КУРСОВА РОБОТА - Особливості соціалізації української молоді в нових економічних та соціально-політичних умовах

КУРСОВА РОБОТА

Особливості соціалізації української молоді в нових економічних та соціально-політичних умовах

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ

1.1.      Соціалізація як процес соціального становлення особистості .........    5

1.2.      Молодь як особлива соціально-демографічна група .........................   10

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ В НОВИХ ПОЛІТИЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ........................................................................................19

ВИСНОВКИ ....................................................................................................28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................32

Вартість - 250 грн. 

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 

ВСТУП

Вивчення проблем соціалізації молоді є одним з напрямків соціології - галузі, яка в наш час стає дуже значущою для суспільства. Ось що говорить про об'єкт соціології  молоді І.С. Кон: "Молодь - соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально - психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статусу і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації ».

Соціалізація молоді являє собою сукупність всіх соціальних і психологічних процесів, за допомогою яких індивід засвоює систему знань, норм і цінностей, що дають можливість йому функціонувати як повноправному громадянину суспільства.

Актуальність даної теми полягає в тому, що в даний час, коли в нашій країні радикально змінюються всі суспільні відносини і соціальні інститути, вивчення особливостей соціалізації молоді стає особливо затребуваною та актуальною дослідної проблемою, що привертає увагу не лише науковців, але і практичних працівників різного рівня - від політиків до вчителів та батьків.

  Метою даного дослідження є виявлення сутності та особливостей процесу соціалізації молоді за умов перехідного періоду українського суспільства.

Питання соціалізаціїї молоді досліджували  такі українські вчені, як  Є.В. Лазоренко, М.П. Лукашевич, А.К. Тащенко В.В. Москаленко, М.І. Михальченко, В.І. Волович, І.М. Гавриленко і інші автори.

В суспільстві перехідного періоду є явища й процеси, що суттєво відрізняються від тих, котрі притаманні стабільним суспільствам. Вони пов’язані як з економічними, політичними, так й соціальними трансформаціями, але всі вони без винятку стосуються проблем життєдіяльності людини, створюють далеко не завжди комфортні умови для молоді щодо проходження соціалізаційного процесу[1].

Ринкові відносини розширили можливості молодих людей, дали простір широкому спектру ідей і ціннісних орієнтацій, сприяють свободі їх вибору, проте їх реалізація напряму залежить від матеріальних ресурсів. Тому низький рівень матеріальної забезпеченості більшості молодих людей стає для них головною проблемою. 72% молоді, що вчиться, назвали низький матеріальний рівень життя основною перешкодою на шляху реалізації своїх можливостей. У зв’язку з цим 42% опитаної молоді не бачать реальної перспективи для реалізації свого особистого розвитку, що значно підвищує еміграційні настрої серед молодих людей.  Достатній рівень матеріальної забезпеченості значно розширює можливості молодих людей, позитивно впливає на їх світосприйняття, додає життєвої впевненості [2].

Сім’я, як і раніше,  залишається основним інститутом соціалізації молодого покоління, бо зберігає традиційні основи стійкості і стабільності суспільства та забезпечує усталеність стосунків з навколишнім світом. Сім’я орієнтує молоду людину на засвоєння соціального досвіду через систему цілеспрямованих засобів, сприяє формуванню нормативної системи цінностей, спрямовує її на бачення ринкових перетворень крізь призму цивілізованих відносин, в основі яких лежить особиста відповідальність і компетентність.

Важливим фактором, що забезпечує успішну соціалізацію є формування молодої людини як активного суб’єкта суспільного життя. Дійсне ж засвоєння індивідом соціального досвіду, включає в свою структуру момент активного пристосування до оточуючого світу не тільки в колі сім’ї чи стінах школи, але в першу чергу поза їх межами,  адаптацію як “автоматичне” виховання визначених соціальних навичок у зв’язку з постійним перебуванням індивіду у певному соціальному середовищі зі своїми специфічними цінностями, нормами, взірцями.  Тому кроки соціалізаційної діяльності мають узгоджувати “базисний світ”, набутий завдяки первинній соціалізації, з конструктами оточуючого суспільного світу через соціалізацію вторинну

Оточуюче життя стрімко змінюється, молодь бачить навкруги себе дуже мало стабільного й тому в неї з’являється релятивізм, орієнтація на ситуацію. Вона намагається вижити в світі, що швидко змінюється, і розвиває здатність пристосовуватись до будь-якої ситуації. Як наслідок формується здібність швидко все переоцінювати, гнучкість, пристосуванство, хитрість. З одного боку, це добре, бо у молоді з’являється щеплення проти ідеологічних обмежень, фанатизму. З іншого - в душі у людини немає порядку. Якщо вона виростає пристосованою до обставин циніком, яка впевнена, що зможе викрутитися із будь-якої  ситуації, то рано чи пізно така людина стає жертвою обставин, тому що не може протиставити їм нічого свого власного[3].

Тільки цілеспрямована систематична участь держави і всіх гілок влади в житті молодого покоління зможе розв'язати проблеми соціальної адаптації молоді в сучасному перехідному суспільстві. Політика держави повинна створювати необхідні економічні, соціальні умови для розвитку молоді за допомогою масової державної і громадської підтримки інноваційної діяльності, соціальний захист молоді, сприяти формуванню творчої активності молоді, здібностей, навичок, а також стимулів до саморозвитку та самореалізації, завдяки чому будуть створені передумови для її прискореного розвитку.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало можливість сформулювати основні висновки:

Соціалізація особистості – це не лише стабілізуючий суспільний механізм, а й безперечна можливість розвитку суспільства через забезпечення належних соціально-педагогічних умов соціалізації молодого покоління. Активна роль молоді в процесі соціалізації зумовлена тим, що вона не лише копіює уставлені взірці адаптивної поведінки і взаємодії, але й вносить у них новий зміст – залежно від умов життя, що швидко змінюються. Молоді люди, в силу особливостей свого віку, вишукують зразки поведінки і готові йти за тими, хто пропонує їм певну систему цінностей, здатних виступити регуляторами їх поведінки і впливати на формування настановлень або атитюдів – ставлення особистості до самої себе і об’єктів зовнішнього світу, а також надати їм впевненості в собі й розібратися із реаліями сьогодення та спрогнозувати майбутнє.

Життєвий шлях молодої людини може здійснюватися по-різному. Розглядаючи людину як систему, здатну не тільки самостворюватись, але й саморуйнуватися, слід мати на увазі, що в процесі соціалізації можуть спрацьовувати механізми, які спричиняють деструктивний розвиток, тобто десоціалізацію. Як свідчить досвід історії і наше сьогодення, в періоди суспільних криз таке явище буває досить поширеним. В періоди перетворення суспільства загострюється проблема життєвих цінностей людини, яка полягає в тім, що в соціальній стихії виникає небезпека втрати цінностей, якими жило до того суспільство, і перед людиною постає необхідність захищати одні цінності та руйнувати інші. І в цій ситуації проблема вибору життєвих цінностей може обернутись трагедією не тільки для окремої особистості, але й для великих мас людей: душевна смута може перерости в глибоку духовну кризу.

Для того, щоб процес соціалізації молоді відбувався адекватно  суспільним процесам, необхідно визначити її роль та місце в суспільстві як особливої соціально-демографічної групи, з’ясувати труднощі, проблеми, які стоять перед нею. Серед них є традиційні – кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім’ї тощо. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є проблеми здоров’я, освіти молоді, спілкування її з дорослими й однолітками. Педагогіка життєтворчості полягає в тому, щоб допомогти молодій людині в її індивідуальному житті втілити індивідуальний проект, життєву програму, створену за алгоритмом життєтворчості. Останнє означає здійснення такого життя, яке б одержало людський смисл і стало задоволенням самої людини.

В процесі соціалізації підростаючої людини неодмінно виникають явища і ситуації, що потребують певного узгодженого соціального впливу і реальної педагогічної дії, конкретної педагогічної інструментовки. У зв’язку з цим актуальним стає дослідження механізмів соціально-педагогічної організації становлення соціального досвіду молоді. Щоб забезпечити особистості справжнє дорослішання, а не пристосування до випадкових обставин і сумнівних цінностей, потрібно дотримуватися обов’язкових соціально-педагогічних умов соціалізації: гуманізація процесу соціального становлення особистості, відповідність змісту, обсягу і характеру соціально-педагогічної діяльності, можливостям, умовам даного соціуму, розумне розміщення в часі та просторі всіх цілеспрямованих взаємодій. Вказані умови включають широкий спектр соціально-педагогічних проблем життєдіяльності молодшого покоління: учбова активність, спілкування з однолітками, взаємовідносини з батьками, родиною, здоровий спосіб життя, спрямованості підліткового дозвілля, ціннісні орієнтації, професійні орієнтації та ін.

Ефективність діяльності певних соціально-педагогічних інститутів щодо соціалізації оцінюється не лише за оптимальністю технологій. Вона є узагальнюючим проявом і ряду інших характеристик, зокрема таких, як: універсальність (спроможність технології до ефективної дії у різних соціальних групах); оперативність (оптимальний термін застосування потрібних технологій); доступність (відносна сприятливість і застосовність у роботі різних категорій фахівців); надійність (обов'язковий вияв впливу більшою чи меншою мірою); гнучкість (можливість оперативної варіативності впливу на суб'єкт і пристосованість до змінюваних обставин); інтеграційність (оптимальне включення у вирішення поставленої цілі різних виховних інститутів); фахове забезпечення кадрами, здатними реалізувати розроблені проекти соціалізуючого впливу.

Зовнішні соціальні чинники, які мають формувати соціальну сутність молодої особистості, досягнення нею соціальної зрілості, засвоєння норм, принципів і цінностей соціальної життєдіяльності, здійснюють деструктивний вплив наданий процес.Засвоєння норм, цінностей, стереотипів поведінки відбувається через соціальне середовище, через інститути соціалізації, які скоріш відокремлені один від одного, ніж навпаки, бо виступають як конкуруючі між собою утворення, і до того ж знаходяться у нерівних умовах для розповсюдження свого впливу. Це заважає молоді зорієнтуватися і визначити своє місце в оточуючому світі, впевнено почуватися у житті. Крім того, спостерігається суперечливість ціннісного світу молоді, що проявляється у незасвоєнні норм і цінностей «старого світу» і несприйнятті цінностей «нового світу».

Аналіз діалектики об’єктивних і суб’єктивних чинників і особливостей соціального становлення сучасної української молоді дозволяє зробити висновок про те, що критерії даного процесу не є повністю адекватними зростанню швидкості соціально-економічних, політичних і культурних змін у суспільстві, збільшенню насиченості цих змін і за своїм змістом не можуть забезпечити оптимальної адаптації особистості молодої людини до все більш прискорюваної течії історичного часу і ускладненню в умовах триваючих науково-технологічних переворотів образу життя нових поколінь. Оптимальна соціальна адаптація молоді до сучасних умов життя соціуму вимагає забезпечення моніторингу, регулювання та контролю за ефективністю управлінських та регулятивних заходів. А молодь має виступати як суб’єктом, так і об’єктом суспільних дій. Неабияке значення у процесі формування соціальної сутності молоді має вироблення державою і суспільством чітких ідеологем. Ідеологічна дія на молодь повинна мати в своїй основі загальнолюдські цінності і ставити за мету формування толерантності, розвиток активного, самостійного, здібного до здійснення раціонального вибору, у тому числі в ідейному і духовному плані, молодого покоління. Однією з цілеспрямованих форм впливу на процес соціального становлення молоді є виховання індивіда, духовно і психологічно готового до засвоєння демократичних і ринкових цінностей, нових взірців і норм поведінки, здатного до успішної самореалізації в різних сферах життєдіяльності, адекватно сприймаючого соціальні зміни. Соціально-моральною основою соціального становлення молоді в сучасних умовах може виступати політика соціальної довіри до неї. Ця політика максимально сприятиме посиленню детермінуючого впливу людського фактору на молодь як на суб’єкт і об’єкт соціальної життєдіяльності, підвищенню ефективності всієї роботи по її самовихованню.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.      Конституція України, ст. 53.

2.      “Про зайнятість населення”/ Внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” (реєстр. № 5406 від 15 квітня 2004 р.)

3.      “Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді”/ Указ Президента України від 06.10.1999 р.

4.      “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України” / Закону України від 23.03.2004 р.

5.      “Про стан реалізації державної молодіжної політики” / Постанови Кабінету Міністрів України № 1059 від 18.06.1999 р.

6.      Авер’янова Г. М., Москаленко В. В. Теоретико-методологічні проблеми соціалізації особистості / Психологія. Збірник наукових праць. - К.: НПУ імені М. П. Драгоманова. Випуск 17.2002. – 49 с.

7.      Архипова С.П., Майборода Г.Я. Соціальна педагогіка: Навч.-метод. Посібник. – Черкаси-Ужгород: Мистецька лінія, 2002.

8.      Балакирева О. Н. Жизненные пути молодёжи как объект социологического исследования / Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання . – К., 1992.

9.          Головатий М. Ф. Політична психологія. – К.: МАУП, 2001. – 136 с.

10.      Кон И.С. НТР и проблема социализации молодежи. – М.: Знание, 1989. – 169 с.

11.  Кон И.С. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967. - 383 с.

12.      Косалс Л.Я., Рывкина Р.В., Симагин Ю.А. Рыночные реформы глазами разных поколений // Мировая экономика и международные отношения. 1999. N7.

13.      Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 112 с.

14.      Мудрик А.В. Социализация в смутное время. – М., 1991. – 327 с.

15.      Осницкий А. К. Определение характеристик социальной адаптации // Журнал практического психолога. – 1998. – №1.

16.      Павленко Ю. І. Трансформація суспільства і проблеми соціальної політики. – К., 1997.

17.      Раковская О.А. Социальные ориентиры молодежи: тенденции, проблемы, перспективы. – М.: Наука, 1999. – 192с.

18.      Социология молодежи: Учебник / Под ред. Проф. В.Т. Лисовского. – СПб: Изд-во С.-Петербургского университета, 1998. –  460с.

19.      Українське суспільство 2001 – 2005. Результати опитування громадської думки. – К., 2005.

20.      Циба В. Т. Соціологія особистості: системний підхід. – К.: МАУП, 2000.