РЕФЕРАТ - Запобігання серцево-судинним захворюванням

РЕФЕРАТ

Запобігання серцево-судинним захворюванням

 Частина ІІІ

ЗМІСТ

1.      Причини серцево-судинних захворювань

2.      Атеросклероз – хвороба обміну

3.      Гіпертонічна хвороба – захворювання всього організму

4.      Коронарна недостатність – наслідок багатьох причин

5.      Інфаркт міокарда

6.      Ревматизм – підступний ворог

7.      Інші серцево-судинні захворювання

8.      Серцево-судинним захворюванням можна запобігти

9.      Бережіть нерви

10.  Значення фізичної праці

11.  Важливість заняття фізичною культурою

12.  Загартовування організму

13.  Ревматизм

14.  Роль повноцінного і раціонального харчування

15.  Відпочинок

За повною версією роботи зверніться сюди - ipoit2013@gmail.com або 
Вартість – 180 грн. 

12.  Загартовування організму

Систематичне загартовування організму слід почи­нати з дитинства, але робити це треба обережно і по­ступово. Найпростіший спосіб загартовування — повіт­ряні ванни, які можна приймати в приміщенні протягом цілого року і на вільному повітрі у теплу пору року. Повітряні ванни у приміщенні треба приймати при від­критому вікні (кватирці). Спочатку треба привчати себе до діяння повітря в легкому одязі (майці), а по­тім залишатися роздягнутим (без сорочки).

Організм треба підготовляти поступово, спочатку приймаючи повітряну ванну в кімнаті при температурі 18—20° біля відкритої кватирки, а потім на повітрі. За­гальна тривалість повітряних ванн має становити 10— 15 хвилин.

Здоровим людям молодого і середнього віку, а та­кож дітям для загартовування організму корисно при­ймати сонячні ванни. Опромінення сонячним промін­ням добре позначається на різних функціях організму і дає велику користь, якщо це робити вміючи. Щоб за­гар був рівномірний по всьому тілу, треба поступово опромінювати всю поверхню тіла лежачи і суворо до­зувати застосування сонячної ванни.

Починати ванни слід з 3—5 хвилин, збільшуючи три­валість їх щодня на 2—3 хвилини. Голову необхідно по­кривати рушником або косинкою і весь час тримати її в тіні. Читати під час загоряння не слід, бо від цього псується зір.

Найкращий час для сонячних ванн — з 8-ї до І2-Ї і з 16-ї до 17-ї години; для ослаблених осіб — з 8-ї до 12і з 17-ї до 19-ї години. Загоряти краще на підстав­ці, лавці або підстілці, щоб уникнути перегрівання тіла від гарячого піску чи каміння (гальки).

Проте сонячні ванни протипоказані хворим у пізніх стадіях атеросклерозу і гіпертонічної хвороби, особли­во особам похилого віку у випадках ураження судин головного мозку. Не можна також приймати сонячні ванни особам з цими захворюваннями у початковій стадії з приступами болю в ділянці серця. Крім того, сонячні ванни протипоказані при ревматизмі та інших захворюваннях серцевого м’яза. Тому, зрозуміло, перш ніж почати загоряти, треба порадитися з лікарем.

Якщо після приймання сонячної ванни самопочуття хворого погіршується, необхідно звернутись до лікаря і продовжувати загоряння тільки з його дозволу.

Величезне значення для загартовування організму мають водні процедури: обтирання, обливання, обми­вання, які слід приймати щодня після ранкової гімна­стики. При цьому треба поступово знижувати темпера­туру води і продовжувати тривалість процедур.

Як уже зазначалося, починати водні процедури тре­ба з дитинства. Рекомендується спершу протягом кіль­кох днів у час, відведений для водних процедур, розтирати тіло сухим рушником і лише після цього пере­ходити до вологих обтирань, використовуючи для цьо­го спеціально зроблену рукавичку з рушника або губ­ку. Після обтирання необхідно зразу ж розтерти тіло сухим рушником.

Шкіру треба поступово привчати до охолодження. Спочатку для обтирання слід брати теплу воду з тем­пературою, близькою до температури тіла (35—36°), через кілька днів знизити її до 33—34°. Добре звикнув­ши до вологих обтирань, можна переходити до обти­рань та обливань прохолодною водою (кімнатної тем­ператури) з наступним розтиранням тіла грубим руш­ником. Влітку водні процедури найкраще робити на свіжому повітрі.

Для загартовування слизової оболонки глотки тре­ба систематично полоскати рот і глотку водою кімнат­ної температури під час "ранкового туалету. Дуже ко­рисно через кожні 1—3 дні приймати душ або ванну при температурі води 35—36°. Літнім хворим людям користуватися гарячими ваннами і паритися в лазні за­бороняється, бо від перегрівання може порушитись мозковий і коронарний кровообіг.

Хворим на гіпертонію можна рекомендувати роби­ти перед сном теплі (40—45°) ножні ванни протягом 10—15 хвилин. Для посилення ефекту слід розвести у воді неповну чайну ложку сухої гірчиці. Від ножної ванни кров припливає до ніг, а приплив крові до моз­ку зменшується, внаслідок чого зникає головний біль, поліпшується сон і загальне самопочуття.

Купання в річці,, озері, морі чи басейні загартовує організм, зміцнює нервову систему, є своєрідною «гім­настикою» для шкіри і шкірних кровоносних судин, ос­кільки прохолодна температура води спочатку спричи­няє деяке звуження судин, а потім розширення їх. Крім того, плаваючи, ми виконуємо фізичні вправи, які сприяють тренуванню серцево-судинної системи, орга нів дихання і всього організму. Влітку корисно купа­тись у річці, проте зловживати цим не можна. Цілком досить робити це раз на день, краще вранці, поступо­во збільшуючи тривалість процедури. Закінчивши ку­пання, треба обов’язково розтерти шкіру.

Спочатку слід купатись протягом 3 хвилин, а потім тривалість процедури можна поступово збільшувати щодня на 2 хвилини і довести її до 12—15 хвилин. Слід тільки стерегтися різкого переохолодження всього тіла, бо при цьому можливі спазми кровоносних судин. Тому у випадках підвищеного артеріального тиску та атеро­склерозу не можна без консультації з лікарем купатись у холодній воді.

Перший раз треба купатись при температурі води не нижче від 22—24°. Перед купанням рекомендується прийняти повітряну -ванну. Входити у воду слід не зра­зу. При цьому тіло не повинно бути спітнілим.

Хворим на ревматизм купання у відкритих водой­мах протипоказане.

13.  Ревматизм

Ми вже знаємо, що виникненню ревматизму звичай­но сприяють такі захворювання, як ангіна, гострий Ка­тар верхніх дихальних шляхів, грип, каріоз зубів, аль­веолярна піорея, хронічний тонзиліт. Попередниками ревматизму також можуть бути запалення середнього муха, придаткових порожнин носа, жовчних шляхів, придатків матки, хронічний апендицит. Тому, щоб за­побігти виникненню ревматизму, треба своєчасно звер­татись по допомогу до лікаря при будь-якому з перелі­чених захворювань і старанно лікуватись. При цьому особливо важливе значення має санація (оздоровлен­ня) мигдаликів.

Якщо у вас часто повторюється ангіна, особливо у випадку ангіни, після якої виник ревматизм, холеци- (тоангіохоліт, нефрит та інші захворювання, а також у разі хронічного тонзиліту, що не піддається лікуван­ню, мигдалики треба видаляти. Звичайно, де питання вирішує не сам хворий, а лікар-терапевт спільно з лі- карем-отоларингологом, до яких треба своєчасно звер­татись.

Для оздоровлення вогнищ інфекції (запалення миг­даликів, придаткових порожнин носа, вуха, катар верх­ніх дихальних шляхів) дуже добре застосовувати суль­фаніламідні препарати й антибіотики (за призначен­ням лікаря).

Якщо запалення охопило жовчні шляхи (холецисто- ангіохоліт), треба не тільки додержувати відповідної дієти, а й застосовувати призначені лікарем лікуваль­ні засоби і проводити дуоденальні зондування.

У запобіганні виникненню ревматизму велику роль відіграє усунення підвищеної чутливості організму. Для цього тим, кому загрожує ревматизм, тобто осо­бам, які хворіють на повторні ангіни, часто загострю­ваний хронічний тонзиліт, катар верхніх дихальних шляхів або мають інші вогнища інфекції, рекомендує­ться профілактично приймати саліциловий натрій, ас­пірин, пірамідон або анальгін у період загострення за­значених захворювань.

Таке профілактичне приймання названих препаратів слід також продовжити протягом 10—14 днів після оду­жання, бо, як відомо, ревматизм розвивається через 10—днів після перенесеної ангіни чи іншого з названих захворювань.

Проте за умови неухильного додержання зазначеної терапії для таких хворих не виключається застосуван­ня сульфаніламідів, антибіотиків та інших лікувальних засобів. Зрозуміло, що й ці медикаменти можна прий­мати тільки за призначенням лікаря.

Важливою умовою профілактики захворювань сер­цево-судинної системи є додержання хворими під час інфекційних спалахів правильного режиму. Так, кож­ному, хто захворів на ангіну (навіть у легкій формі) або грип, треба неухильно додержувати постільного режиму, поки не спаде температура тіла. Приступати до роботи можна тільки з дозволу лікаря не раніш як через 2—3 дні після того, як встановиться нормальна температура, якщо не буде якихось змін в аналізі сечі та ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів) і зникнуть інші прояви хвороби.

Під час загострення ревматизму хворий також по­винен додержувати постільного режиму, аж поки зник­нуть клінічні ознаки активного процесу з боку серця, суглобів та інших органів і систем, поки нормалізуєть­ся температура тіла та ШОЕ і ще протягом 2—3 тиж­нів після цього. У випадку, коли вже розвинулося рев­матичне ураження внутрішньої оболонки серця (ендо­кардит), додержання постільного режиму хворими і правильне своєчасне лікування сприяють регресуванню процесу, а цим можна запобігти розвиткові пороків серця.

Пам’ятайте: при будь-якому захворюванні треба не­гайно звернутись до лікаря. Тільки лікар може визна­чити режим, якого слід додержувати хворому, і зміню­вати запропонований режим можна з його дозволу.

14.  Роль повноцінного і раціонального харчування

Встановлено, що повноцінне і регулярне харчуван­ня з достатнім вмістом білків, жирів та вітамінів без надмірного вживання вуглеводів є однією з найваж­ливіших ланок у запобіганні й лікуванні ревматизму та інших інфекційних хвороб, які можуть спричинити захворювання серцевого м’яза. Раціональне харчуван­ня має особливе значення для запобігання, і лікування атеросклерозу. І це зрозуміло: у зв’язку з тим, що в ос­нові розвитку атеросклерозу лежать порушення жиро- ліпоїдного і білкового обміну, правильно побудоване харчування сприятиме нормалізації обміну і, отже, ус­піху лікування.

Відомо, що великий вміст в їжі жирів тваринного походження і вуглеводів приводить до збільшення вміс­ту холестерину в крові і посилює здатність її зсідатись, що створює сприятливі умови для розвитку атероскле­розу й інфаркту міокарда. Тому в добовому раціоні хворого на атеросклероз кількість жиру не повинна пе- ін'ііищувати 50—70 г, тим часом як добова потреба в жирах у здорової людини становить близько 100 г. Об­меживши загальну кількість жиру, хворим на атеро- (клероз треба особливо обмежити споживання жи­рів тваринного походження (до 20—ЗО. г на добу, включаючи жири, що використовуються для приготуван­ня страв).

Отже, хворим на атеросклероз треба до мінімуму обмежити споживання продуктів, які у великій кількос­ті містять жири тваринного походження і холестерин. Такими продуктами е насамперед жирні сорти м’яса та риби, яєчні жовтки, паюсна ікра, шоколад, какао, вершкове масло. А такі продукти, як мозок, печінка, нирки, баранячий лій, воловий жир, свиняче сало, жир­ні оселедці та риб’ячий жир, у випадку вираженого атеросклерозу з їжі треба виключати зовсім.

Замість жирів тваринного походження рекомендуєть­ся значно збільшити приймання олії — до ЗО—40 г на добу. Олія (кукурудзяна, соняшникова, лляна, соєва) містить ненасичені жирні кислоти, під дією яких холе­стерин крові переходить у розчинну форму і виводить­ся з організму. Кр™ того, вони посилюють біологічну дію вітамінів С та В6, стимулюють окислювальні про­цеси в організмі, спричиняють жовчогінний ефект, чим сприяють нормалізації функції печінки і, внаслідок цього, нормалізації обміну холестерину. Та цим не ви­черпується позитивний вплив ненасичених жирних кис­лот. Вони сприятливо діють на судинну стінку, підви­щуючи її еластичність і зменшуючи проникність. Рос­линні жири ще корисні тим, що вони містять важливі для організму рослинні стероли. Так називаються ор­ганічні речовини, які за структурою близькі до холе­стерину, але на відміну від нього не всмоктуються в травному тракті. Більше того, вони перешкоджають всмоктуванню в кишечнику холестерину і при тому не тільки того, що надійшов з їжею, а й того, що утво­рився в самому організмі.

Тепер встановлено, що 2 г жирів рослинного похо­дження можуть «нейтралізувати» холестерин, наявний у 1 г жирів тваринного походження. Тому олію слід вживати регулярно з лікувальною та профілактичною метою. Більш корисна нерафінована, свіжа олія, бо при рафінуванні (очищенні) рослинного масла з ньо­го вилучається лецитин, необхідний для організму. Крім цього, при довгому зберіганні в нещільно закупо­рених пляшках олія окислюється і утворюються шкід­ливі речовини.

Вилучати жири тваринного походження з раціону хворого не слід, бо вони беруть активну участь в об­міні речовин, а також ще й тому, що холестерин потрібен для життєдіяльності організму. Він є матеріа­лом для вироблення гормонів кори надниркових і ста­тевих залоз, а також жовчних кислот. Холестерин — матеріал для утворення клітинних оболонок і внутріш­ньоклітинних утворень, важливий компонент клітинних структур. Важлива роль холестерину і у формуванні нервової тканини. Він входить до складу оболонок Нер­вів, сприяє проведенню збудження без втрат.

У жирах тваринного походження (зокрема в яєчних жовтках та натуральних молочних продуктах, м’ясі) є інша жироподібна речовина — лецитин, який підтри­мує нормальну діяльність нервової системи, запобігає нагромадженню жиру в печінці і відкладенню холесте­рину в стінках судин, тобто попереджає розвиток ате-, росклерозу.

За науковими даними, бекон, сало свиняче (шпиг), лярд (смалець — топлене сало), баранячий і воловий жири, маргарин містять невеликі кількості холестери­ну і не впливають на його загальний баланс в орга­нізмі. Проте ці продукти дуже жирні і важко засвою­ються, вживання їх хворим на атеросклероз слід об­межити.

Встановлено, що білки мають здатність підвищува­ти обмін речовин, зокрема вони чинять ліпотропну дію — запобігають відкладанню холестерину в крово­носних судинах і жиру в печінці, обмежуючи тим са­мим процес розвитку атеросклерозу. Тому в добовому раціоні хворого на атеросклероз, так само як і в раціо­ні здорової людини, має міститися близько 100—140 г білка.

Білки м’яса, риби, молока, яєць, кисломолочного і твердих сирів, тобто білки тваринного походження, ішажаються біологічно повноцінними, бо мають у своє­му складі всі необхідні для людського організму аміно­кислоти. Вони повинні становити 60—80 процентів за­гальної кількості білка. Білки гречаних крупів, картоп­лі, гороху, квасолі та інші рослинного походження менш повноцінні. Проте й вони містять ліпотропні ренжини, а тому вживати їх у поєднанні з білками тваринного походження для хворих на атеросклероз не тільки можна, а й треба.

Слід запам’ятати, що надмірне споживання легко­засвоюваних вуглеводів (цукру, меду, варення, конди­терських виробів), а також білого хліба і борошняних страв в умовах порушення жиро-ліпоїдного обміну ви­кликає різке підвищення цукру в крові — гіпергліке­мію, яка значно посилює синтез жирів, що призводить до ожиріння, збільшення рівня холестерину крові, ос­кільки вони легко переходять у жир і стимулюють про­дукцію холестерину, чим зумовлюють розвиток того ж таки атеросклерозу. Тому хворим на цю недугу, а особ­ливо людям з надмірною вагою, загальна кількість вуг­леводів у добовому раціоні не повинна перевищувати 300—400 г. Добова потреба у вуглеводах для здорової людини — 500—700 г. Що ж до вмісту легкозасвоюва­них вуглеводів, як-от: цукор, мед, варення, цукерки і всі кондитерські вироби,— то їх споживання слід зменши­ти до 50—70 г на добу.

За новими науковими даними, натуральний мед в малих дозах (2—3 столові ложки в день) вираженої гіперглікемії не викликає, бо в ньому наявні важливі для організму речовини — поліфеноли, які стимулю­ють окислювання жирів і холестерину.

Він збільшує запаси глікогену (тваринного вуглево­ду — крохмалю) в печінці, чим сприяє нормалізації функції печінки та кишечника. Тепер встановлено, що мед містить 80 різних дуже важливих для організму речовин, як, наприклад, глюкозу, великий набір мікро­елементів, ферментів, органічних кислот, вітамінів, мі­неральних речовин, квітковий пилок тощо.

Тому вживати його в незначній кількості (20—ЗО г на добу за 2—3 рази), за рахунок зменшення кількості продуктів, багатих на легкозасвоювані вуглеводи (цу­кор, варення, цукерки і кондитерські вироби), хворим на атеросклероз, як і здоровим людям, дуже корисно. Щоправда, мед протипоказаний хворим на алергію та цукровий діабет, бо викликає у них загострення захво­рювання.

їжа хворих на атеросклероз повинна містити дос­татню кількість вітамінів. Для затримки розвитку ате­росклерозу найбільше значення мають вітаміни С (ас­корбінова кислота), В6 (піридоксин), Віг, Ві5 та інші.

Вітамін С наявний у капусті, картоплі, помідорах, зе­леній цибулі, часнику, кропі, петрушці, хріні, смороди­ні, суницях, лимонах, апельсинах, мандаринах, яблу­ках, плодах шипшини. Вітаміни групи В є у рибі (су­дак, сом, тріска), несолоних сортах сиру, чорному хлібі, горосі.

Отже, багатим джерелом вітамінів є овочі, фрук­ти, ягоди, зелень. Ці продукти, крім вітамінів, містять корисні мінеральні солі, клітковину (незасвоювані вуглеводи), яка сприяє регулярному випорожненню ки­шечника і виведенню надлишкового холестерину. У зрі­лих плодах і деяких коренеплодах (буряки, ріпа, брук­ва, морква) містяться також так звані пектини, які по­глинають шкідливі речовини і знижують інтенсивність гнильних процесів у кишечнику. Усе це дає підстави :і метою запобігання і лікування атеросклерозу реко­мендувати частіше включати до меню овочеві і фрук­тові (вегетаріанські) страви.

Добовий раціон хворих на атеросклероз повинен містити не менш як 500 г овочів та зелені і до 400 г фруктів та ягід або фруктових соків. Цим хворим та­кож корисні горіхи, ізюм, урюк, сушені груші, яблука та чорнослив, які містять солі калію.

Це можна і слід вживати

Хворим на атеросклероз рекомендується вживати н їжу такі продукти: хліб з борошна простого помелу, пісні сорти м’яса (телятина, яловичина, курятина, кро­лятина) і нежирні сорти риби (судак, короп, сазан, щу­ка), нежирну варену шинку, лікарську ковбасу та діє­тичні сосиски. М’ясо і рибу краще споживати вареними, бо при цьому вони втрачають речовини, що подраз­нюють нирки і нервову систему, підвищують артеріаль­ний тиск, посилюють спрагу. Хворим на атеросклероз без загострення захворювання можна зрідка їсти і рпбні консерви (особливо шпроти і сардини), вимочену (краще в молоці) осетрину, севрюгу, сьомгу, білугу та іншу рибу жирних сортів, а також червону і чорну ікру.

Цим хворим корисна морська риба, наприклад тріс­ка, морський окунь, камбала, а також продукти моря (краби, трепанги, мідії, морська капуста тощо), бо в них містяться повноцінний білок та мікроелементи, зо­крема йод, який відіграє неабияку роль у запобіганні атеросклерозу й лікуванні його.

Важливе значення має регулярне застосування з достатній кількості продуктів, багатих на ліпотропні речовини (холін, метіонін). На них багаті кисломолоч­ний та тверді сири, кисле молоко, бобові (горох, боби, квасоля, сочевиця), нежирні вимочені оселедці, яєчні білки. При цьому особливе значення надається молоку та кисломолочним продуктам, що містять важливі для організму речовини (білки, яким властива ліпотропна дія, мінеральні солі та вітаміни). Кисле молоко й ке­фір нормалізують діяльність кишечника і пригнічу­ють гнильні та бродильні процеси в ньому. Одноденне кисле молоко підвищує перистальтику кишечника, чи­нить послаблювальну дію, а дво- і триденне — закріп­лювальну. Кисломолочний сир містить повноцінний бі­лок, солі кальцію, сприятливо впливає на жировий об­мін. Крім того, йому властива сечогінна дія. Добовий раціон хворих на атеросклероз повинен містити 400— 500 г кефіру або кислого молока, 150—300 г знежире­ного кисломолочного або 50—100 твердого сиру і 15— 20 г сметани.

У правильній організації харчування важливу роль відіграють режим і розподіл добового харчування. їжу найкраще приймати не рідше як 4—5, а при ожирінні 6 раз на день дрібними (малими) порціями у певні, точно встановлені години, причому останній раз не піз­ніш як за 2—3 години до сну. Регулярне приймання їжі в один і той самий час поліпшує роботу травного апа­рата, сприяє кращому перетравленню і засвоєнню хар­чу, а також запобігає виникненню шлунково-кишкових захворювань (гастрит, коліт, виразкова хвороба).

Найдоцільнішим вважають такий розпорядок: сні­данок (25—ЗО процентів добового раціону) — о 8 го­дині, другий сніданок (15—20 процентів раціону) —

О         12 годині, обід (40 процентів) — о 16—17 годині, ве­черя (10 процентів) —о 20 годині.

За сніданком і обідом треба вживати продукти, ба­гаті на білки. Це різні страви з нежирного м’яса, риби, сир (кисломолочний або твердий), білкові омлети з овочами, каші, а також молоко. На вечерю рекомен­дують молочні отрави (сир, склянку молока, кефіру або кислого молока), овочі та фрукти (яблука, розмо­чений у сиропі чорнослив).

Хворим на атеросклероз дуже шкідливі усякі надмір­ності у харчуванні (переїдання взагалі, споживання ве­ликої кількості їжі за раз), бо різко підвищується рі­вень цукру в крові, посилюється синтез жирів, а це веде до ожиріння, надмірного утворення холестерину в кро­ві і, як наслідок, розвивається атеросклероз.

Надмір жирової тканини, порівняно багатої на капі­ляри, значно збільшує капілярну стінку в організмі і то­му потребує підвищеної роботи серця. Дуже шкодить нагромадження жиру в черевній порожнині: велика кіль­кість жирової тканини і (як наслідок) високе стояння діафрагми зменшують дихальну спроможність легень, порушуючи газообмін і утруднюючи діяльність серця. І Іадмірне відкладання жирової тканини в міокарді здав­лює серцевий м’яз і призводить до дистрофії міокарда. Сила серцевих скорочень слабне, а це може спричинити розвиток серцевої недостатності і недостатності загаль­ного кровообігу.

Недарма в народі кажуть, що з того, що ми їмо, тіль­ки ‘/з йде нам на користь, а 2/з — на користь ворогові. «Сніданок з’їж сам, обідом поділись із товаришем, а ве­черею — з ворогом»,— так визначена потреба в помір­ному харчуванні.

Проте не можна впадати і в іншу крайність. Дуже суворе дотримання дієти, одноманітність і неповноцін­ність харчування шкідливо впливає на обмін речовин. Тому в добовому раціоні хворих на атеросклероз має бути достатньо всіх необхідних для життєдіяльності ор­ганізму речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, со­лі і води у певних співвідношеннях — відповідно до рів­ня обміну речовин, вікових і фахових особливостей. З метою профілактики атеросклерозу обмеження в хар­чуванні рекомендують здоровим людям після 40 років, товстунам, хворим на гіпертонічну хворобу, та особам

з           ендокринно-обмінними порушеннями (ожиріння, зни­ження функції щитовидної і статевих залоз).

Товстунам, а також в разі появи ознак ожиріння або початкових ознак серцевої недостатності рекомендуєть­ся за призначенням лікаря приймати сечогінні препара­ти. При відсутності ефекту від обмеження в харчуванні

і           додержання строгої дієти, прийому сечогінних препа­ратів за призначенням лікаря слід приймати анорексич- ні (зменшуючі апетит) препарати, а також раз на 6—10 днів проводити так звані розвантажувальні дні: молочні (1,5 літра кефіру чи кислого молока), яблучні (1,5 кіло­грама сирих чи печених яблук) або овочево-фруктові (1,5 кілограма сирих овочів чи ягід). Раціон розванта­жувального дня слід розподіляти на 5 приймань протя­гом доби. Приймання в цей час якихось інших продук­тів харчування виключається.

Розвантажувальні дні треба проводити тільки за призначенням лікаря, до того ж обов’язково в умовах фізичного спокою — з напівпостільним утриманням хво­рих. Розвантажувальні дні сприяють втраті ваги і поси­ленню сечовиділення, полегшуючи тим самим роботу серця. Проте добиватися швидкого зменшення ваги не рекомендується, бо різке схуднення може спричинити за­гальне ослаблення організму, в тому числі й серцевого м’яза.

Що треба обмежити або й зовсім вилучити

Хворим на атеросклероз, крім зазначеного вище об­меження загальної калорійності їжі за рахунок змен­шення в раціоні речовин, які містять багато легкоза­своюваних вуглеводів і жирів тваринного походження, треба зменшити споживання кухонної солі до 4—5 г (в тому числі й ту, що є в продуктах харчування) на добу (добова потреба її у здорової людини становить 15—20 г). Якщо солі вживають більше, ніж потрібно, порушується обмін речовин, підвищується реакція м’я­зових волокон середньої оболонки артерій на дію суди­нозвужувальних речовин. А це призводить до спазмів судин. Крім того, надмірне споживання кухонної солі посилює спрагу, затримує рідину в організмі, шкід­ливо позначається на діяльності серця — одне слово,, діє негативно. Таким хворим слід обмежити кількість споживної рідини до 1—1,5 літра на добу, включаючи суп, кисіль, компоти тощо, оскільки надмірне вживання рідини створює додаткове навантаження на серце й нир­ки, сприяє вимиванню з організму мінеральних солей та вітамінів.

Особливо шкідливо пити надто багато міцного чаю або натурального кофе, бо вони містять кофеїн, який збу­джує центральну нервову систему. Зловживання цими напоями може підвищити загальну збудливість, спричи­нити безсоння і серцебиття. Тому хворим на виражений атеросклероз та гіпертонічну хворобу вживання цих на­поїв треба обмежити або й повністю виключити. Крім того, цим хворим треба обмежити споживання продук­тів, які збуджують серцево-судинну систему (гострі пря­нощі, консерви, рибні і м’ясні навари, що містять екст­рактивні речовини).

Для профілактики і лікування серцево-судинних за­хворювань важливо категорично відмовитись від тютю­ну й алкоголю. Нікотин, що міститься в тютюні, є силь­ною отрутою для центральної нервової системи, серця та кровоносних судин. Він .спричиняє різке звуження су­дин і цим сприяє розвитку гіпертонічної хвороби, атеро­склерозу, стенокардії, інфаркту міокарда. У людей, які зловживають тютюном, розвивається переродження сер­цевого м’яза, знижується його працездатність, виника­ють серцебиття й перебої серцевої діяльності. Крім того, нікотин послаблює окислювальні процеси в клітинах, по­рушує жировий обмін, шкідливо впливає на головний мозок, шлунок і кишечник.

Не менш шкідливо діє куріння і на органи дихання. Тютюновий дим, подразнюючи слизову оболонку дихаль­них шляхів, спричиняє в них запальні зміни (трахеїт, бронхіт) і цим сприяє розвитку емфіземи легень. При емфіземі порушується нормальна рухомість легень, ут­руднюється обмін газів між кров’ю й легенями — ви­никає киснева недостатність організму. Крім того, у зв’язку з потоншенням стінок альвеол при емфіземі гине частина капілярів легень, від чого зменшується кро­в’яне русло легеневого кровообігу. Це збільшує наван­таження на серце, бо тепер воно змушене проштовхува­ти той самий об’єм крові через судини зменшеного ді­аметра. При цьому у зв’язку із зниженням еластичності легень та грудної клітки зменшується здатність остан­ньої присмоктувати кров з великих вен, що утруднює кровообіг.

Що ж до алкоголю, то шкода від нього загальновідо­ма. Споживаний навіть несистематично, але у великих кількостях, він є сильною отрутою для серця та судин

печінки і головного мозку, порушує їх діяльність. Під впливом алкоголю загострюється невроз, спричинений іншими факторами, виникає спочатку розширення судин, падіння кров’яного тиску, ослаблення серцевої діяль­ності з наступним підвищенням кров’яного тиску. Отру­єння алкоголем шкідливо діє на кров, знижує її здат­ність захоплювати кисень і, отже, призводить до кисне­вого голодування організму, в тому числі й серця.

В осіб, які часто зловживають алкоголем, внаслідок зміни діяльності центральної нервової системи і функ­ції печінки виникає порушення жиро-ліпоїдного обміну, що сприяє розвитку атеросклерозу, переродженню й ос­лабленню м’яза серця. Під впливом алкоголю підвищує­ться проникність кровоносних судин, зокрема серця і особливо мозку. З часом хронічне алкогольне отруєння призводить до переродження стінок кровоносних судин, підвищеного зсідання крові і тим самим створює перед­умови для розвитку стенокардії та інфаркту міокарда.

Хронічний алкоголізм призводить також до тяжких захворювань печінки (гепатит, цироз), шлунка, кишеч­ника і нервово-психічних розладів. Тому кожній здоро­вій людині корисно покинути курити і не зловживати алкоголем, а тим, у кого вже є бодай найменші ознаки серцево-судинних захворювань, куріння і вживання ал­коголю категорично забороняється. Без цього жодні лі­кувальні заходи не дають бажаних результатів.

15.  Відпочинок

Режим праці й відпочинку має дуже велике значен­ня для запобігання серцево-судинним захворюванням. Правильно організована праця з додержанням норм ро­бочого дня, праця планова, в нормальній обстановці (усунення, по можливості, шкідливо діючих подразни­ків — шуму, пилу, газів) зміцнює організм людини, її нервову і серцево-судинну систему. Особливо доцільні чергування розумової праці з фізичною, достатня рухо­ва активність, про що вже говорилося вище.

Для зміцнення здоров’я дуже важливо правильно ви­користовувати передвихідні і вихідні дні. У вихідні дні доцільно відпочивати в парках або за містом. При цьо­му відпочинок не треба розуміти як цілковиту бездіяль­ність, лежання в ліжку (пасивний відпочинок). Праце­здатність людини значно краще відновлюється після ак­тивного відпочинку, тобто переключення на іншу діяль­ність, особливо зв’язану з перебуванням на вільному повітрі (рибальство, робота в садку, прогулянки, рухли­ві ігри, спортивні вправи).

Під час відпустки добре змінити обстановку, тимча­сово виїхати в іншу місцевість (будинок відпочинку, ку­рорт, санаторій, а городянам добре відпочити на селі).

Слід мати на увазі, що не всім хворим показане са­наторне лікування. Людям з гіпертонічною хворобою та атеросклерозом з частими приступами стенокардії і не­достатністю кровообігу, а також хворим в активній фазі ревматизму санаторне лікування протипоказане і виїж­джати на курорт можна тільки з дозволу лікаря.

Належну увагу треба приділяти сну, без якого й мо­ви не може бути про відновлення працездатності і функ­ціонального стану нервової системи. Підкреслюючи зна­чення сну, академік І. П. Павлов показав, що сон ство­рює умови для фізіологічного спокою, відновлює силу мозкових клітин, оберігаючи їх від виснаження й по­шкодження. А чи спите ви скільки треба? Сон дорослої людини має тривати не менш як 7—8 годин. У вихідні дні і в період відпустки доцільно подовжувати його до 10 годин на добу.

Неухильне виконання комплексних заходів, про які йшлося в цій брошурі, сприяє зміцненню здоров’я люди­ни і є вирішальним фактором профілактики серцево-судинних захворювань.

Коли ж такі захворювання вже виникли, треба зра­зу ж, у самому початковому їх періоді звернутися до лікаря і вжити всіх рекомендованих ним заходів для лікування, а також профілактики прогресування й реци­дивів захворювання.

Треба мати на увазі, що неабияка допоміжна роль належить і медикаментозній профілактиці серцево-судинних захворювань. Застосування лікувальних препа­ратів, які зміцнюють нервову систему і сприяють нор­малізації обміну речовин, цілком обгрунтоване. Зокре­ма, медикаментозна профілактика атеросклерозу, так само як і дієтичні обмеження, рекомендується для осіб з ендокринно-обмінними порушеннями (зниження функ­ції щитовидної і статевих залоз, ожиріння), порушенням функції печінки, гіпертонічною хворобою, ангіоневрозом. При цьому поряд із застосуванням перелічених заходів, які зміцнюють організм, рекомендується застосування комплексів вітамінів (аскорбінова кислота, вітаміни В6 та В]2), метіоніну та інших ліпотропних речовин, ліне­толу або препаратів йоду, а також транквілізаторів (ва­леріани, брому, седуксену або еленіуму).

Особам, схильним до захворювання на ревматизм, тобто тим, хто хворіє на повторні ангіни, катари верхніх дихальних шляхів, часті загострення хронічного тонзи­літу чи має інші вогнища інфекції, рекомендують про­філактично приймати саліциловий натрій, аспірин, пі­рамідон або анальгін (звичайно, лише за призначенням лікаря). Для профілактики серцевої недостатності і роз­витку недостатності кровообігу людям після 40 років слід проводити профілактичні курси терапії кардіотоніч­ними препаратами за призначенням лікаря.

Орієнтовні комплекси лікувальної гімнастики для хворих на атеросклероз коронарних артерій

Перший комплекс [1]

В. п.— сидячи на стільці, ноги зігнуті в колінних суглобах . під прямим кутом і розставити на ширину плечей, руки на колі­нах. Глибоке дихання 2—3 рази, вдих подовжений. Стискати паль­ці рук у кулаки і розтискати їх 4—10 раз. Дихання довільне.

В. п.— те саме, руки на поясі. По черзі згинати і розгина­ти ноги в колінних суглобах 4—10 раз. Дихання довільне.

В. п.— те саме, руки на поясі. Відвести руки в сторони, прогнутися — вдих, повернутись у в. п.— видих. Повторити 2—3 ра­зи. Темп повільний.

В. п,— те саме. По черзі класти ногу на коліно іншої ноги, опускаючи руки,— вдих, повернутись у в. п.— видих. Повторити 2—3 рази.

В. п.— те саме, руки на поясі. По черзі відводити руки на­зад — донизу, голову назад — вдих, повернутись у в. п.— видих. Повторити 2—3 рази.

Після цього встати, повільно походити протягом 0,5—1 хвилини, зупинитись, зробити 2—3 глибоких вдихи і видихи. Потім про­довжувати вправи.

В. п.— стоячи, ноги розставити на ширину плечей, руками триматися за спинку стільця. Напівприсідання — вдих, повернутись у в. п.— видих. Повторити 3—4 рази.

В. п.— стоячи, руки опустити. Потім витягнути їх уперед і розвести з сторони — вдих, повернутись у в. п.— видих. Повто­рити 2—3 рази.

В. п,— те саме, ноги разом, руками триматися за спинку стільця, по черзі відводити ноги в сторони. Повторити 2—3 рази. Дихання довільне.

В. п,— те саме, ноги розставити на ширину плечей. Перед­пліччя зігнути в ліктьових суглобах, пальці рук покласти на плечі. Робити колові рухи в плечових суглобах по 2—3 рази по черзі то і» одному, то в іншому напрямі. Дихання довільне.

Після цього ноги поставити разом, руки опустити, зробити 2—3 глибоких вдихи й видихи.

В. п.— сидячи на стільці, ноги зігнути в колінних сугло­бах під прямим кутом і розставити на ширину плечей, руки опусти­ти. По черзі витягнути то одну, то другу ногу вперед. Руки в сто­рони — вдих, повернутись у в. п.— видих. Повторити 3—4 рази.

В. п.— те саме. Передпліччя зігнути в ліктьових суглобах, пальці рук покласти на плечі. Розвести лікті в сторони і назад — ндих, повернутись у в. п.— видих. Повторити 3—4 рази.

В. п.— те саме, ноги зігнути в колінних суглобах під тупим кутом, руки покласти на коліна. Одночасно згинати і розгинати ноги в гомілковостопних суглобах. Повторити 3—4 рази. Дихання довільне.

В. п.— сидячи, ноги зігнути в колінних Суглобах і постави­ти разом, руки покласти на пояс. По черзі відводити руки в сто­рони —- вдих, повернутись у в. п.—видих. Повторити 2—3 рази. Потім руки покласти на стегна, зробити 2—3 глибоких вдихи і ви­дихи. Усі зазначені вправи слід спочатку робити в повільному темпі

3 рази, поступово збільшуючи кількість їх до 8—1.0 і переходя­чи на середній темп.

Другий комплекс[2]

До цього комплексу вводяться вправи з палицями, гантелями (спочатку по одній, потім по дві вагою 0,5—1 кг), набивними і ма­лими м’ячама; застосовуються ігри в бадмінтон, волейбол, баскет­бол, крокет, дозоване ходіння і помірне ходіння на лижах.

В. п.— стоячи, ноги ширше плечей, руками триматися за кінці палиці. Палицю підняти вгору, голову відвести назад — вдих, повернутись у в. п.— видих. Повторити 4—6 раз.

В. п.— те саме, руки на поясі. Ходіння з високим підніман­ням колін і наступним переходом на звичайне ходіння. 8—10 кро­ків. Дихання довільне.

В. п.— те саме. Передпліччя зігнути в ліктьових суглобах, пальці рук покласти на плечі. Підняти руки вгору, стати на носки — ндих, повернутись у в. п.— видих. 6—8 раз.

В. п.— те саме, ходіння з високим підніманням колін. Кис­тю правої руки торкатись коліна лівої ноги і навнаки. 8—10 раз. Дихання довільне.

В. п.-—стоячи, палиця над головою, руками- триматися за кінці палиці. По черзі відводити ноги в сторони, одночасно підні­маючи руки вгору — вдих, повернутись у в. п.— видих. 4—6 раз.

В. п.— те саме, палиця за спиною, руками триматися за кін­ці палиці. Згинати ноги в колінних суглобах, одночасно відводячи палицю назад — вдих, повернутись у в. п.— видих. 4—6 раз.

В. п.— те саме, руками триматися за кінці палиці. Палиця перед грудьми.— горизонтально. Колові рухи рук в один і дру­гий бік. Під час піднімання — вдих, під час опускання — видих. 8—10 раз.

В. п.— те саме, руки на поясі. Ходіння. Перед кожним кро­ком по черзі відводити ноги вперед і назад. 8—10 раз. Дихання довільне.

В. п.— те саме, палиця за спиною, руками триматися за кінці палиці. По черзі робити крок у сторону то правою, то лівою ногою, одночасно піднімаючи палицю вгору — вдих, повернутись у

в.         п.—• видих. 4—6 раз.

В. п.— те саме. Руки на поясі. Колові рухи тулуба у попе­рековому відділі. 4—6 раз. Дихання повільне.

В. п.— те саме, тримаючись за стілець, робити пружні на­півприсідання (через місяць — подвійне присідання) — видих, по­вернутись у в. п,— вдих. 6—8 раз.

В. п.— те саме, підняти руки вгору долонями всередину, піднятися на носки, потягнутися — вдих, повернутись у в. п.— ви­дих. 2—4 рази. Видих подовжений.

В. п.— стоячи, витягнути в сторону одну руку і згинати в лікті другу витягнуту руку, одночасно повертаючи голову в бік витягнутої руки. Поворот голови чергувати з поперемінним згинан­ням витягнутих рук. 4—6 раз.

В. п.— те саме, ступні ніг паралельно, руки вперед. По черзі відводити ноги вперед, руки назад. З—4 рази. Дихання до­вільне.

В. п.— те саме, по черзі відводити руки через перед у сто­рони .з одночасним відведенням по черзі ніг назад і поворотом ту­луба то вправо, то вліво. 4—6 раз.

В. п.— те саме, руки на поясі. Ходіння. Перед кожним кро­ком По черзі відводити ноги в сторони. 1—2 хвилини. Дихання довільне.

В. п.— те саме, ноги на ширині плечей. На кожний рахунок послідовно класти руки на пояс, до плечей, в сторони, за голову, підняти вгору, зробити два оплески, повернутись у в. п. у зворотній послідовності, закінчити двома оплесками по стегнах.

В. п.— те саме. Згинати і розгинати ноги в колінних суг­лобах при одночасному відведенні рук уперед (вдих) і назад (ви­дих) — імітація гойдалки.

В. п.— те саме. Ходіння протягом 1—2 хвилин з коловими рухами у плечових суглобах. 4—6 раз по черзі то в одному, то в іншому напрямі. Дихання довільне.

В. п.— те саме. Похитування головою з боку на бік і колові рухи головою то в одному, то в іншому напрямі. 8—10 раз. Ди­хання довільне.

В. п.— те саме. Передпліччя зігнути в ліктьових суглобах. Пальці рук покласти на плечі. По черзі робити крок в сторону з одночасним відведенням рук назовні — вдих, повернутись у в. п.—• видих. 4—6 раз.

В. п.— те саме, ноги на ширині плечей. Підняти руки вгору назовні — вдих, руки вниз — видих. 4—8 раз.

Після закінчення комплексу вправ рекомендується походити протягом 1—3 хвилин.

Усі зазначені вправи слід робити спочатку в повіль­ному темпі, поступово переходячи на середній темп. За­няття лікувальною гімнастикою слід поєднувати з дозо- ІІ1ІІ1ИМ ходінням — теренкур.

Спочатку рекомендується ходити на рівному місці на підстань 100—200 метрів з темпом ходіння 50—60 кро- ііп за хвилину. У наступні дні, якщо дозволяє стан хво­рого, відстань поступово доводять до 800—1000 і більше метрів, причому зберігають повільний темп і відпочива­ють через кожні 100—200 метрів.

Через 2—3 тижні після початку ходіння на рівному місці, якщо хворий добре переносить це навантаження, слід приступити до ходіння по сходах. Робити це спо­чатку треба полегшеним методом: поставити ногу на ( ходинку — вдих, підйом, приставити другу ногу — ви­дих. Підніматися треба на 4—6 сходинок, щодня збіль­шуючи по 2—3 сходинки з доведенням ходіння до 3—5 поверхів з відпочинком через 15—25 сходинок. Спуска­ються зі сходів, зупиняючись на кожній сходинці.

Якщо хворий добре переносить це навантаження і освоїв ходіння по сходах до 3—5 поверхів, можна прово­дити другий варіант тренування. У спокійному стані роблять вдих, а у момент видиху піднімаються по схо­дах, крокуючи з сходинки на сходинку. Через 1—2 схо­динки роблять видих, приставляють ногу — пауза. Потім шову вдих, а в період видиху піднімаються далі.

У цей період хворим на атеросклероз рекомендує­ться помірне ходіння на лижах, а також ігри в бадмін­тон або волейбол, баскетбол, крокет. Проте комплекси фізичних вправ, дозування і темп їх виконання періодич­но повинні змінюватись. Тому хворим треба перебувати під постійним наглядом названих лікарів і методиста ЛФК.