". Таке широке визначення аудиту дає можливість відобразити всю різноманітність завдань, на яких може бути зосереджено увагу в процесі конкретної аудиторської перевірки.

Американські аудиторські стандарти визначають, що "метою звичайної перевірки фінансової звітності незалежним аудитором є висловлення думки про рівень об'єктивності, з якою звітність характеризує фінансовий стан, результати діяльності, а також рух коштів відповідно до загальноприйнятих принципів" [5].

Українська теорія аудиту має деякі невідповідності у визначенні мети аудиторської перевірки. Так, у національному нормативі № 3 "Мета та загальні принципи аудиту фінансової звітності" зазначається, що метою аудиту фінансової звітності є висловлення аудитором висновку проте, чи відповідає фінансова звітність, у всіх суттєвих аспектах, інструкціям, які регламентують порядок підготовки і подання фінансових звітів. Таке визначення не відповідає основним положенням статті 2 Директив ЄЕС про те, що аудиторська перевірка повинна підтвердити достовірність даних про дійсну величину активів і пасивів, прибутків чи збитків та стан справ підприємства. Крім того, міжнародний стандарт аудиту № 1 "Мета та основні принципи проведення аудиту" трактує мету аудиту фінансових звітів, як висловлення думки про рівень об'єктивності фінансової звітності[8].

Визначення, наведене в українському нормативі № 3, відрізняється також від положень Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р., де зазначається, що аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Воно також не відповідає нормативу № 26 "Аудиторський висновок", оскільки основною вимогою при складанні аудиторського висновку є висловлення думки про достовірність інформації.

Зрозуміло, що трактування мети аудиторської перевірки — це важливе й принципове питання, яке зумовлює суть і методи її проведення. Зокрема, якщо метою аудиту є висловлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність інструкціям, то при проведенні аудиторської перевірки увага акцентується на правильності заповнення і своєчасності подання фінансових звітів. Підтвердження ж достовірності інформації вимагає ретельної перевірки звітності та обліку на підприємстві із застосуванням необхідних методів, а саме — зустрічна перевірка, інвентаризація та ін.

2.     Принципи проведення аудиту

У національних нормативах аудиту і Кодексі професійної етики аудиторів України встановлено основні принципи аудиту, правила надання аудиторських послуг, фундаментальні засади аудиторської етики. Відповідно до цього принципи аудиту можна поділити на дві групи — методологічні та принципи професійної етики. Вони є обов'язковими для виконання всіма аудиторами при наданні аудиторських послуг. До методологічних принципів належать:

• планування аудиту;

• обґрунтованість оцінки значущості аудиторських свідоцтв (доказів), а також системи внутрішнього контролю;

• визначення критеріїв суттєвості й достовірності;

• дотримання методики і техніки аудиту, оцінки ризиків і вибору даних;

• аналіз інформації та формування висновків;

• відповідальність за результати аудиту;

• повне інформування клієнта.

До фундаментальних принципів етики аудитора належать такі основні положення.

Чесність. Аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків.

Об'єктивність. Аудитор має бути справедливим і не допускати, щоб упередженість та інші чинники впливали на його об'єктивність.

Компетентність. Аудитор зобов'язаний надавати послуги компетентно і старанно, з належним рівнем турботи про клієнта, постійно підтримувати фахові знання. Необхідно мати такий рівень професійних знань, який не викликав би у клієнта жодних сумнівів в тому, що він одержав компетентні професійні послуги з урахуванням останніх змін у законодавстві, аудиторській практиці й техніці надання аудиторських послуг[8].

Конфіденційність. Аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним під час надання професійних послуг, а також використовувати її у своїх цілях.

Професійна поведінка. Аудитор зобов'язаний створювати і підтримувати добру репутацію професії, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її.

Професійні норми. Аудитори зобов'язані виконувати з належною турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта або роботодавця (внутрішній аудитор) у тій мірі, у якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності й незалежності.

Звичайно, аудитор має робити послуги згідно з прийнятими Аудиторською палатою України нормативами, а також дотримуватися вимог Закону України "Про аудиторську діяльність".

За суб'єктами здійснення аудиту, а також за метою та формою розрізняють зовнішній і внутрішній аудит (табл. 2.1). Зовнішній аудит проводять окремі аудиторські фірми й аудитори. Мстою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фінансової звітності підприємства. При цьому зовнішні аудитори не обмежуються питаннями підтвердження фінансової звітності, а оцінюють діяльність багатьох служб та підрозділів підприємства[6].

Зовнішній аудит проводять незалежні аудиторські фірми (аудитори) на підставі договору з підприємством-замовником. Він регламентується законом і дозволяє на договірних засадах спостерігати й потенційно контролювати діяльність господарюючого суб'єкта та його керівництва.

При зовнішньому аудиті здійснюються переважно такі роботи:

1) перевірка відповідності звітних даних прийнятому принципу відображення даних у звітності; для цього за визначений період часу проглядаються наявні звітні дані з метою ув'язки показників з формами звітності;

2) оцінка системи внутрішнього контролю;

3) надання додаткових аудиторських послуг з оцінювання і прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таблиця 2.1. Види аудиту за суб'єктами проведення

№ пор.	Вид аудиту	Характеристика
1	Зовнішній	Аудиторська перевірка, яка виконується зовнішніми щодо господарюючого суб'єкта незалежними аудиторами
2	Внутрішній	Діяльність внутрішніх аудиторів, що здійснюється в інтересах господарюючого суб'єкта і включає перевірку й оцінку роботи підприємства. Метою внутрішнього аудиту є надання посадовим особам та іншим працівникам допомоги в підвищенні ефективності виконання їхніх функціональних обов'язків

Нині достатньо часто проглядається тенденція керівництва окремих найбільших фірм утворювати в себе окремі служби, які постійно займаються цими проблемами, називаючи їх службами внутрішнього аудиту, замість того, щоб вдаватися до послуг зовнішніх, незалежних аудиторів для налагодження системи внутрішнього контролю і підтримки її на потрібному рівні. У Великобританії, наприклад, такі служби є в усіх великих компаніях, а в усіх державних установах вони є обов'язковими. Щодо внутрішнього аудиту, то в СШЛ навіть проводиться сертифікація внутрішніх аудиторів (Certified Internal Auditor) [59, с. 196].

Внутрішній аудит можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю підприємства, який, відповідно до міжнародного нормативу 610 "Використання роботи внутрішнього аудиту", здійснюється за такими напрямами (функціями):

• аналіз системи обліку та внутрішнього контролю;

• вивчення бухгалтерської (фінансової) й оперативної інформації (за окремими статтями та ін.);

• вивчення економічної ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання;

• аналіз адекватності політики у сфері менеджменту;

• оцінка якості інформації;

• розробка проектів управлінських рішень;

• проведення стратегічного (перспективного) аналізу;

• розробка фінансових прогнозів.

Внутрішній аудит не має обов'язкового характеру. Проте використання результатів роботи внутрішнього аудитора і взаємодія з ним можуть бути дуже корисними для проведення зовнішнього аудиту[7].

Внутрішній аудит — це діяльність із перевірки й оцінки роботи підприємства, здійснювана в інтересах підприємства і з метою допомогти йому ефективно виконувати свої функції.

Як внутрішній, так і зовнішній аудит може охоплювати перевірку фінансової звітності, дотримання процедур та норм, оцінку характеру діяльності. Внутрішній аудит проводиться всередині підприємства на вимогу і з ініціативи його керівництва, від його імені. Крім того, внутрішній аудитор є штатним працівником підприємства. Під час проведення перевірки він керується внутрішніми установчими та розпорядчими документами підприємства. Призначає внутрішніх аудиторів адміністрація підприємства, тому у виконанні своїх функцій вони, на відміну від зовнішніх, є залежними від керівництва підприємства [12].

Аудит може проводитися з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). З погляду обов'язковості зовнішнього аудиту класифікацію його видів наведено в табл. 2.2.

В економічній літературі аудит також поділяється на операційний, аудит на відповідність, аудит фінансової звітності, першочерговий, періодичний, аудит, що базується на ризику, системно-орієнтований тощо. Але завдання аудиту визначає замовник, він може замовити одну із спеціальних тем (наприклад, перевірка касових операцій) або кілька тем (наприклад, перевірка касових операцій та стану обліку). Відповідно до сформульованих завдань аудиторська фірма ставить завдання аудиторам, котрі здійснюють перевірку[9].

Таблиця 2.2. Класифікація аудиту за обов'язковістю проведення

№ пор.	Вид аудиту	Характеристика
1	Обов'язковий	Аудиторська перевірка або аудиторська послуга, що надається аудиторською фірмою (аудитором) у випадках, прямо передбачених чинним законодавством, або за дорученням державних органів
2	Ініціативний	Аудиторська перевірка або аудиторська послуга, що надається аудиторською фірмою (аудитором) за рішенням господарюючого суб'єкта
3	Первинний	Проводиться аудитором чи аудиторською фірмою на даному підприємстві і за даний період часу вперше
4	Повторний	Аудит, який проводиться після вже проведеного аудиту за такий само період часу, якщо замовник не погоджується з висновком. У цьому разі власник може замовити послуги нових аудиторів

Висновки

Аудиторські організації в ході здійснення своєї діяльності зобов'язані дотримуватися і використовувати в якості основи для прийняття будь-яких рішень професійного характеру наступні професійні етичні принципи: незалежність; чесність; об'єктивність; професійна компетентність; сумлінність; конфіденційність; професійна поведінка.

Незалежність - це обов'язковість відсутності у аудитора при формуванні його думки фінансової, майнової, спорідненою або який-небудь інший зацікавленості у справах перевіряється економічного суб'єкта, що перевищує відношення за договором на здійснення аудиторських послуг, а також будь-якої залежно від третіх осіб. Вимоги до аудитора в частині забезпечення незалежності і критерії того, що аудитор не є залежним, регламентуються нормативними документами по аудиторської діяльності, а також етичними кодексами аудиторів[7].

Чесність - це обов'язкова прихильність аудитора професійному обов'язку і проходження загальним нормам моралі.

Об'єктивність - це обов'язковість неупередженості, неупередженості та непідвладність якому-небудь впливу при розгляді будь-яких професійних питань і формуванні суджень, висновків і висновків.

Професійна компетентність - це обов'язковість володіння необхідним обсягом знань і навичок, що дозволяє аудитору кваліфіковано і якісно надавати професійні послуги.

Сумлінність - це обов'язковість надання аудитором професійних послуг з належною ретельністю, уважністю, оперативністю та належним використанням своїх здібностей. Принцип сумлінності увазі старанне і відповідальне ставлення аудитора до своєї роботи, але не повинен трактуватися як гарантія безпомилковості в аудиторській діяльності[4].

Конфіденційність - це обов'язок аудиторів та аудиторських організацій забезпечувати збереження документів, що отримуються або складаються ними в ході аудиту , не передавати ці документи або їх копії (як повністю, так і частково) яким би то не було третім особам і не розголошувати що містяться в них відомості без згоди власника (керівника) економічного суб'єкта, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України. Принцип конфіденційності повинен дотримуватися неухильно, незважаючи на те, що розголошення або поширення інформації про економічний суб'єкт не може завдати йому, за поданнями аудитора, матеріального чи іншого збитку. Дотримання принципу конфіденційності обов'язково, незалежно від продовження або припинення відносин з клієнтом, і не має обмежень за часом.

Професійна поведінка - це дотримання пріоритету суспільних інтересів та обов'язок аудитора підтримувати високу репутацію своєї професії, утримуючись від здійснення вчинків , несумісних з наданням аудиторських послуг та здатних знизити повагу та довіру до професії аудитора, завдати шкоди її громадському іміджу.

Аудиторська організація зобов'язана здійснювати професійну діяльність, тобто проведення аудиту та підготовку за його результатами офіційного аудиторського висновку, відповідно до національних стандартів аудиторської діяльності[3].

Список використаної літератури:

1.     Аудит: Курс лекцій. – Тернопіль: Джура, 2002. – 86 с.

2.     Аудит: Практическое пособие / А.Кузьминский, Н.Кужельний, Е.Петрик, В.Савченко и др.: под ред А.Кузьминского. – К.: Учетинформ, 1996. – 283 с.

3.     Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. – К.: Вища школа. – Знання, 1998. – 574 с.

4.     Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський облік та звітність в Україні: Збірник нормативно-правових актів / Уклад. М.І.Камлик. – К.: Атіка, Літера АТД, 2001. – 752 с.

5.     Облік, аналіз і аудит: Навчальний посібник / Т.М.Сєрікова В.Д.Понікаров, Є.П.Кожанова, І.П.Отенко. – Харків: В-Д “ІНЖЕК”, 2003. – 380 с.

6.     Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу: Підручник / А.М.Кузьминський, В.В.Сопко, В.П.Завгородній; За ред. А.М.Кузьминського. – К.: Вища школа, 1993. – 223 с.: іл.

7.     Організація бухгалтерського обліку: Вправи. Ситуації. Тести / За ред. Ф.Бутинця. – Житомир: “Рута”, 2001. – 288 с.

8.     Організація бухгалтерського обліку: Навч. посібник / Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Жигун і ін. – Житомир, ЖІТІ, 2001. – 576 с.

9.     Організація бухгалтерського обліку: Підручник / Ф.Ф.Бутинець,С.М.Лайчук, О.В.Олійник, М.М.Жигун. – 3-тє вид. доп. і перер. – Житомир, ПП “Рута”, 2002. – 592 с.

10.    Рудницький В.С. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навч. посібник. – Київ, 2003.

11.    Стандартизація обліку і аудиту: Навчальний посібник / Й.Я.Даньків, М.Р.Лучко, М.Я.Остапюк. – Київ: “Знання”, 2004. – 310 с.

12.    Фінансовий облік. Підручник. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2002. – 628 с.