РЕФЕРАТ
Поняття, сутність, сучасний стан третейських судів в Україні
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Поняття та суть третейського судочинства. Види третейських судів
2. Сучасний стан справ в Україні щодо питань «третейського судочинства»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вартість – 100 грн.
ВСТУП
Важливим напрямом демократичної модернізації суспільства,
умовою соціальної стабільності та національної безпеки є розвиток
громадянського суспільства, що, як основа стабільного демократичного режиму й
авторитетної влади, уможливлює існування правової держави [3].
Одним із показників розвитку громадянського суспільства є
дотримання в державі конституційного права громадян на свободу об’єднання в
політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав
і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів
[1].
Як відомо, третейський суд є однією з давніх і
перевірених форм вирішення спорів, причому виникнення такої форми вирішення
спорів задовго передувало появі державних судових інституцій. До нього зверталися
в разіпотреби у швидкому та ефективному врегулюванні конфлікту. Третейське
судочинство є досить поширеним явищем у світовій юридичній практиці. До
компетенції третейських судів належать, як правило, всі справи по спорах, що
виникають з цивільних правовідносин.
Після становлення України як незалежної правової одиниці
та поділу влади на три гілки – виконавчу, законодавчу та судову, тривають
суперечки стосовно такої форми недержавного судочинства, як третейські суди.
Прийняття Закону «Про третейські суди» створило досить міцну основу для
розвитку третейського судочинства, і зараз ми маємо змогу оцінити, чи справді
відбувся той самий розвиток
[2].
Якщо провести стислий аналіз діяльності українських та
європейських недержавних судів, можна сміливо говорити, що в Україні ці органи
майже не виконують своїх функцій.
1.
Поняття та суть третейського судочинства. Види третейських судів
Третейське судочинство є демократичним альтернативним
способом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів
фізичних та юридичних осіб та вирішення конфліктів, що виникають між суб'єктами
правовідносин, яке ґрунтується на приватному волевиявленні осіб та здійснюється
без втручання держави.
Сьогодні відносини у сфері третейського судочинства
регулюються Законом України від 11 травня 2004 р. "Про третейські
суди", Законом "Про міжнародний комерційний арбітраж", ЦПК, ГПК,
а також нормативними актами локального характеру — статутами, положеннями,
регламентами третейських судів, які регулюють діяльність окремих судів.
2.
Сучасний стан справ в Україні щодо питань «третейського судочинства»
Після проголошення незалежності в Україні стало
актуальним питання діяльності третейських судів. У зв’язку з тим, що радянське
законодавство з цього приводу втратило чинність, а в економіці почали
розвиватися ринкові відносини, потрібно було терміново приймати необхідний
закон. Водночас у суспільстві з’явилося розуміння того, що діяльність
третейських судів має відчутні переваги перед державним судочинством. Це і
спонукало юридичних і фізичних осіб використовувати саме такий спосіб захисту
своїх прав. Необхідно було також, щоб розвивалася нормативна база третейського
розгляду і наукові дослідження у даній сфері.
ВИСНОВКИ
На сьогоднішній день в країнах романо-германської та
англо-сакської правових систем близько 80 відсотків комерційних спорів
розглядаються в арбітражах, арбітражних комісіях, інших процедурах медіації та
консиліації (установи, що здійснюють посередництво для примирення сторін чи
врегулювання конфліктів). Із здобуттям незалежності України та поступовим
розвитком ринкових відносин назріла реальна потреба в існуванні та ефективній
діяльності третейських судів. Становлення ринкової економіки, інтенсифікація
господарських зв'язків об'єктивно викликали збільшення конфліктних ситуацій у
сфері підприємництва та розширення кола спорів між суб'єктами господарювання, а
також призвели до поступового зростання ролі третейського суду. Разом з тим
слід зазначити, що відсутність нового законодавства про третейські суди
стримувало розвиток цього інституту. У зв'язку з цим, важливим завданням для
українського законодавця було оновлення такого механізму вирішення спорів як
третейська форма судочинства, який би зміг зняти навантаження з судів загальної
юрисдикції, прискорити процес вирішення спорів, забезпечити високий фаховий
рівень третейських суддів, конфіденційність третейського розгляду, перенести
відповідальність за вирішення спору власне на сторони [3].
Довготривалий і суперечливий законодавчий процес по
прийняттю Закону України "Про третейські суди" ознаменувався його
прийняттям Верховною Радою України 16 травня 2004 року. Закон у 9 розділах та
59 статтях передбачив більш розгорнутий процесуальний механізм розгляду і
вирішення цивільних та господарських спорів, врегулював усі основні питання
діяльності третейських судів, починаючи з їх утворення, компетенції, процедури
формування складу суду, відвід суддів, склад витрат, які пов'язані з вирішенням
спору, правил третейського розгляду та порядку виконання рішення третейського
суду [9].
Наведене у рефераті дає можливість зробити висновок про
те, що становлення законодавства сучасної України про третейські суди в умовах
глобалізації європейської і світової економіки не може мати ізольований характер
і повинне враховувати міжнародний досвід законотворчості і правозастосування.
Адже тільки в демократичних правових країнах недержавні
третейські (арбітражні) суди поступово стають осередками громадянського
суспільства, їх діяльність дозволяє вирішувати економічні спори без безпосередньої
участі державних органів [10].
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Братківський Клим. Правовий статус третейських судів
в Україні // Юридична газета. - №7(43). – 27 квітня 2005 року.
2. Закон України "Про міжнародний комерційний
арбітраж" від 24 лютого 1994 р. № 4002-XII // Відомості Верховної Ради
України. - 1994. - № 25. - Ст. 198.
3. Закон України "Про третейські суди" від 11
травня 2004 р. № 1701 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 23. - Ст. 1540.
4. Субота Н. Условия еффективности рассмотрения споров
третейськими судами // Юридическая практика. - 2005. - № 3.
5. Євдокимов В. О. В основу діяльності третейського
суду ставимо його незалежність і захист законних інтересів учасників спору //
Право. - 2005. - № 1(5).
6. Євтєєва О. Третейські суди: крок за кроком // Право
України. - 2005. - № 3.
7. Куфтирєв П. В. Третейські суди - реалія правової
системи України // Юридичний вісник України. - 2004. - № 50.
8. Михальський Ю. Роль органов третейського
самоуправления в деятелльности третейських судов // Юридическая практика. -
2005. - № 3.
9. Притика Ю. Підвідомчість справ третейському судові
// Право України. - 2004. - № 7.
10. Третейським
судам – бути. Верховна Рада України минулого четверга ухвалила закон про
третейські суди (арбітраж) // Дзеркало тижня. - №21 (446). - Субота, 7 - 13
Червня 2003 року.
Комментариев нет:
Отправить комментарий