Твір - Український народний костюм

Український народний костюм символізує характер та склад української душі, який представленний у вигляді художніх елементів. Саме етнічний одяг відображає надзвичайно широкий та багатогранний спектр світоглядних уявлень, норм та духовних традицій українського народу. Враховуючи розміри країни, а з ними регіональні відмінності, український народний костюм також відрізняється багатством та розмаїттям територіальних різновидів. Проте існує одна риса, яка є характерною для всіх регіонів без виключення, незалежно від моральних та етичних поглядів - це декоративна мальовничість. Майстрині одягу намагались використовувати як найбільше кольорових матеріалів, експериментували із формами та покроєм, а також використовували безліч технік для витонченого оздоблення та опорядження. Саме так формувався самобутній та неповторний стиль українського національного одягу, який в подальшому вигідно відрізнявся від народних костюмів інших націй. Характерною рисою для українського Етно одягу є багата варіативність, оскільки кожен регіон вносив у одяг свій власний мотив, тим самим надаючи виробам абсолютної етнічності та витриманості обрядових ритуалів і традицій. Український народний костюм, як правило виготовляли відповідно до події та цільового призначення. Звичайно, найбільшим багатством та делікатністю роботи відрізнялись вироби, які виготовлялись безпосередньо до важливих життєвих та обрядових подій, як наприклад, до весілля, святої Пасхи, Різдва тощо. Одним з основних елементів українського народного костюму була сорочка, яка була присутня завжди незалежно від ритуалу, традицій та подій. Характерною рисою сорочки була вишивка, яка власне і стала безпосереднім символом та візитною карточкою українського одягу. Кожен із регіонів відрізнявся певною автентичною методикою та технікою вишивання різноманітних візерунків. Локально спостерігались відмінності не лише в домінуванні певних орнаментів, як наприклад геометричних, рослинних або тваринних, проте кожному регіону та області були притаманні певна палітра кольорів. Таким чином, можна відрізняти вишиванки не лише за технікою їх виготовлення, але й аналізуючи кольорові поєднання та смислові навантаження, які кожна вишиванка передавала. Орнаменти та візерунки не лише передавали багатий світ природи та природних явищ, всі вони мали також безпосереднє магічне значення і служили оберегом для людини. Вишиванку робили люблячі жінки своїм чоловікам, коли ті від'їзжали в далекі краї, або ж молода готувала весільну вишиванку своєму нареченому тощо. особлива роль належала вишиванці, яку вдягали хворій людини. Така сорочка відрізнялася певними характерними особливостями, які згідно вірувань наших пращурів, мала цілющі властивості. Таким чином, аналізуючи явище вишиванки в культурі українського народного одягу, можемо зробити висновок, що саме їй належала домінантна роль.