Курсова робота
з дисципліни «Внутрішньогосподарський контроль»
«Суб’єкти внутрішньогосподарського
контролю та їх функції»
План
Вступ
1. Контроль діяльності підрозділів
2. Суб’єкти внутрішньогосподарського контролю
2.1 Управлінський персонал та спеціалісти
2.2 Спеціальні служби, створені на підприємстві з
метою контролю
2.3 Обліковий персонал на чолі з головним
бухгалтером
3. Права, обов'язки і відповідальність посадових
осіб суб'єкта контролю
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Внутрішньогосподарський
контроль являє собою систему безупинного спостереження за ефективністю
використання майна господарського суб’єкта, законністю і доцільністю
господарських операцій і процесів, збереженням грошових коштів і матеріальних
цінностей. У той же час цей контроль є складовою частиною ринкового механізму,
одним із прийомів перевірки виконання прийнятих рішень, найважливішою функцією
управління економікою.
Внутрішньогосподарський
контроль має особливе значення на підприємствах та їх об’єктах, де
зосереджуються величезні потоки матеріальних цінностей і коштів, а також у
функціональних відділах бухгалтерій, де здійснюється перевірка і обробка
облікової документації [1, с. 26–31]. Характерною особливістю такого контролю є
те, що він здійснюється в процесі фінансово-господарської діяльності, відіграє
важливу роль у забезпеченні збереження майна. Майже всі нестачі і розкрадання
цінностей виявляються інвентаризаціями і перевірками, що проводяться
працівниками низових підприємств (включаючи й ті інвентаризації, що проводяться
цими працівниками під час ревізій). Особливістю внутрішньогосподарського
контролю є також те, що він функціонує в момент здійснення і оформлення
господарських операцій. У свою чергу це дозволяє вчасно виявити недоліки і
накреслити заходи для їх усунення. Внутрішньогосподарський контроль
здійснюється на рівні підприємства, і його об’єктом є господарська діяльність
підприємства. Такий контроль повинні здійснювати керівники, фахівці структурних
підрозділів і працівники обліку.
В умовах
переходу до ринкових відносин однією з актуальних проблем, що вимагає
вирішення, є проблема посилення внутрішньогосподарського контролю за
раціональним і ефективним використанням ресурсів, попередженням непродуктивних
витрат, що завдають великих збитків економіці підприємств. Чималі суми
непродуктивних витрат пов’язані не стільки з недоліками в організації
фінансово-господарської діяльності на підприємствах, скільки з низькою якістю
внутрішньогосподарського контролю. Поряд із цим особливо гостро стоять проблеми
збереження матеріальних цінностей, попередження нестач і розкрадань.
У виявленні
і попередженні нестач і розкрадань значна роль належить
внутрішньогосподарському контролю. По суті, близько 90 відсотків нестач і
розкрадань на підприємствах виявляється інвентаризаціями, проведеними
безпосередньо їх працівниками. Поряд із цим (у процесі здійснення
внутрішньогосподарського контролю) виявляється близько 50 відсотків
непродуктивних витрат і втрат. Тому з метою забезпечення збереження майна,
своєчасного попередження нестач, розтрат і непродуктивних витрат потрібно,
насамперед, забезпечити ефективність внутрішньогосподарського контролю. Функції
ці повинні здійснювати керівники і фахівці структурних підрозділів підприємств
і працівники бухгалтерій при виконанні своїх функціональних обов’язків.
1. Контроль діяльності підрозділів
У системі
управління підприємством і його підрозділами важливу роль відіграє контроль.
У широкому
розумінні внутрішньогосподарський контроль — це перевірка відповідності
фактичних характеристик (процесів, діяльності, об’єктів) установленим вимогам
(обмеженням).
...
...
...
...
...
Висновок
Я вважаю,
що необхідність підвищення дієвості контролю в перехідному суспільстві вимагає
чіткої ідентифікації контролюючих суб’єктів, визначення характеру зв’язків та
співвідношення між ними.
Суб’єкти
контролю розглядались в різних джерелах [1,2,3,5]. На основі вже існуючих
досліджень суб’єкти внутрішньогосподарського контролю затрат на впровадження та
використання інформаційних технологій можна розподілити за наступними групами:
суб’єкти
контролю, до функціональних обов’язків яких входить лише здійснення контрольної
діяльності ;
суб’єкти
контролю, які виконують контрольні функції з метою виконання делегованих їм
функцій управління;
суб’єкти
контролю, до функціональних обов’язків яких входить виконання, окрім основних,
ще й контрольних функцій;
суб’єкти
контролю, до функціональних обов’язків яких не входить виконання контрольних
функцій.
Таким
чином, суб’єктами внутрішньогосподарського контролю є конкретна особа або група
осіб, яка здійснює контрольні функції на основі наданих відповідних прав або в
зв’язку з виконанням власних обов’язків.
Отже, з моє
курсової роботи можна зробити висновок: існує три види внутрішньогосподарського
контролю: попередній, поточний (оперативний) і наступний.
Попередній
контроль дозволяє суб’єктам внутрішньогосподарського контролю перевірити
обґрунтованість величини затрат за статтями бюджетів та бюджетів затрат в
цілому, здійснити оцінку можливих варіантів управлінських рішень по оптимізації
затрат.
На відміну
від попереднього контролю, метою поточного контролю суб’єктами визначають
виявлення в процесі господарювання негативних відхилень, які у ході
попереднього та наступного контролю, як правило не виявляються.
Поточний
контроль надає можливість суб'єкту управління вчасно реагувати на відхилення
від запланованих показників, що відбуваються у процесі впровадження і при
необхідності коректувати раніше прийняті управлінські рішення.
Метою
наступного контролю є перевірка суб’єктами внутрішньогосподарського контролю
доцільності і законності господарських операцій за визначений період, виявлення
недоліків, порушень і зловживань, допущених у процесі здійснення впровадження.
Негативною його стороною є то, що контролю підлягають затрати, які вже відбулись,
що дозволяє лише констатувати виявлені в поточному періоді відхилення та
приймати рішення по уникненню їх в майбутньому. Незважаючи на це в економічній
літературі багато авторів віддають перевагу наступному контролю, що пояснюють
його документальною обґрунтованістю.
Отже,
узагальнюючи результати моєї курсової роботи можна зробити наступний висновок.
Контроль − це процес забезпечення досягнення підприємством своїх цілей.
Керівники підприємства починають здійснювати функцію контролю з того моменту,
коли підприємство створено та сформульовано цілі і завдання його діяльності.
Контроль у сфері діяльності підприємства є об’єктивною необхідністю. Контроль −
це засіб зворотного зв’язку між керуючою системою та системою, яка підлягає
керуванню. Теорія управління відносить контроль, з одного боку, до основних
(загальних) функцій управління, носієм яких є керуюча система.
Список використаної літератури
1.
Оптнер
С.Л. Системный анализ решения деловых и промышленных проблем. – М.: Советское
радио, 1969. – 216 с.
2.
Калюга
Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. – К.:
Ельга. Нина-Центр., 2002. – 375 с.
3.
Максимова
В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства –
системний підхід до розвитку. – К.: АВРІО, 2005. – 264с.
4.
Борисенко
М. В. Організація і методика внутрішнього контролю на підприємствах: Автореф.
дис. канд. екон. наук: 08.00.09 /Київський національно-торговельно-економічний
університет. – Київ, 2008. – 21 с.
5.
Облік,
контроль і аналіз у міжнародному бізнесі: управлінський аспект: Монографія /Під
заг. ред. проф. Л.О. Сухаревої. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 213 с.
6.
Акєнтьєва
О.Б. Підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю
підприємства: Автореферат дис. к.е.н.: 08.06.01/ Інститут економіки
промисловості НАН України. – Донецьк., 2006. – 20 с.
7.
Нападовська
Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці: Монографія. –
Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 224с.
8.
Бутинець
Ф.Ф., Бондар В.П., Виговська Н.Г., Петренко Н.Г. Контроль і ревізія: Підручник
для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит» / за
редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 4-е вид., доп. І перероб. – Житомир: ПП «Рута»,
2006. – 560 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий