ЗМІСТ:
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Теоретичні основи
вивчення уваги у дітей та підлітків
1.1 Сутність та фізіологічні основи уваги у підходах
зарубіжних та вітчизняних учених
1.2 Основні види уваги
1.3 Розвиток увагу в онтогенезі
1.4 Особливості уваги молодшого школяра та підлітка
РОЗДІЛ 2. Методи дослідження уваги у дітей, підлітків
2.1 Методи оцінки
уваги молодших школярів
2.2 Методи оцінки уваги підлітків
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
43 сторінки.
Малюнки, таблиці присутні.
Малюнки, таблиці присутні.
ВСТУП
Актуальність. Увага - один з тих пізнавальних процесів
людини, щодо суті і права на самостійне розгляд яких серед психологів досі
немає згоди, не дивлячись на те, що його дослідження ведуться вже багато
століть.
Увагу можна визначити як психофізіологічний процес, стан,
який характеризує динамічні особливості пізнавальної діяльності. Вони
виражаються в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці зовнішньої або
внутрішньої дійсності, які на даний момент часу стають усвідомлюваними і
концентрують на собі психічні та фізичні сили людини протягом певного періоду
часу. Увага - це процес свідомого чи несвідомого (напівпритомного) відбору однієї
інформації, що надходить через органи почуттів, і ігнорування іншої.
Увага людини володіє п'ятьма основними властивостями:
стійкістю, зосередженістю, переключення, розподілом і обсягом [4].
Увага в житті і діяльності людини виконує багато різних
функцій. Вона активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент
психологічні і фізіологічні процеси, сприяє організованому і цілеспрямованому
відбору що надходить в організм інформації відповідно до його актуальних потреб,
забезпечує виборчу і тривалу зосередженість психічної активності на одному і
тому ж об'єкті або виді діяльності.
На сучасному етапі розвитку суспільства визріла гостра
необхідність невпинно долати усталені стереотипи освіти, шукати нові ідеї задля
створення школи самореалізації, школи життєтворчості, полікультурного
виховання, в якій утверджується проективна, особистісно зорієнтована
педагогіка, де дитина є головним пріоритетом і цінністю, суб’єктом культури і
життя. Головне завдання сучасної школи - розвиток особистості школяра, його
самостійності та активності, становлення як суб’єкта діяльності, максимальна
реалізація його творчого потенціалу задля сприяння всебічному та гармонійному
особистісному розвитку, інтелектуальному зростанню, формуванню психічних
процесів [8].
Проблема уваги широко досліджується у психології. У
працях зарубіжних учених (В. Джеймса, В. Вундта, Е. Тітченера, Т. Рібо, К.
Кофки) було сформульовано фундаментальні поняття психології уваги і
запропоновано важливі парадигми його експериментального дослідження. У
вітчизняній психології проблему уваги вивчали в межах загальнотеоретичних
підходів Л. Виготський, П. Гальперін, О. Леонтьєв, Є. Мілерян, С. Рубінштейн,
Д. Узнадзе. Дослідженням властивостей уваги займались учені під керівництвом М.
Добриніна, І. Страхова, Ф. Гоноболіна. Глибоко досліджували розвиток уваги
молодших школярів в учбовій діяльності Л. Божович, О. Леонтьєв, М. Добринін, І.
Страхов та ін. Зокрема, П. Гальперін, С. Кабильницька обґрунтували формування
уваги як розвиток самоконтролю у процесі поетапного формування розумових дій.
М. Задесенець, Т. Лисянська, М. Горбач, М. Лила виявили співвідношення та
динаміку мимовільної і довільної уваги у дітей молодшого шкільного віку на
різних етапах навчання у початковій школі.А. Осипова, Л. Малашинська
досліджували проблему діагностики і корекції уваги у молодших школярів.Л.
Бадалян, Л. Журкова, Є. Мастюкова вивчали синдром дефіциту уваги та причини
його появи у дітей. Та все ж залишилося ще багато невисвітлених аспектів даної
проблеми. Сучасна психологія продовжує науковий пошук нез’ясованих питань
методологічного, теоретичного та експериментального плану.
Об'єкт дослідження – увага та її методи дослідження
у дітей та підлітків.
Предмет дослідження - особливості методів
дослідження уваги дітей та підлітків у процесі учбової діяльності.
Мета курсової роботи полягає в теоретичному розкритті
видів та властивостей уваги у молодших школярів та підлітків, з’ясуванні ролі
уваги у процесі учбової діяльності учнів, методів дослідження.
РОЗДІЛ
І. Теоретичні основи вивчення уваги у дітей та підлітків
Увага - одна з найдавніших проблем психології, яка завжди
викликала у дослідників підвищений інтерес. Це психологічне поняття
позначається словом, яке упродовж тисячоліть допомагає людям повідомляти один одному
про певні стани своєї психіки і довільно за словесною вказівкою викликати
подібний стан у інших. Проте від житейського до наукового розуміння уваги
психологічна наука пройшла довгий шлях. Сучасні вчені зазначають, що на
сьогоднішній день у психології щодо проблеми уваги залишається багато
нерозв’язаних питань.
В історії психологічної думки увагу вивчали з позиції
інтроспективної психології В. Джемс, В. Вундт, Е. Тітченер; гештальтпсихології
- К. Кофка, В. Келер, П. Адамс; феноменологічного напряму - французький учений
М. Мерло-Понті; когнітивної психології - американський психолог У. Найсен та
ін. [8; 9; 1]. Розробці проблеми уваги присвятили свої праці П. Гальперін [21;
22], М. Добринін [26], М. Ланге, Є. Мілерян [9], С. Рубінштейн [7], Д. Узнадзе,
І. Страхов [8]. У сучасній психології вивчення уваги здійснюють у загальній,
віковій, педагогічній і медичній психології, психології праці, нейропсихології
та інших галузях. І сьогодні вона має багато нез’ясованих питань
методологічного і теоретичного плану.
.....................................................................
1.2
Основні види уваги
У психології розрізняють увагу мимовільну, довільну та
післядовільну. Усі різновиди уваги тісно взаємопов'язані і за певних умов
переходять один в одного.
Мимовільна увага виникає несподівано незалежно від
свідомості, непередбачене за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під
впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор
організму. Мимовільна увага властива і людині, і тваринам, хоча її виникнення у
людини якісно відрізняється від такої уваги у тварин. На відміну від тварин
людина може оволодівати власною мимовільною увагою, предмет мимовільного
зосередження може стати предметом свідомого зосередження. Фізіологічним
підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність.
Нейрофізіологічним її механізмом є збудження, що надходять до кори з
підкоркових ділянок великих півкуль головного мозку [14].
...........................................................................................
1.3
Розвиток увагу в онтогенезі
Увага, як і всі інші психічні процеси, має нижчі і вищі
форми. Перші представлені мимовільним увагою, а другі - довільним. Безпосереднє
увагу - це також нижча форма його розвитку, ніж опосередковане.
Історію розвитку уваги, як і багатьох інших психічних
функцій, намагався простежити Л.С. Виготський в руслі своєї
культурно-історичної концепції їх формування. Він писав, що історія уваги
дитини є історія розвитку організованості його поведінки, що ключ до генетичного
розуміння уваги слід шукати не всередині, а поза особистості дитини.
вільного
зосередження може стати предметом свідомого зосередження. Фізіологічним
підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність.
Нейрофізіологічним її механізмом є збудження, що надходять до кори з
підкоркових ділянок великих півкуль головного мозку [14].
...........................................................................................
Увага сама по собі не є особливим пізнавальним процесом.
Вона властиво будь-якому пізнавальному процесу (сприйняттю, мисленню, пам'яті і
т. д.) і виступає як форма, здатність організації цього процесу.
К.Д. Ушинський так говорив про роль уваги: "...увага
є саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із
зовнішнього світу" [16].
ndFragment-->
вільного
зосередження може стати предметом свідомого зосередження. Фізіологічним
підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність.
Нейрофізіологічним її механізмом є збудження, що надходять до кори з
підкоркових ділянок великих півкуль головного мозку [14].
...........................................................................................
РОЗДІЛ
2. Методи дослідження уваги у дітей, підлітків
Увага – один з головних психологічних процесів, від
характеристики якого залежить оцінка пізнавальної готовності дитини до навчання
в школі, успішність її навчальної діяльності. Багато проблем, що виникають у
навчанні, особливо в початковий його період, безпосередньо пов'язані з
недоліками в розвитку уваги. Вони можуть бути усунуті, якщо заздалегідь, як
мінімум за рік до надходження в школу, відомі індивідуальні особливості уваги
дитини й той рівень, на якому вона перебуває в цей момент часу [34].
...........................................................................................
2.2
Методи оцінки уваги підлітків
У підлітковому віці зростає здатність до тривалого
зосередження на певній діяльності. Зовнішній контроль і управління увагою
переходить у внутрішній. Увага підлітка стає опосередкованою завдяки розвитку
понятійного абстрактного мислення. Дослідники відзначають розвиток обсягу
уваги, її велику стійкість і більш розвинені здібності до переключення та
розподілу.
Увага – один з головних психологічних процесів, від
характеристики якого залежить оцінка пізнавальної готовності дитини до навчання
в школі, успішність її навчальної діяльності. Багато проблем, що виникають у
навчанні, особливо в початковий його період, безпосередньо пов'язані з
недоліками в розвитку уваги. Вони можуть бути усунуті, якщо заздалегідь, як
мінімум за рік до надходження в школу, відомі індивідуальні особливості уваги
дитини й той рівень, на якому вона перебуває в цей момент часу [34].
...........................................................................................
ВИСНОВКИ
Дослідивши особливості діагностики уваги молодших
школярів та підлітків, можна зробити наступні висновки:
1. Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка
виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для
особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
2. Мимовільна увага виникає несподівано незалежно від
свідомості, непередбачене за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під
впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор
організму. Мимовільна увага властива і людині, і тваринам, хоча її виникнення у
людини якісно відрізняється від такої уваги у тварин. На відміну від тварин
людина може оволодівати власною мимовільною увагою, предмет мимовільного
зосередження може стати предметом свідомого зосередження. Фізіологічним
підґрунтям мимовільної уваги є безумовно-рефлекторна орієнтувальна діяльність.
Нейрофізіологічним її механізмом є збудження, що надходять до кори з
підкоркових ділянок великих півкуль головного мозку.
3. Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження
особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній
психічній діяльності. Основним компонентом довільної уваги є воля. Силою волі
людина здатна мобілізувати й зосереджувати свою свідомість на необхідній
діяльності досить тривалий час.
4. Післядовільна увага, як свідчать досвід і спеціальні
дослідження, настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах
у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження,
людина звикає до них, сама діяльність викликає певний інтерес до неї, а то й
захоплює її виконавця, і увага набирає ознак мимовільного зосередження.
5. Переважним видом уваги молодшого школяра та підлітка
на початку навчання є мимовільне, фізіологічною основою якого служить
орієнтовний рефлекс. Реакція на все нове, яскраве, незвичайне, сильна в цьому
віці. Дитина не може ще управляти своєю увагою і часто опиняється під владою
зовнішніх вражень. Навіть при зосередженні уваги учні не помічають головного,
суттєвого. Це пояснюється особливостями їх мислення. Наочно-образний характер
розумової діяльності призводить до того, що учні всі свою увагу направляють на
окремі, впадаючі в очі предмети або їх ознаки. Виникаючі в свідомості дітини та
підлітка образи, уявлення викликають сильні переживання, які роблять гальмівний
вплив на розумову діяльність. Тому якщо суть предмета не знаходиться на
поверхні, якщо вона замаскована, то молодші школярі і не помічають її. З
розвитком і вдосконаленням мислення молодші школярі та підлітки все більшою
мірою стають здатними зосередити свою увагу на головному, основному, суттєвому.
6. Як показують дослідження вітчизняних психологів,
розвиток довільної уваги у разі керівництва цим процесом в перші роки навчання
може відбуватися досить інтенсивно. Велике значення має розвиток у учнів уміння
працювати цілеспрямовано. Спочатку мету перед учнями ставлять дорослі (батьки,
вчителі), і, якщо це необхідно, дорослі надають допомогу дітям в її досягненні.
7. Вищим ступенем довільної уваги є здатність учня
керуватися самостійно поставленими цілями. Розвиток довільної уваги у дітей і
йде в напрямі від виконання цілей, які ставлять дорослі, до цілей, які ставить
сам учень, контролюючий їх виконання.
8. Об'єм уваги молодшого школяра менший, ніж у дорослої
людини, розподіл уваги – слабкіший. Однією з особливостей уваги, яку також
необхідно знати і враховувати педагогу, є те, що молодші школярі не вміють
швидко перемикати свою увагу з одного об'єкта на іншій. Поступово, при
правильній організації учбового процесу, удосконалюється і дана якість уваги
молодших школярів: при необхідності учні вільно переходять від одних дій до
інших.
9. У пропонований комплекс методик увійшли в основному
такі, за допомогою яких оцінюються хоча й індивідуально стійкі, але разом з тим
і компенсовувані властивості уваги дітей. Під стійкістю уваги розуміється її
здатність зберігатися на тому самому, досить високому рівні протягом тривалого
періоду часу. Розподіл уваги розуміється як така її характеристика, що дозволяє
одночасно тримати в сфері уваги багато різних об'єктів і сприймати їх із
приблизно однаковою увагою. Та ж характеристика уваги відноситься до здатності
втримувати в сфері уваги великий простір або значну частину площі деякого
об'єкта. Перемикання уваги розглядається як така її властивість, що дозволяє
людині перемикати увагу з одного об'єкта на інший, відволікатися від першого й
зосереджувати на іншому. Тут ураховуються швидкість такого перемикання, а також
час, необхідний для концентрації уваги на новому об'єкті. Обсяг уваги – це
кількість об'єктів, які одночасно можуть перебувати в сфері уваги людини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1.
Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб. для вузов. –
Екатеринбург: Деловая книга, 2004. – 624 с.
2.
Анастази А. Психологическое тестирование. М, 2006. – Кн.
2 .
3.
Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток
наочно-образного та логічного мислення – Тернопіль, “Богдан”, 1998. – 278с
4.
Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та
навиків навчальної діяльності – Тернопіль, “Богдан”, 1998.
5.
Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском
возрасте. – СПб. : Союз, 1997. – 96с.
6.
Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. – СПб. : СОЮЗ,
1997. – 224с.
7.
Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М. :
Педагогика-Пресс, 1996. – 536с.
8.
Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском
возрасте. Психологические исследования. – М.: Просвещение, 2004.
9.
Возрастная и педагогическая психология. / Под. редакцией
Гамезо М.В., Матюхиной М.В., Михальчик Т.С. – М., 2006.
10.
Вопросы психологии учебной деятельности младших
школьников и подростков / Под ред. Д.Б. Эльконина, В.В. Давыдова. – М., 1998.
11.
Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. –
Л.: ЛГУ, 2006.
12.
Гальперин П.Я. Введение в психологию. – М. : Книжный дом
"Университет", 1999. – 332с.
13.
Гальперин П.Я; Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное
формирование внимания. М., 2008.
14.
Гамон Д., Брегдон А. Как развить умственные способности,
память и внимание. Заставь свой мозг работать на 100 % / Н.Деревянко (пер.с
англ.). – Х.; Белгород : Клуб Семейного Досуга, 2009. – 317с.
15.
Генденштейн Л., Мадишева О. Енциклопедія розвиваючих ігор
– Київ-Харків, “Грейлин”, “Гімназія”, 1999.
16.
Заброцький M.М. Основи вікової та гендерної психології.
Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2002.
17.
Запорожец А.В. Избранные психологические труды, в 2-х
томах. / Под ред. Давыдова В.В., Зинченко В.П. – М.: Педагогика, 2003.
18.
Коломинкий Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей.
– М., 2006.
19.
Колосова С.Л. Основы психодиагностики. Учебное пособие. –
Сыктывкар, 2004.
20.
Кокун О. М. Психофізіологія. – К. : Центр навчальної
літератури, 2006. – 184с.
21.
Карамишева Н. В. Логіка. Пізнання. Евристика: Посібник
для студентів та аспірантів. — Львів: Астролябія, 2002. — 356 с.
22.
Крайг Г. Психология развития: Пер. с нем. 7-е
международное издание. – СПб.: Питер, 2002.
23.
Левитина С. С, Можно ли управлять вниманием школьника?
М., 2001 ("Педагогика и психология", № 11).
24.
Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник.
– Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ: "Центр навчальної
літератури", 2004.
25.
Матюхина М.В., Михальчик Т.С., Прокина Н.Ф. Возрастная и
педагогическая психология: Учеб. пособие / М.В. Матюхина, Т.С. Михальчик, Н.Ф.
Прокина и др.; Под ред. М. В. Гамезо и др. – М.: Просвещение, 2006.
26.
Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология
развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. – 5-е изд., стереотип.
– М.: Издательский центр "Академия", 2006.
27.
Немов Р.С. Психология. Книга 3. – М., 1995.
28.
Немов Р.С. Психология: Учеб. для вузов: в 3-х кн. – Кн.
2. Психология образования. – 2-е изд. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995.
29.
Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы.
–
М.: Тривола, 1995.
М.: Тривола, 1995.
30.
Практикум по возрастной психологии / Под ред. Головей
Л.А., Рыбалко Е.Ф., – СПб., 2001;
31.
Психологическая диагностика детей и подростков. / Под
ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. – М., 1995.
32.
Психологическая диагностика: Проблемы и исследования /
Е.М. Борисова К.М. Гуревич. Под ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 2006.
33.
Психологічна енциклопедія: А – Я / О. Степанов
(авт.-упоряд.). – К. : Академвидав, 2006. – 424с.
34.
Павелків Р. В., Цигипало О. П. Дитяча психологія. – К.:
Академвидав, 2007. – 432с.
35.
Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога:
Учебное пособие: В 2-х кн.: – М.: изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. – Кн. 1: Система
работы психолога с детьми разного возраста.
36.
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / Составители,
авторы комментариев и послесловия А.В.Брушлинский, К.А.Абульханова-Славская. –
СПб: "Питер", 2000
37.
Савчин М.В., Василенко Л.В. Вікова психологія: Навч.
посіб. – К. : Академвидав, 2005. – 360с.
38.
Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В.,
Зелінська Т.М., Ставицька С.О. Вікова та педагогічна психологія. – К. :
Каравела, 2008. – 399с.
39.
Словарь практического психолога / С.Ю. Головин (сост.). –
Минск, Харвест, 1997. – 800с.
40.
Туревская Е.И. Возрастная психология. – Тула, ТГПУ им.
Л.Толстого. – 138с.
41.
Узнадзе Д.Н. Общая психология. – СПб. : Питер, 2004. –
412 с.
42.
Ухтомский А.А. Доминанта. – СПб. ; М. ; Х. ; Минск :
Питер, 2002. – 448.
43.
Хрестоматія з української класичної педагогіки:
К.Ушинський, С. Русова, А. Макаренко, Г. Ващенко, В. Сухомлинський: навч.
посібник / В. Кравець (уклад.). – К. : Грамота, 2008. – 768с.
44.
Эльконин Д.Б. Психическое развитие в детских возрастах:
Избранные психол. труды. – М. : Академия педагог. и социальных наук, 1995. –
416с.
45.
Цимбалюк І. М., Созонюк О. С. Педагогічна психологія. –
Рівне, 2004. – 386с.
46.
Чепелюк О. Розвиток мислення з погляду сучасних
психологічних концепцій // "Директор школи". - 1999. - № 18. –
с.12-18.
Комментариев нет:
Отправить комментарий