РЕФЕРАТ
Історія виникнення, етапи розвитку та сучасний стан Евро
ЗМІСТ
Введення
1. Історія виникнення
2. Етапи розвитку
3. Сучасний стан Євро
Висновки
Список використаної літератури
Введення
Кожна країна світу має свою власну грошову одиницю, яка виступає в якості платіжного засобу і дозволяє здійснювати різного виду грошові операції в межах цієї країни. Однак між різними державами також необхідно здійснювати які-небудь грошові розрахунки. У валюті якої країни проводити розрахунки, і як ці валюти будуть співвідноситися між собою, хто встановлює це співвідношення? Для забезпечення взаємних розрахунків між країнами служить валютна [1].
Запровадження з 1 січня 1999 року нової грошової одиниці Європейського валютного союзу - євро - став, безумовно, важливою подією у світі. Євро (знак валюти - €, код: EUR) - офіційна валюта в 16 країнах «єврозони» (Австрії, Бельгії, Німеччини, Греції, Ірландії, Іспанії, Італії, Кіпру, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Португалії, Словаччини, Словенії, Фінляндії, Франції). Також валюта використовується ще в 9 державах, 7 з яких - європейські. Таким чином, євро - це єдина валюта для більш ніж 320 мільйонів європейців, а разом з територіями неофіційного обігу - для 500 мільйонів чоловік. У грудні 2006 року в готівковому обігу було 610 млрд. євро, що робило цю валюту володарем найвищої сумарної вартості готівки, циркулюючих в усьому світі, випереджаючи за цим показником долар США. Євро управляється і адмініструється Європейським центральним банком (ЄЦБ), що знаходяться у Франкфурті, і Європейською системою центральних банків (ЄСЦБ), яка складається з центральних банків країн-членів єврозони. ЄЦБ є незалежним центральним банком, і йому належить виключне право визначати монетарну політику в єврозоні.
Всі члени Європейського союзу мають право увійти до єврозони, якщо вони задовольняють певним вимогам до кредитно-грошової політики, а для всіх нових членів Європейського союзу зобов'язання рано чи пізно перейти на євро є неодмінною умовою вступу до союзу [2].
Висновки
Напередодні XXI століття Європейський економічний і валютний союз став реальним чинником світової політики. Його створення - результат півстолітнього розвитку європейської інтеграції і значних зусиль усіх країн-учасниць. У більш широкому контексті його зумовили століття європейської історії та потреби розвитку світової економіки.
Масштабний проект формування ЕВС має, перш за все, політичну основу. Об'єктивно він змінює кордону геополітичного впливу в сучасному світі, а Європейське співтовариство поступово перетворюється з економічного об'єднання у військово-політичний союз. Євро як міжнародна валюта є важливим інструментом зміцнення ролі Європейського союзу, який вже має багато рис федеративної держави: єдиний внутрішній ринок, спільні кордони, єдину валюту, загальну інституційну систему і символіку, загальне поліцейське відомство, яка формується спільну зовнішню політику і політику безпеки [2] .
Поява євро - важлива віха у розвитку світової політики і економіки. Що лежить в основі нової європейської валюти Економічний і валютний союз 11 держав - членів ЄС являє собою вищу форму міжнародної економічної інтеграції, підсумок майже півстолітнього процесу інтеграційного будівництва в Західній Європі. Вперше за останні півстоліття на світових валютних і фінансових ринках з'явилася реальна альтернатива долару США. У світовій валютній системі стався зсув у бік біполярності.
Мета загальної валюти: створення зони економічної стабільності, полегшення обмінів і узгодження економічних політик. Дотримання встановлених термінів дозволить відповісти на запитання про готовність Старого Світу створити противагу впливу США: долар використовується в 60% світових торгових операцій, притім що ВНП США складає 20% світового ВНП.
У цілому, сумніви щодо доцільності валютної спілки великі навіть усередині країн-членів ЄС, за винятком Франції, що самою рішучою уявою коштує за створення ЕВС [10].
Свіжі дані статистики не вселяють оптимізму: економіка Європи продовжує перебувати в стані загальмованості, і способів розкрутити маховик економічного зростання поки немає. Рівень податків у регіоні високий, а розмір держвидатків вкрай обмежений. Ні бізнес, ні держава, ні споживачі в таких умовах не можуть стати тим драйвером, який створив би імпульс для зростання економіки.
Список використаної літератури
1. Буторіна О. Перекуем долари на євро / / ДІЛОВІ ЛЮДИ № 83 ЛИСТОПАД 1997
2. Буторіна О. Важкий шлях до єдиної європейської валюти / / МЕіМО № січня 1998
3. Борко Ю. Європейський Союз: поглиблення і розширення інтеграції / / МЕіМО № серпня 1998
4. Валютний союз по-європейськи / Вл. Крайній / / Інтерфакс-АиФ. - 1996 № 16
5. "Валютна політика капіталістичних країн". Ред. Корнєв П.П,, М., Наука, 1990.
6. Долгов С. І. Єдина валюта країн Європейського Союзу - євро: проблеми та перспективи / / Гроші і кредіт.-1998. - № 7.-с.29-44
7. Золотухіна Т. Інтеграційні процеси в Європі: введення єдиної валюти / / Питання економіки № вересня 1998
8. Доронкевіч В. Перехід до євро: переваги та недоліки / / Банківський вестнік.-1999. - № 2.-с.3-5
9. Пищик В.Я. Процес становлення євро, проблеми і перспективи / / Гроші і кредіт.-2001. - № 6.
10. Поздняков В., Ганжа С. ЄС вводить євро / / Міжнародна жізнь.-1999. - № 1.-с.53-5
11. Смислов Д. Куди йде світова валютна система / / МЕіМО № 7-8 1997
12. "Важкий шлях до єдиної європейської валюти". Буторіна О. / / МЕМО № січня 1998
13. Іванов И. Єдина валюта для Європи / / МЕіМО № квітня 1997
14. В. І. Колесников, Б. А. Єрьомін, Л. П. Давиденко, Є. В. Пухтенкова «Єдина європейська валюта (євро): механізм утворення і функціонування-вання» - Вид. СПбГУЕФ, 1999.
15. "Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини" під ред. Красавиной Л. Н., Москва, "Фінанси і статистика", 1994
16. ВГ Шемятенков "Євро: дві сторони однієї монети", М., "Економіка", 1998 рік.
Комментариев нет:
Отправить комментарий