Протягом всього семестру на уроках зарубіжної
літератури ми вивчали та читали багато трагедій, поем, віршів, балад, але
найбільше мені сподобалася трагедія «Фауст». Тому в цьому творі я розповім про
головних героїв трагедії Фауста і Вагнера. Фауст здобув професії лікаря,
чорнокнижника, мав докторське звання, але за його словами, «як дурнем був, так
і лишивсь», він хотів висловити, що знання його малі і треба дізнаватися
більшого, самостійно відгадувати істину і знання про життя. Вагнер ще не
втратив надії пізнати світ, людський розум і почуття, йому приємно вести
розмову з таким вченим, як Фауст. Він щиро ставиться до нього і поважає його
всією своєю сутністю .Фауст на самоті в деякій мірі співчуває йому
: «Іще його не зрадила надія; копається в гноїську, скарб шука, а знайде часом
черв’яка, то, дурень, і тому радіє…» Сам Фауст блукає лабіринтом, з якого не
може знайти вихід. Він уже зрозумів, що не є богом, але не знає що робити далі
: чи відректися від давніх мрій, а чи тікати? Себе порівнює із сліпим хробаком,
що землю риє, поки його чиясь нога роздушить. Вчений у певний час вже хоче себе
отруїти, але його зупиняє Великодній ранок і дзвони, що кличуть до собору.
Отже, Фауст, сидячи у своєму кабінеті, ще не втратив моральних цінностей, яких
дотримувався змалку.
Я, гадаю,можна зробити висновок, що Фауст і
Вагнер – два різні типи вчених. Вони відрізняються як кількістю знань, так і
поглядом і переконаннями. На мою думку, головні герої трагедії «Фауст» є
зразком і для нашого часу, бо проблеми які виникали в минулому є до сьогодення.
Саме Вагнер і Фауста є прикладом того, що « Ніколи не пізно навчатися», треба
лише зрозуміти для чого тобі ці знання
потрібні.
Комментариев нет:
Отправить комментарий