ПОДДІЇ 1917-1918 рр.
Вступ у війну США
Сполучені Штати Америки були країною, яка
ніяк не бажала поразки Антанти. Тривалий час їм було невигідно вступати у війну
— адже США постачали країнам Антанти зброю, боєприпаси, продовольство, а з
державами австро-німецького блоку торгували через нейтральні країни. У 1914 р.
американський борг країнам Європи, головно Англії, становив близько 6 млрд
доларів. У роки війни вони не лише розрахувалися з боргами, а й перетворилися з
боржника європейських держав на їхнього кредитора (позики становили понад 10
млрд доларів). Можлива поразка Антанти могла б зробити проблематичним
повернення цих величезних коштів. Також правлячі кола США прагнули, щоб країна
відігравала більш вагому роль у світі, а не прийнявши участі у війні не можливо
було претендувати на участь у розподілі «післявоєнного пирога».
3-го
лютого 1917 р. США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною. Коли стало
відомо, як небезпечно для союзників розгортаються події в Росії, Конгрес США
оголосив війну Німеччині. Це трапилося 6 квітня. Вступаючи у війну США не стали
зв`язувати себе якимись союзницькими угодами, сподіваючись по війні відігравати
провідну роль під час мирних переговорів, як головний арбітр. Формальним
приводом до війни стала німецька дипломатична депеша («Нота Циммермана»),
перехоплена англійською розвідкою і передана американцям, в якій йшлося про
таємні переговори Німеччини і Мексики про союз проти США. А вже через рік на
Західному фронті було понад 2 млн американців під командуванням генерала
Першинга. Американська промисловість отримала нові замовлення. На потреби армії
та флоту виділялися значні кошти. Економічна, військова, фінансова міць США
була спрямована проти Німеччини і не залишила їй шансів на перемогу.
Генеральний
наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах навесні 1917 р. виявився
невдалим. У квітні об’єднане англо-французьке командування зробило спробу
атакувати противника в районі Реймса. Сім тижнів тяжких боїв успіху не принесли.
Французи втратили убитими й пораненими понад 500 тис. вояків. Через величезні
втрати, цю операцію французьких військ за ім`ям їх командуючого генерала
Р.Ж.Нівеля назвали “Бійня Нівеля”. У французькій армії спалахнули заколоти
проти продовження безглуздої війни. Новий командуючий французькими військами
Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами і деякими покращеннями умов
перебування солдат на фронті зумів навести лад у військах. Тим часом в наступні
півроку вся тяжість подальших боїв лягла на плечі англійців. Їм вдалося
провести ряд вдалих операцій, що зміцніло підірваний дух військ Антанти. Одна з
таких вдалих операцій в районі Камбре (листопад-грудень 1917 р.) стала
“триумфом танків”. Тут 378 англійських танків у взаємодії з піхотою і авіацією
завдали удару і прорвали сильноукріплену оборону противника. Правда, розвити
успіх англійці не змогли, але танки остаточно довели свою бойову цінність.
На
сході оговталися російські війська, які в липні 1917 р. перейшли в наступ на
львівському напрямі. Та це їм коштувало
нової поразки і величезних втрат. Німецько-австрійські війська перейшли в
контрнаступ. Вони остаточно вибили росіян з Галичини, а також захопили Ригу і
встановили контроль над Ризькою затокою. На сході, як і на заході, воювали
неохоче. Війна всім остогидла, перетворившись на смертельно небезпечну й
невдячну, нічим не виправдану роботу.
Тим
часом невдача спіткала італійців, що зазнали ніщивної поразки під Капоретто у
жовтні 1917 р., хоча мали чисельну перевагу. Італійські вояки вдалися до
панічної втечі. 300 тис. із них потрапили в полон, 130 тис. загинули.
Поразка
біля Капоретто стала катастрофою для італійської армії та наукою для всіх
союзників. Тільки термінове перекидання на автотранспорті на Італійський фронт
французьких і англійських частин, врятувало Італію від поразки.
Керівники
урядів і представники штабів Англії, Франції, Італії та США для координації дій
на Західноєвропейському театрі війни в листопаді 1917 р. утворили Вищу воєнну
раду. Верховним головнокомандувачем у березні 1918 р. було призначено
французького генерала Фоша.
Внутрішнє
становище Німеччини вже давно було непевним. Наростали масові протести проти
політики уряду. У квітні 1917 р. на військових заводах Німеччини страйкувало
понад 300 тис. робітників. У серпні вибухнули заворушення серед матросів
військового флоту. Після виходу Росії з війни бойовий дух німецької армії не
посилився, а підупав. їхати на захід і гинути, продовжуючи фактично програну
війну, ніхто не бажав. У Німеччині назрівала революція.
Оцінивши
загрозливість ситуації, німецьке верховне командування в ультимативній формі
поставило вимогу імператорові припинити війну і запобігти вибуху революції.
Уряд Німеччини звернувся до американського президента з проханням про перемир'я
та укладення миру. Вільсон погодився розпочати переговори за умови відведення
німецьких військ із загарбаних територій і зречення кайзера.
6
листопада президент США повідомив, що маршал Фош уповноважений прийняти
представників німецького командування. Наступного дня німецька делегація на
чолі з міністром Ерцбергером під білим прапором перетнула лінію фронту. Далі
залізницею вона прибула на станцію Ретонд у Комп'єнському лісі, де стояв
штабний вагон маршала Фоша.
На
світанку 11 листопада 1918 р. між Німеччиною та її противниками було підписано
Комп'єнське перемир'я. Об 11-й годині ранку пролунав сигнал «Припинити
вогонь!». Прогримів перший залп артилерійського салюту. Перша світова війна
закінчилася.
Комментариев нет:
Отправить комментарий