РЕФЕРАТ - Запобігання серцево-судинним захворюванням

РЕФЕРАТ

Запобігання серцево-судинним захворюванням

 Частина І

ЗМІСТ

1.      Причини серцево-судинних захворювань

2.      Атеросклероз – хвороба обміну

3.      Гіпертонічна хвороба – захворювання всього організму

4.      Коронарна недостатність – наслідок багатьох причин

5.      Інфаркт міокарда

6.      Ревматизм – підступний ворог

7.      Інші серцево-судинні захворювання

8.      Серцево-судинним захворюванням можна запобігти

9.      Бережіть нерви

10.  Значення фізичної праці

11.  Важливість заняття фізичною культурою

12.  Загартовування організму

13.  Ревматизм

14.  Роль повноцінного і раціонального харчування

15.  Відпочинок

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 180 грн. 

1.      Причини серцево-судинних захворювань

За багато віків свого існування людство навчилося успішно протистояти значній кількості хвороб. Чимало з них, насамперед пошесних, для більшості з нас уже ві­дійшли в далеке минуле і відомі лише з книжок.

Особливо великих успіхів досягла медицина в нашій країні за роки Радянської влади. Практично ліквідовані такі страшні колись інфекційні хвороби, як чума, холе­ра, віспа, малярія та багато інших.

Проте серцево-судинні захворювання дуже поширені, останнім часом вони виникають дедалі частіше і в мо­лодому віці (35—44 і навіть 20—ЗО років). За образним висловленням, це «хвороби XX віку».

Здається парадоксальним, що коли мережа лікувально-профілактичних медичних закладів розширюється, якість медичного обслуговування населення, умови пра­ці, побуту і життя поліпшуються, кількість серцево-су­динних захворювань в нашій країні, як і в більшості країн світу, зростає.

Серцево-судинна система людини протягом багатьох тисячоліть формувалася під постійним впливом зовніш­нього середовища в процесі пристосування до нього лю­дини. Такий тривалий процес у XX віці різко приско­рився: небачено швидкий прогрес науки і техніки перет­ворив навколишній світ; промислова революція і соціальний прогрес значно змінили ритм і спосіб життя людей, умови і характер їхньої праці.

Бурхливий розвиток науки, техніки, технічне і техно­логічне переозброєння трудових процесі, прискорений темп сучасного життя і- розумове перенапруження, ріст великих і малих міст (шуми, інтенсивний рух) викли­кають нервово-психічне перенапруження. Безперервне збільшення потоку інформації (радіо, кіно, особливо те­лебачення) також може призвести до психоемоційного перенапруження, виснаження нервової системи і пору­шення її регулювальної діяльності. Навіть поодинокі, але дуже сильні негативні емоції шкідливо впливають на здоров’я людини, порушуючи різні функції організму (від тяжких переживань і хвилювань людина може по­сивіти протягом кількох годин). Нерідкі випадки виник­нення різних болів у ділянці серця, інфаркту міокарда і навіть раптової смерті після глибоких нервових потря­сінь, трагічних подій.

Крім того, багато залежить від упорядкованості жит­тя. Розмірений ритм життя і праці, добре організований побут виключають поспішність, марну витрату сил і енергії. Дотримання раціонального режиму праці, від­починку, харчування сприяє створенню й закріпленню «динамічного стереотипу» (за І. П. Павловим), тобто певного ритму в роботі мозку, внутрішніх органів і си­стем. За таких умов вони працюють без значної витра­ти енергії, що економить багато сили, дає можливість використати її більш продуктивно.

Дуже важливо не допускати перевтоми і повного ви­снаження, наслідком яких може бути дратівливість, зни­ження працездатності, безсоння. Коли людина відчуває щось подібне, необхідно своєчасно відпочити або пере­ключитись на іншу діяльність.

Тепер загальновизнано, що тривале емоційне і ро­зумове перенапруження та інші фактори, котрі призво­дять до перенапруження і виснаження нервової систе­ми, першопричина серцево-судинних захворювань. Оче­видно, організм людини не встигає так швидко пере­будуватися, щоб пристосуватись до швидких змін зов­нішнього середовища, зумовлених небаченою науково- технічною революцією.

У другій половині XX століття фізична й рухова активність людини значно знизилась. Так, сто років то­му 96% усієї роботи на Землі виконувалося м’язами і лише 4 — машинами. Тепер всього 1% припадає на м’язову силу людини, а 99 — на машини.

М’язова активність еволюційно тісно взаємопов’язана з діяльністю нервової і серцево-судинної системи та усіх внутрішніх органів. Систематична м’язова робота не тільки тонізує нервову систему, а й впливає на рівень обміну речовин, регуляторну функцію нервової та ендо­кринної систем. Імпульси від працюючих м’язів, які становлять біля 40% ваги тіла людини, стимулюють діяль­ність нервової системи, роблять її більш працездатною. При цьому активізується функція органів дихання, серцево-судинної системи, апарата травлення та інших си­стем. В умовах активної м’язової роботи внаслідок по­силення обміну речовин надмір холестерину та жирів, утворюваний при психоемоційному перенапруженні, «зго­ряє» до кінцевих продуктів і засвоюється організмом.

Якщо обмежувати активну м’язову діяльність (фізич­ну працю, ходьбу), особливо в умовах психоемоційного перенапруження, порушується функція нервової та ендо­кринної систем, а отже, і обмін речовин (в першу чергу жировий і ліпоїдний), виникає ожиріння, підвищується вміст холестерину, а також рівень кров’яного тиску. Так розвивається атеросклероз, гіпертонічна хвороба та інші серцево-судинні захворювання.

За сучасними науковими даними, здорова людина протягом дня поівинна пройти пішки не менше 10 км. Та населення широко використовує міський транспорт (тро­лейбуси, автобуси, трамваї, метро, таксі), власні авто­мобілі, ліфти тощо, тому більшість людей проходять пішки не більше 2 км.

Потік інформації також прикував людей до місця: слухають радіо, лекції, читають книги, журнали, газети сидячи, а коли стомлюються, лягають. Останнім часом помітне надмірне захоплення телевізором. До запрова­дження телебачення люди, періодично відвідуючи кіно­театр, гуляли на свіжому повітрі 30—50 хвилин, а то й більше. Тепер же телевізор дивляться щодня по 2—3 го­дини, а деякі «рекордсмени» і по 5—7, а то й більше го­дин—скільки триває передача. Навіть вечеряють перед екраном. На прогулянки, звичайно, часу не вистачає. Вна­слідок цього знижується м’язова сила, розвивається ожи­ріння. Якщо часто дивитися фільми і телепередачі, в яких багато похмурих і трагічних моментів, виникає надмірне збудження, псується настрій і різко порушує­ться сон, нервова система перенапружується, ослаблює­ться її діяльність. Усе це стимулює виникнення неврозу.

Серед додаткових чинників, що призводять до виник­нення і розвитку серцево-судинних захворювань, насам­перед згадаємо про порушення нормального харчування. В наш вік, коли фізичне навантаження мінімальне, знач­но зменшуються й енергетичні затрати. Та чимало людей споживають їжі більше, ніж потрібно, і харчові речови­ни підкладаються у депо в організмі у вигляді жирової тканини.

А це призводить до серцево-судинних захворювань. За новими науковими даними, ожиріння вдвічі збільшує можливість виникнення інфаркту міокарда, через це не слід допускати навіть початкової стадії ожиріння. Доб­ре, коли протягом усього життя людина зберігає ту ва­гу, яку мала в 20 років.

На стан серцево-судинної системи погано діє нікотин і алкоголь.

Відомо, що коли людина викурює пачку цигарок або сигарет за день, то протягом життя вона вводить в орга­нізм близько 2 кг нікотину — кількість, якою можна отруїти 20 тисяч чоловік. Отруєння не смертельне лише тому, що нікотин надходить в організм дрібними пор­ціями. Викурювання навіть однієї цигарки шкідливе для організму, бо нікотин, що міститься в тютюні, є сильною отрутою для центральної нервової системи, серця, кро­воносних судин та інших систем організму. Він підвищує тонус симпатичного відділу вегетативної нервової си­стеми, в крові збільшується вміст адреналіну, який ви­кликає жиро-, ліпоїдомобілізуючий і судинозвужую­чий ефект. Крім того, нікотин токсично впливає на стін­ку судин, призводить до переродження серцевого м'яза, стпмулює більш раннє і часте виникнення атеросклеро- IV. стенокардії, інфаркту міокарда, гіпертонічної хво­роби Геїіср доведено, що у людей, які викурюють 20 цигарок її.і пені., можливість шшіікпеїтя інфаркту міо­карди вдвічі, а у тих, хто більше 20 цигарок на день,— втричі більша, ніж у осіб, які не палять. У запеклих курців рак легенів трапляються в десять разів частіше, ніж звичайно.

Алкоголь, як і нікотин,— отрута для серцево-судин­ної системи, печінки, кровоносних судин, серця та інших систем організму і тим самим створює передумови для розвитку атеросклерозу, стенокардії, інфаркту міокарда.

Серед чинників, що призводять до виникнення і роз­витку атеросклерозу та інфаркту міокарда, слід зга­дати:

1) сильне і тривале психоемоційне перенапруження; 2) надмірне зниження фізичної та рухової активності — так званий м’язовий голод; 3) підвищення кров’яного тиску (гіпертонія); 4) підвищення вмісту холестерину (гіперхолестеринемія); 5) ожиріння; 6) отруєння ніко­тином і алкоголем.

Оскільки темпи розвитку науки і техніки дедалі збільшуються, то залишається загроза виникнення серце­во-судинних захворювань — цього небезпечного і під­ступного ворога людства. Тому першорядне завдання су­часності вишукування заходів попередження цих недуг, йдеться, насамперед, про індивідуальну профілак­тику, влаштованість життя, побуту, нормальне харчуван­ня, чергування праці й відпочинку, максимальне вико­ристання м’язової діяльності (фізичної праці, ходьби).

Тепер встановлено, що не лише фізична, а й розу­мова бездіяльність шкодить здоров’ю. Добре організо­вана розумова праця, упорядкована активна психоемо­ційна діяльність при раціональному і систематичному чергуванні з фізичною працею викликають позитивні емоції, поліпшують настрій, тонізують кору головного мозку, вегетативну нервову систему і залози внутріш­ньої секреції. Внаслідок цього стимулюються і підтри­муються на нормальному рівні всі фізіологічні процеси, діяльність внутрішніх органів, в тому числі і серцево- судинної системи. Не даремно ще в XVIII віці  вчений X. В. Гуфеланд зауважив: «Жоден ледар не дожив до глибокої старості». Припинення людиною активної тру­дової, розумової та фізичної діяльності призводить до значних' порушень обміну всіх фізіологічних процесів, чим знижує пристосувальні реакції, підвищує чутливість до різних шкідливих впливів, прискорює виникнення «хвороби віку».

Перехід на пенсію різко змінює спосіб життя: ламає «динамічний стереотип» (за І. П. Павловим), чим значно погіршує стан здоров’я людини літнього віку, у неї роз­виваються різні захворювання, насамперед серцево-су­динні. Тому людям літнього віку гге слід припиняти активної трудової діяльності, а скоротити її обсяг і ін­тенсивність відповідно до стану здоров’я, поступово ви­робити і упорядкувати новий режим і ритм праці.

Науково-технічний прогрес дедалі глибше проникає в усі сфери життя суспільства. Щоб відчувати пульс су­часного життя, людина повинна бути не тільки обізна- ша з усіма великими досягненнями і надбаннями науки, культури й мистецтва, а й втілювати їх у життя, брати активну участь у всенародній боротьбі за прискорення науково-технічного прогресу і підвищення ефективності суспільного виробництва. Для цього треба весь час зба­гачувати і удосконалювати свої знання, бути активним учасником суспільного життя, не ховатись від навколиш­нього світу в шкаралупу власних інтересів.

Слід пам’ятати, що нервова система людини потре­бує напруження, тренування в такій же мірі, як м’язи, а єдино можливим способом для цього є активна діяль­ність. Високою працездатністю в старечому віці відзна­чаються люди, життя яких проходило в наполегливій праці, нерідко на фоні високого емоційного напруження.

Чудовим прикладом творчого довголіття є життя академіка І. П. Павлова, який прожив майже 87 років. Він до останніх днів зберіг оптимізм, віру в могутність людської природи, високу енергію і працездатність.

Відомі й інші приклади високої працездатності. Ви­значний казахський поет Джамбул Джабаєв прожив майже 100 років, до останніх днів складаючи свої пре­красні пісні. Геніальний російський художник І. Ю. Рєпін жив і працював до 86 років, Л. М. Толстой — до 82 ро­ків. На 91-му році життя помер академік М. Ф. Гама- лія. Композитор Верді написав оперу «Фальстаф» у 80-річному віці. Французький вчений Шеврель дожив до 103 років. На 102-му році життя він закінчив третій, останній том підручника з хімії.

Усі ці приклади, як і багато інших, свідчать про те, що напружена творча праця не тільки не шкодить не­рвовій системі, а, навпаки, є головною умовою її розвит­ку і удосконалення. Академік Г. Н. Сперанський, який прожив 96 років, говорив, що «розумове стомлення не­обхідне, як і фізичне, коли не буде стомлення, не буде і прогресу».

Особливо важливою є натхненна, цілеспрямована і улюблена праця. Вона приносить усвідомлення корис­ності, відчуття радості, бадьорості — позитивні емоції. А радість, як влучно висловився І. П. Павлов, робить людину чутливою до кожного враження буття, розви­вав, аміцнкн- тіло. При творчій праці межа навантажен­ні! бунш надзвичайно високою, без усякої шкідливої післядії Тому но випадковим, а типовим прикладом /титлігін і люди, життя яких тповнене натхненною творчістю.

Навпаки, коли людина не звикла працювати чи не задоволена своєю професією, у неї не виникає відчуття радості, а лише негативні емоції. Це погано впливає на функціональний стан нервової системи.

Тому вже з дитинства дітей треба привчати допома­гати старшим, прививати любов до праці, бути вимогли­вими до себе і товаришів, мати мету в житті. Для моло­ді дуже важливо правильно обрати професію, щоб пра­цювати за покликанням.

Отже, для профілактики серцево-судинних захворю­вань здоровим молодим людям треба активно включа­тись у трудову діяльність, тренувати і зміцнювати всі органи і системи організму, уникати перенапруження і виснаження нервової системи.

Успішна боротьба з будь-якою недугою можлива ли­ше за умови, коли її здійснюють не лише медичні праців­ники, а й усе населення (дотримання певних правил са­нітарії та гігієни, профілактичні заходи для запобігання хворобам). Певною мірою це стосується і серцево-судин­них захворювань, боротьба з якими набуває особливого значення, бо питома вага їх у структурі захворюваності й смертності, як уже згадувалося, зростає. Тимчасова втрата працездатності, інвалідність і навіть смерть час­то є сумним наслідком гіпертонічної хвороби, атероскле­розу, коронарної недостатності, інфаркту міокарда, ре­вматизму та інших захворювань серцево-судинної си­стеми.

Підраховано, що біля 80% хвороб серця і судин при­падає саме на гіпертонічну хворобу, атеросклероз, ко­ронарну недостатність та інфаркт міокарда. Звідси зро­зуміло, наскільки важлива їх профілактика і своєчасне лікування. Адже всім загальновідомо, що будь-якій не­дузі легше запобігти, ніж лікувати її.

Якщо хвороба вже розвинулася, то успіх лікуван­ня великою мірою залежить від того, наскільки своє­часно хворий звернувся до лікаря, як точно виконує при­значені лікувально-профілактичні заходи, режим праці, побуту, відпочинку й харчування. Усе це позитивно впли­ває на перебіг хвороби, попереджає ускладнення, загост­рення, дальше прогресування недуги, сприяє одужанню.

У разі систематичних порушень встановленого ліка­рем режиму хвороба прогресує, розвиваються усклад­нення, зокрема такі, як недостатність мозкового, ниркового і загального кровообігу, В особливо тяжких випад­ках настає передчасна смерть. Тому кожен повинен доб­ре знати основні причини захворювань серцево-судинної системи та методи запобігання їм.

Радянська держава дуже багато робить для успішної боротьби з серцево-судинними захворюваннями. Це, зо­крема, загальнодержавні заходи, спрямовані на підви­щення життєвого рівня трудящих, скорочення робочого дня, поліпшення виробничих, побутових та житлових умов, а також діяльність органів охорони здоров’я і лі­кувально-профілактичних установ. Зростає мережа різ­них лікувально-профілактичних закладів — лікарень, ди­спансерів, профілакторіїв, санаторіїв, будинків відпо­чинку.

2.      Атеросклероз – хвороба обміну

Серед численних захворювань серцево-судинної систе­ми атеросклерозу належить, мабуть чи не найперше місце. Ця, на жаль, дуже поширена недуга полягає в то­му, що у стінках судин відкладаються ліпоїдні (жиро­подібні) і білкові речовини, головним чином холестерин, протеїн, а частіше їх сполучення — бета-ліпопротеїди. Навколо цих відкладень розростається сполучна ткани­на, відкладається вапно — утворюються атеросклеро­тичні бляшки, а це у свою чергу призводить до значно­го ущільнення судин, або до склерозу (грецькою мовою слоїво «склероз» означає «щільний»).

Такі зміни в судинах не минають без сліду для орга­нізму.

Якщо своєчасно не вжити належних заходів, хвороба прогресуватиме.

Та цим аж ніяк не вичерпується шкідливість для ор­ганізму цього захворювання. При атеросклерозі небез­печним є підвищене зсідання крові в судинах. Там, де стінки судин уражені атеросклерозом, може утворитися згусток крові — тромб, який закупорює просвіт судин. Внаслідок закупорки тромбом, атеросклеротичною бляш­кою або через тривалий і різкий спазм коронарних арте­рій може настати омертвіння ділянки м’яза серця (не­кроз), або інфарктміокарда.

Атеросклероз судин головного мозку викликає по­слаблення пам’яті і зниження працездатності. Атероскле­роз судин нирок може призвести до порушення функції цього дуже важливого органа, а звідси — до затримки виділення отруйних продуктів обміну і самоотруєння організму.

Отже, атеросклероз уражає судини всього організму, прискорює наближення старості, заважає жити і працю­вати, часто передчасно вкорочує життя.

Тепер більшість учених розглядає атеросклероз не тільки як хворобу судин, а насамперед як хворобу обмі­ну речовин і нервового апарата, що регулює обмін, жив­лення стінок судин і кровообіг.

Причини атеросклерозу і, отже, порушення обміну (головним чином жиро-ліпоїдного і білкового) поки ще не вдалося повністю з’ясувати. Проте сучасні досягнення медичної науки, а особливо праці видатного радянського терапевта О. Л. Мясникова, дають підстави вважати, що в розвитку атеросклерозу головну роль відіграє пору­шення функціонального стану центральної нервової си­стеми під впливом чинників, що ведуть до перенапру­ження або ослаблення її діяльності, а також порушення функції печінки. Такими чинниками можуть бути найріз­номанітніші зовнішні впливи. Зокрема, нормальний функ­ціональний стан центральної нервової системи може бути порушений внаслідок психічної травми, значних, три­палих або часто повторюваних психоемоційних перенап­ружень. Такий самий результат можуть спричинити хви­лювання або тяжкі переживання (страх, горе, образа, гнів), тривале розумове перенапруження, часто повто­рювані порушення режиму праці, побуту, відпочинку, «ну, харчування, різні недовилікувані хронічні захворю­вання тощо.

Та переліченими чинниками аж ніяк не вичерпуються всі можливі причини виникнення атеросклерозу. Серед додаткових факторів, які спричиняють виникнення й роз­питок Цієї недуги, слід згадати про порушення нормального харчування. Йдеться насамперед про надмірне спо­живання їжі, багатої на жири тваринного походження,— жирних сортів м’яса та риби, мозку, печінки, нирок, яєчних жовтків, ікри, свинячого сала, баранячого лою та волового жиру, а також крему, какао і шоколаду, які містять у собі багато холестерину. Шкідливим є не тіль­ки надмірне харчування, тобто переїдання взагалі, а й помірне, але погано збалансоване харчування: їжа, ба­гата вуглеводами (цукор, варення, кондитерські вироби), жирами тваринного походження і білками (м’ясо, риба, сир, яйця). Шкідливим також є недостатнє і неповноцін­не харчування, зокрема нестача в їжі вітамінів (голов­ним чином С, В6, В12), ліпотропних (жиромобілізуючих) речовин, наприклад метіоніну, холіну, ненасичених жир­них кислот, які містяться в оліях. Неабияке значення має і надмірне введення в організм кухонної солі.

Крім порушення нормального харчування, на розви­ток атеросклерозу впливає малорухливий спосіб життя

недостатність фізичного навантаження, зниження функ­ції ендокринних залоз, особливо щитовидної та стате­вих. Загальновідомо, що надмірне харчування, обмежен­ня фізичного навантаження і малорухливий спосіб жит­тя сприяють ожирінню, яке значно утруднює діяльність серця. Та не всі, мабуть, знають що надмір жирової тканини, порівняно багатої на капіляри, значно збільшує капілярну сітку в організмі і тому потребує підвищеної роботи серця.

Проте у виникненні атеросклерозу ці чинники не відігра­ють вирішальної ролі і проявляються лише на фоні дії головного фактора, який спричиняє захворювання.

Велика і, треба сказати, дуже важлива роль у роз­витку атеросклерозу належить тютюну та алкоголю: се­ред хворих на атеросклероз дуже багато курців і тих, хто зловживає алкоголем.    ’

Нарешті, ранньому виникненню атеросклерозу і при­скоренню йош розвитку великою мірою сприяє гіперто­нічна хвороба, тобто стійке підвищення артеріального кров’яного тиску. Недарма кажуть, що атеросклероз хо­дить за гіпертонічною хворобою, неначе тінь за лю­диною.

3.      Гіпертонічна хвороба – захворювання всього організму

Сьогодні, мабуть, мало хто не знає, що у дорослої людини нормальний кров’яний тиск коливається в ме­жах 60—90 (мінімальний) до 100—140 (максимальний) міліметрів ртутного стовпа. Якщо при повторних вимірюваннях рівень артеріального кров’яного тиску перевищує ці величини, такий тиск вважають підви­щеним.

Підвищення артеріального кров’яного тиску є най­першою ознакою гіпертонічної хвороби, проте воно мо­же бути ознакою і ряду інших захворювань. Ця так знана симптоматична гіпертонія, зокрема, може бути при деяких хворобах нирок, ендокринних та ряді інших захворювань.

Та найхарактернішим підвищення артеріального тиску, як зазначалося, є саме для гіпертонічної х пороби. Ця недуга виникає самостійно, тобто незалеж­но від якогось органічного захворювання інших органів. Нона є результатом первинного порушення функції нер­пової системи, особливо вищих її відділів (кори голов­ного мозку), які регулюють кров’яний тиск,— так звано­го судинорухового центра. Порушення діяльності цього центра призводить до скорочення м’язів у стінках арте­рій, підвищення тонуса, звужування (спазму) дрібних і найдрібніших розгалужень периферичних артерій—арте­ріол, що в свою чергу спричиняє зменшення просвіту судин і збільшення тиску крові в них. Стійке звуження (спазм) артеріол стає причиною зростання опору течії крові. Щоб подолати цей зрослий опір, серце змушене працювати з посиленим напруженням.

Порушуючи приплив крові до різних органів, трива­ле звуження артеріол погіршує умови живлення цих органів, що в свою чергу порушує обмін речовин у них, а отже, і нормальну їх життєдіяльність. Це сприяє та­кож тому, що у стінках кровоносних судин відкладається холестерин, а значить, прискорюється розвиток атеро­склерозу.

Тепер встановлено, що зменшення кровопостачання нирок призводить до виділення в кров з ниркової ткани­ни особливої речовини — реніну. Ренін сприяє ще біль­шому звуженню артеріол і тим самим спричиняє трива­ле і стійке підвищення кров’яного тиску-. Довгочасне звуження судин головного мозку веде до порушення живлення мозкової тканини, що може бути причиною ряду нервових розладів і появи тяжких ускладнень (ін­сульт тощо). Тривалі спазми судин, за допомогою яких кров надходить у серце, спричиняють больові приступи (стенокардію) аж до виникнення інфаркту міокарда, кардіосклерозу і недостатності загального кровообігу.

Таким чином, до початкових, так званих функціо­нальних змін, які виникають в організмі внаслідок роз­питку гіпертонічної хвороби, в ході цієї недуги приєд­нуються різні значно виражені органічні зміни. У зв’яз­ку з цим с всі підстави вважати гіпертонічну хворобу ііікіюркнпшним усього організму.

Особливе зна­чення серед них мають обмеження фізичного наванта­ження, малорухливий спосіб життя, надмірне харчуван­ня і вживання великих кількостей кухонної солі.

4.      Коронарна недостатність – наслідок багатьох причин

Функціональні порушення центральної нервової си­стеми, або так звані неврози, також можуть бути причи­ною болю в ділянці серця внаслідок спазму коронарних артерій. Ця недуга називається ангіоневротичною фор­мою стенокардії («ангіос» — судина), чим підкреслю­ється, що спазм коронарних артерій обумовлений неврозом без наявності інших захворювань серцево-судинної системи — атеросклерозу, гіпертонічної хвороби. Проте неврози є вихідним станом для виникнення атеросклеро­зу і гіпертонічної хвороби, які найчастіше викликають коронарну недостатність. Причиною неврозів є всі заз­начені вище чинники, які ведуть до перенапруження або ослаблення функціонального стану центральної нервової системи.

Як бачимо, в основі виникнення й розвитку атеро­склерозу, гіпертонічної хвороби і коронарної недостат­ності лежать одні й ті ж самі основні причини. То ж і не дивно, що заходи для запобігання їм багато в чому подібні.

Наведений вище перелік причин коронарної недо­статності треба поповнити такими, як недостача в орга­нізмі різних речовин, що беруть участь в обміні речовин серцевого м’яза (гормони, вітаміни, ферменти, солі ка­лію, магнію), а також виражене підвищення обміну ре­човин, наприклад у випадках тиреотоксикозу або базедової хвороби.

Коронарна недостатність може виникнути внаслідок захворювання інших органів, як-от: жовчного міхура її печінки, стравоходу, шлунка, хребетного стовпа. Це пояснюється існуванням складних нервових зв’язків між цими органами і судинами серця.

Якщо з тих чи інших причин захворюють перелічені органи, біль нервово-рефлекторними шляхами передається до коронарних судин, робота їх порушується, вини­кають спазми, а отже, і біль у ділянці серця.

Аналогічний механізм і так званої рефлекторної сте­нокардії, коли людина хворіє на грижу.

Із сказаного неважко зробити висновок, що для за­побігання коронарній недостатності і лікування її важ­ливе значення має підтримання нормального співвідно­шення ряду речовин в організмі, а також профілактика, своєчасне розпізнавання і правильне лікування будь- яких захворювань.

Нарешті, коронарна недостатність може бути наслід­ком запальних процесів у серці та коронарних судинах (ендокардит, міокардит, коронарит, перикардит), які ви­никають переважно на грунті ревматизму.

5.      Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда, або серцевого м’яза — тяжке за­хворювання серця, яке виникає внаслідок закриття ате­росклеротичною бляшкою, закупорки тромбом чи спаз­му будь-якого розгалуження коронарної артерії серця. В ділянку серця, яка постачалась кров’ю цією віткою ко­ронарної артерії, припиняється надходження крові, че­рез що виникає різке голодання, потім омертвіння її — інфаркт міокарда. Уражена ділянка міокарда не в змозі активно скорочуватись, отже знижується си­ла серцевих скорочень, що може призвести до розвитку серцевої недостатності. З’являється різкий біль у ділян­ці серця, за грудиною або під грудьми, задишка, пору­шується ритм, а це іноді закінчується тяжкою серцево-судинною недостатністю (колапсом). На 3—5-му тиж­нях від початку захворювання починає розсмоктуватись некротична ділянка серця і через 45—60 днів утворює­ться післяінфарктний рубець, який повністю формується через 4—6 місяців. Післяінфарктний міокардіосклероз знижує силу серцевих скорочень і спричиняє розвиток серцевої недостатності і недостатності кровообігу.

Тепер встановлено, що в основі інфаркту міокарда лежить ураження атеросклерозом коронарних артерій, тому й причини цих захворювань однакові. Хворим на атеросклероз слід уникати чинників, що провокують ви­никнення інфаркту міокарда (нервово-емоційні чи фізичні перенапруження, переохолодження, зловживання ніко­тином і алкоголем тощо).

Треба мати на увазі, що повний некроз (змертвіння) міокарда в ділянці припинення надходження крові (іше­мії) настає через 12—24 години. За цей час гостра іше­мія може пройти безслідно і нормальна діяльність серце­вого м’яза повністю відновиться, якщо провести актив­не комплексне лікування.

З метою профілактики інфаркту міокарда хворим на атеросклероз під час приступу стенокардії чи нез’ясованих болях в ділянці серця, за грудьми або під грудьми, задишці, порушенні ритму серцевої діяльності необхідно:

Створити умови максимального спокою (припини­ти спілкування з оточуючими, попробувати лягти, сісти або хоча б зупинитись, коли це трапляється на вулиці).

Негайно покласти під язик таблетку валідолу чи нітрогліцерину (ці препарати у таких хворих повинні бути увесь час при собі).

Усі хворі атеросклерозом, які страждають приступа­ми Стенокардії, повинні знати свою індивідуальну переносимість до нітрогліцерину. Оскільки можливе запамо­рочення і головний біль, перш ніж прийняти таблетку нітрогліцерину, треба лягти чи сісти. Перший раз вико­ристовують півтаблетки препарату, а якщо біль не зни­кає — то цілу таблетку. Нітрогліцерин дуже швидко ви­водиться з організму і, якщо потрібно, через 15 хвилин можна прийняти ще одну таблетку. Хворим, які звикли до нітрогліцерину, проміжки між прийманням (у разі необхідності) можна скоротити до 5—6 хвилин.

Опустити руки в гарячу воду, поставити п’явки, покласти гірчичники чи грілку на ділянку серця.

Пити малими ковтками гарячу воду.

Коли біль протягом 15—20 хвилин не зникає, не­обхідно негайно викликати лікаря невідкладної або швидкої медичної допомоги.

Режим і лікування хворого надалі визначає лікар.

Для профілактики інфаркту міокарда дуже важливо своєчасно активно лікувати атеросклероз. Хворим на итеросклероз (з стенокардією і без) треба постійно пере­бувати під наглядом лікаря-терапевта і неухильно вико­нувати усі його рекомендації. При цьому вирішальне значення мають упорядкування способу життя, праці і відпочинку, харчування; по можливості максимальне використання м’язової енергії (фізична праця, ходьба) тощо.

Медикаментозна терапія, що її рекомендують хворим на атеросклероз, має на меті:

Збільшити коронарний кровотік.

Зменшити потребу міокарда у кисні.

Сприяти збільшенню колатеральних (окружних) судин у міокарді.

Покращити обмін речовин у міокарді.

Для профілактики інфаркту міокарда у хворого на атеросклероз велике значення має активне лікування гі­пертонічної хвороби, цукрового діабету, а також індиві­дуально підібрані дієта, комплекси лікувальної гімнас­тики і рухового режиму.

Коли частішають приступи стенокардії, посилюються болі й розширюється зона іррадіації, а медикаментозні препарати (нітрогліцерин, валідол), що діяли раніше безвідмовно, неефективні, це може свідчити про можливе виникнення інфаркту міокарда. В подібних випадках хворого треба негайно укласти в постіль, викликати лі­каря невідкладної чи швидкої допомоги, обов’язково зробити електрокардіограму. Якщо діагноз інфаркту чи передінфарктного стану підтверджується, хворого госпі­талізують і лікують у стаціонарі.

При циркулярному (круговому) розміщенні атеро­склеротичних бляшок виникає стенозуючий атеросклероз коронарних артерій, при якому консервативна терапія буває неефективна. Таким хворим необхідна консульта­ція кардіолога-хірурга для вирішення питання про про­ведення коронарографії і можливість оперативного лі­кування.

Хворим з інфарктом міокарда слід пам’ятати, що після виписання зі стаціонару їх лікування ще не закін­чилось. їм тривалий час (4—6 місяців) потрібно прийма­ти препарати, які призначає лікар. Ці хворі повинні бути під постійним диспансерним наглядом лікаря-тера- певта та лікаря і методиста кабінету лікувальної фіз­культури, неухильно виконувати усі їхні рекомендації, дотримувати оптимального режиму відпочинку, харчу­вання і рухового режиму, виконувати комплекс ліку­вальної фізкультури, чим можна запобігти виникненню рецидиву захворювання — повторного інфаркту міо­карда.

6.      Ревматизм – підступний ворог

РЕВМАТИЗМ — ПІДСТУПНИЙ ВОРОГ

Кожний, хто захворів на ангіну, гайморит, фарингіт чи хронічний тонзиліт, стає носієм, а отже, і перенос­ником збудників цих хвороб — стрептококів (вони спри­чиняють і ревматизм). Як і під час грипу, інфекція пе­редається головним чином крапельним шляхом, тобто під час розмови, кашлю, чхання. Це може статися в ди­тячому садку і на виробництві, у транспортних засобах і в торговельних підприємствах, коротше — в місцях значного скупчення людей. Переносниками стрептококів однаковою м'ірою можуть бути і дорослі, і діти.

Стрептококова інфекція може поширюватися і інши­ми шляхами, зокрема через заражене молоко, брудний столовий посуд, постільну білизну, рушники, носові хус­точки тощо.

Небезпека від стрептококової інфекції не обмежує­ться виникненням перелічених вище хвороб. Проникаю­чи в організм людини в основному через глоткові мигда­лики або зів та органи дихання, стрептококи можуть спричинити ревматизм — дуже небезпечне захворюван­ня для людини в будь-якому віці. Ця хвороба уражає головним чином серце, рідше — суглоби. Характер цієї недуги добре передає такий образний вислів: «Ревма­тизм лиже суглоби і кусає серце».

Та не тільки серце і суглоби уражає ця підступна хвороба. Від неї досить часто можуть терпіти нирки, ле­гені, плевра, печінка, центральна нервова система, очі, судини; рідше — очеревина, шлунок, кишечник, шкіра, щитовидна, статеві та інші залози. Тому стосовно ревма­тизму ще більшою мірою, ніж гіпертонічної хвороби, можна сказати, що це захворювання всього організму з ураженням різних органів, особливо серця.

Запальні явища в серці розвиваються переважно у внутрішній і середній (м’язовій) оболонках. Таке захво­рювання називається ревмокардитом. Коли ж ревматизм уражає серцевий м’яз (міокард), виникає міокардит. За­палення внутрішньої оболонки серця називається ендо­кардитом. Зовнішня оболонка серця також буває ураже­на ревматизмом, хоч її запалення і трапляється дещо рідше. Таке захворювання називається перикардитом. Коли поряд з ревматичним ураженням серця уражають­ся суглоби, виникає ревматичний поліартрит,

Плеврит у сухій та ексудативній формах може бути спричинений ревматизмом (ревматичне ураження плев­ри), причому щодо частоти випадків ревматичний ексу­дативний плеврит займає друге місце після туберку­льозного.

Ревматичне ураження легень проявляється у вигляді пневмонії, ураження нирок — у вигляді нефриту, а пе­чінки — гепатиту.

Ця підступна недуга може спричинити найрізноманіт­ніші форми ураження центральної нервової системи і се­ред них насамперед такі, як нейроревматизм та мала хорея. Ураження очей найчастіше проявляється у вигля­ді запалення райдужної оболонки, або іриту, як інакше називається це захворювання.

Найчастішою формою ревматичного ураження шлунково-кишкового тракту е алергічні гастрити (запалення шлунка, зовнішнім виявом яких є біль, блювота) і енте­рити (запалення тонкого кишечника з болями у животі, проносами). У разі ураження очеревини виникає ревма­тичний перитоніт (переймоподібні болі в животі, нудо­та, тимчасова затримка випорожнення, рідше — блюво­та). Наслідком ураження щитовидної залози е тиреоїдіт з порушенням її функції.

Ревматизм особливо небезпечний у дітей. Досить ска­зати, що виникнення тяжких форм ревматизму до періо­ду статевої зрілості у дівчаток, особливо у випадках недостатнього і нерегулярного його лікування, призво­дить до появи в дорослих дівчат інфантильної матки. В ускладнених випадках пізно настає менструація, а мо­жлива навіть безплідність.

При ревматизмі спостерігаються різноманітні зміни шкіри: алергічні шкірні прояви типу плямисто-папульозної поліморфної (вузлуватої) еритеми, або кропив’янки, а також пітниці у зв’язку з вираженою пітливістю хво­рих. Нарешті, ревматизм може уражати різні судини, спричиняючи їх запалення — васкуліти.

Отже, ми бачимо, скільки небезпечних хвороб спри­чиняє ревматизм, а точніше, його збудник — стрептокок, потрапивши в організм людини. Працями М. Д. Стражеско встановлено, що для виникнення і розвитку рев­матизму иедосить самого тільки потрапляння в організм мікроба-збудника. Обов’язковою умовою є недостатність іішіпіііх механізмів (слабкість природного імунітету), а також вироблення в організмі стану особливої, підви­щеної, зміненої чутливості (алергії) на повторне шкід­ливе діяння цих мікробів.

Відомо, що стійкість імунітету певною мірою зале­жить від умов життя людини, зокрема від якості харчу­вання, побуту, раціональної праці, зовнішніх гігієнічних умов, систематичних занять фізичною культурою, спор­том тощо. На зміну чутливості організму великою мірою впливають перенесені такі захворювання, як ангіна або грип. При цьому ревматизм найчастіше розвивається че­рез 2—3 тижні після перенесених захворювань.

Причиною підвищеної чутливості організму до всіх шкідливих впливів можуть бути не тільки ангіна чи грип. Виявляється, що будь-які хронічні вогнища інфекції, на­приклад каріозні зуби, альвеолярна піорея, хронічний тонзиліт, запалення середнього вуха, придаткових по­рожнин носа, жовчних шляхів, придатків матки, хроніч­ний апендицит впливають на організм так само. При цьому всякі додаткові впливи, наприклад переохолод­ження організму (простуда), спалах ангіни, різка пере­втома та інші фактори, які знижують опірність організ­му, можуть спричинити розвиток ревматизму.

На відміну від багатьох інших хвороб, ревматизм має підступну здатність повторюватись, тобто вже, здавалося б, вилікуване захворювання може повернутись. Такі повторні ревматичні атаки називають рецидивами. Безпосередньою причиною їх нерідко є повторні ангіна, грип, катар верхніх дихальних шляхів або простуда, які дуже небезпечні при відсутності наполегливого протире- цидивного лікування.

Перші атаки ревматизму за умови суворого додер­жання постільного режиму і правильного лікування мо­жуть закінчитися повним одужанням. Повторні повер­нення ендокардиту призводять до рубцевих змін форми і товщини серцевих клапанів або звуження отворів між порожнинами серця, що значно порушує нормальний рух крові всередині серця і в судинному руслі, утруднює роботу серця, може призвести до послаблення серцевого м’яза з розвитком недостатності загального кровообігу. Ці ревматичні ураження клапанного апарата дістали назву пороків, або вад серця.