Консультація для батьків. «Як підготувати дитину до школи?»

Мета: підвищити педагогічну компетентність батьків, націлити на тісну взаємодію з освітнім закладом у підготовці до школи.

План:

·         Сім’я – перша сходинка в житті людини

Традиції, виховна лінія членів сім’ї, що впливають на майбутнього школяра.

·         Роль сім'ї в розвитку пізнавальної активності, емоційно-вольової сфери дітей.

Створення   умов: співробітництво,       спільна            діяльність, власний приклад, щира зацікавленість, керівництво, заохочення.

·         Система педагогічних взаємодій дитячого садка і сім'ї.

Значення, напрями, перспективи.

·         Першокласник очима батьків.

І. Чого повинні вчити дитину батьки, щоб у нього сформувати інтерес до навчання?

Дитину треба вчити всім навичкам та вмінням, які необхідні в побуті, правильно користуватися предметами, що оточують його, саме дії, а незнанням про предметах побуту.

Потрібно вчити грати. У ній формуються, осмислюються самі дії з предметами, потім - відносини між людьми, що оточують дитину, їх взаємозв'язок, власне місце дитини в цих взаєминах. Потім моральні норми, етична сторона взаємин, норми і способи спілкування, емоційний відгук на погане і хороше.

Від рівня розвитку гри значною мірою залежить розвиток мислення і мови. У грі розвивається процес заміщення, з якими дитина зустрінеться в школі при вивченні математики, мови. Дитина, граючи, навчається планувати свої дії і це вміння допоможе йому в майбутньому перейти до планування навчальної діяльності.

Потрібно вчити малювати, ліпити, вирізати, наклеювати, конструювати. Все це допомагає дитині бачити, аналізувати навколишні предмети, правильно сприймати їх колір, форму, величину, співвідношення частин, їх просторове співвідношення.

Збираючи конструктори, розмальовуючи олівцями книжки-розмальовки, дитина тренує руку для письма.

Навчіть дитину докладно відповідати на питання, розповідати про свої враження, порівнювати предмети і явища      і           робити            самостійні висновки.

Вчити           дитину            виходити        з           проблемних   ситуацій. Спілкування з батьками, в тому числі і спільні заняття повинні доставляти дитині задоволення і радість. Тому батьки повинні пам'ятати, що у формуванні готовності до шкільного навчання важливо створення тих передумов, які, насамперед, забезпечать правильне ставлення дитини до навчання, труднощів і успішне їх подолання.

ІІ. Як формувати інтерес до читання у дітей?

·         Дошкільник повинен навчитися уважно слухати книгу, розповідь дорослого, правильно і послідовно викладати свої думки, грамотно будувати речення. У дитини є потреба в тому, щоб йому читали, навіть якщо він вже навчився самостійно читати. Виразне читання дорослих або прослуховування теле-, радіопередач дає дітям набагато більше, ніж читання по складах.

·         Діти, які вже самостійно читають, повинні вправлятися тільки в читанні коротких віршів.

·         Книгу для читання дитині потрібно вибирати, враховуючи вік, інтереси і розвиток.

·         Після читання важливо з'ясувати, що і як зрозуміла дитина. Не обов'язково це робити відразу, можна через деякий час поговорити з дитиною про прочитане. Це привчає дитину аналізувати суть прочитаного, виховувати дитину морально, а, крім того, вчить зв'язковий, послідовної мови, закріплює у словнику нові слова.

·         Чим досконаліша мова дитини, тим успішніше буде його навчання в школі. Розширення словника дітей не здійснюється тільки механічним вивченням слів. Потрібно допомогти дитині зрозуміти зміст нового слова, навчити його користуватися словом у процесі розповіді, в спілкуванні з оточуючими.

Загальні і специфічні цілі для кожного вікового періоду, тобто - це зв'язок між різними ступенями розвитку, сутність якого полягає у збереженні тих чи інших елементів цілого або окремих характеристик при переході до нового стану. І не випадково в даний час необхідність збереження наступності і цілісності освітнього середовища відноситься до числа найважливіших пріоритетів розвитку освіти в України.

Показники готовності дитини до школи.

Необхідно розрізняти спеціальну і загальну готовність дитини до навчання в школі. Спеціальна готовність визначається наявністю у нього знань, уявлень і вмінь, які складають основу вивчення насамперед таких шкільних навчальних предметів, як рідна мова, математика. Загальна готовність визначається її фізичним і психічним        розвитком.

Фізична готовність - це гарний стан здоров'я дитини, витривалість, опірність несприятливих впливів; нормальні антропометричні дані (зріст, вага, окружність грудної клітки), хороший рівень розвитку рухової сфери, готовність руки до виконання тих дрібних, точних і різноманітних рухів, яких вимагає оволодіння письмом; достатній розвиток культурно-гігієнічних навичок та ін. Фізично розвинена дитина легше справляється з труднощами, пов'язаними з систематичним навчанням у школі. . Під психологічною готовністю розуміється передусім рівень інтелектуального розвитку, До кінця старшого дошкільного віку діти володіють значним колом знань про навколишній світ, про життя людей, про природу. Обсяг цих знань визначений програмою дитячого садка. Важливо, щоб дошкільники засвоїли не окремі відомості, а оволоділи системою взаємопов'язаних знань, на основі яких можливо вести предметне навчання в школі. Велике значення має розвиток у них пізнавальних інтересів, допитливості. Це основа для формування у дітей   у          школі різноманітних навчальних    інтересів.

Важливим компонентом психологічної готовності дитини до навчання в школі є морально-вольова готовність. Навчальна діяльність вимагає довільної уваги, цілеспрямованого запам'ятовування, вміння контролювати свою поведінку, дисциплінованості, відповідальності, самостійності, організованості і т. д. В поняття морально-вольової готовності включаються також ті моральні якості, які допоможуть дитині увійти у новий, шкільний колектив, активно включитися в громадську роботу жовтенят і піонерів: чуйність, доброзичливість, взаємодопомога, організаторські          вміння.

Дитина має бути готовий не тільки до нової діяльності в школі, але і до нового соціального стану учня, який має           свої     права  і          обов'язки.

Дозрів чи ні?

Одним з найважливіших показників готовності до школи стають мотиви, про яких малюк говорить у зв'язку з надходженням в 1 клас.

Перша група: соціальні мотиви

Вони засновані на розумінні суспільної значимості навчання і прагнення стати школярем: «Всі діти повинні вчитися, щоб замінити дорослих в роботі», «Якщо в школі не вчитися, професію не отримаєш». Такий малюк націлений на відповідальне виконання шкільних завдань. Він уважно слухає на уроці, так і вдома його не треба примушувати робити уроки. Він може переживати, якщо щось виходить не так«. Якщо при цьому у нього на достатньому рівні розвинені показники уваги, мислення, сприйняття, пам'яті, то такий школяр вчиться стабільно, радуючи успіхами себе і оточуючих. Щоб сформувати і підтримати соціальні мотиви, ви можете розповідати дитині, як допомагає школа у виборі професії, про те, що школа - лише перша «сходинка» на довгому шляху до того, щоб стати освіченою і розумною людиною.

Друга група: навчально-пізнавальні мотиви

Проявляються як інтерес до знань, бажання навчитися чомусь новому: «У школі я дізнаюся про все», «Буду вивчати багато цікавого». Для таких дітей характерна ініціативність: вони намагаються задавати питання вчителю чи батькам, щоб отримати більше інформації по курсу їх предмету. Щоб розвинути навчально- пізнавальні мотиви у малюка, йому потрібно багато читати, обговорювати з дитиною прочитане, організовувати екскурсії і різні поїздки, постійно пропонуючи дитині нову цікаву інформацію. Також важливо, щоб ви навчили малюка, що інформацію можна здобути самостійно з книг, журналів, науково-популярних програм для дітей, дитячих енциклопедій з Інтернету.

Третя група: оціночні мотиви

Засновані на прагненні отримати схвалення дорослого, високу оцінку з його боку: «Мене будуть хвалити за п’ятірки», «Оцінки потрібні, щоб мати дізналася про мої успіхи» і навіть: «За п'ятірку мені гроші дадуть». Оцінка є найсильнішою «зворотним зв'язком» для дитини, показує йому ступінь його успішності при виконанні кожного завдання. Звичайно, майбутні школярі поголовно бажають одержувати «5», думка про двійці для них катастрофічна. Зараз багато сперечаються, чи потрібні оцінки, особливо у першому класі. У будь-якому випадку добре, коли оціночний мотив не є головним, поступаючись пріоритет соціального та пізнавального. Батькам важливо розуміти, що оцінку дає дитині не тільки вчитель. Діти хочуть, щоб для батьків їх успіхи були важливі і помітні, вони прагнуть радувати своїх улюблених: «Тоді мама і тато будуть щасливі, що у тебе одні п'ятірки». Пам'ятайте: багато чого з того, що роблять ваші діти, вони роблять саме для вас!

Четверта група: позиційні мотиви

Вони пов'язані з інтересом до шкільної атрибутики: «Мені вже купили новий портфель і пенал», «В школі парти і дошка», «В саду усі маленькі, а в школі - великі». Не варто применшувати важливість позиційного мотиву; важливо лише, щоб цей мотив не був основним. Якщо ваш малюк не хоче в школу, то позиційний мотив - та «дверцята», завдяки якій ви можете допомогти йому подолати свої страхи. Покажіть свої шкільні фотографії, розкажіть про свій перший портфелі, про те, як перший раз побачили клас, як вперше пішли в шкільну бібліотеку. Бажання подорослішати в цьому віці відіграє велику роль.

П'ята група: зовнішні мотиви, не пов'язані зі школою

Наприклад: «Мама веліла ходити в школу», «Всі ходять в школу», «Коли я закінчу перший клас, мені обіцяли купити собаку». Якщо ці незрілі мотиви є головними, варто бити тривогу, адже вони не впливають ні на результат навчання, ні на саме бажання отримувати знання. Зрозумівши, що в школі багато вимог, такий малюк може зненавидіти школу і намагатися ухилятися від занять будь-якими способами. І вже звичайно, батьки не повинні самі «мотивувати» дитину на навчання таким чином.

Шоста група: ігровий мотив

Малюк вважає, що школа - це така нова цікава гра. Розкажіть йому про школу, про закони нової життя. Не акцентуйте увагу виключно на іграх і витівках з однокласниками, інакше ви дезінформуєте дитини. Ігровий мотив пов'язаний з мотивом дружби («у школі знайду нових друзів»). Він є більш зрілим, хоча і не повинен виступати як основний. Але про дружбу потрібно говорити обов'язково. Важливо, щоб дитина відчувала себе впевненіше             перед початком         шкільного      життя.

«Чи хочеш ти піти в школу?» Це питання - один з найважливіших. Діти, що наближаються до 7-річного віку або вже переступили цей рубіж, найчастіше відповідають: «Так», а багато додають: «Дуже». Чому вони хочуть за парту? Відповіді різні: «Щоб стати дорослим», «Щоб отримати багато знань», «Щоб швидше піти працювати». Якщо ж звучить негативну відповідь, це повинно насторожити батьків, особливо коли дитині за віком годиться йти в школу, іноді небажання йти в школу пов'язано з невпевненістю в собі: «Завдання дуже складні», «Я не зможу там правильно відповісти». Так вважають найчастіше невпевнені в собі, сором'язливі діти, яким і в дитячому садку насилу даються відповіді «на публіці»,       або      ж дошкільнята   з           закріпленими чином невдахи.

Якщо ваша дитина саме так пояснює своє небажання йти в школу, йому потрібна консультація психолога і ваша підтримка. Іноді батьки поспішають віддати свого «шестилетку» в школу (як правило, це діти, народжені в грудні і пізніше). Такі малюки, навіть при достатніх показниках інтелектуальної зрілості, часто бувають не готові до школи емоційно і мотиваційно. «Не награлися», - кажуть про них. їхнє небажання йти в школу абсолютно законно, і батькам варто почекати ще рік, коли дитина дійсно буде готовий стати учнем.

Знайомство зі школою, виховання інтересу дошкільників до навчання в школі. У школі на першокласника обрушується все одразу: і нові правила поведінки, навчальна інформація. Тому краще підготувати дитину до майбутніх змін у звичних умовах, поступово крок за кроком вводячи нові установки, що відповідають новим вимогам.

·         Велику допомогу можуть надати сюжетно-рольові ігри, зокрема, гра «В школу».

Сюжетно-рольова гра «У школу» допомагає дитині успішно увійти у шкільне життя, оволодіти необхідним досвідом. В грі формується вміння користуватися мовою, вміння домовлятися (встановлювати правила, розподіляти ролі), вміння керувати і бути керованим. Дитина активно освоює «світ речей» (пізнавальну і практичну предметну діяльність) і «світ людей» (норми людських взаємовідносин). Все це потрібно

Сьогодні, на жаль, кількість гіперактивних дітей, імпульсивних різко зросла. Дуже важливо вчасно звернути увагу на дітей, якщо активність носить не цілком здоровий характер.

Але часто в школі навчання непросто дається не тільки дітям з тими чи іншими відхиленнями, а зовсім звичайним, на яких вся сім'я покладає великі надії. Саме тому так важливо задуматися заздалегідь - чи готовий ваш дитина до навчання? Як побудувати відношення з однолітками? Тренування        перед шкільним       марафоном

Регулярні фізичні навантаження - це найкраще "дисциплінуючі", і зміцнюють організм речовина. Причому краще всього, якщо це будуть такі види спорту, які вимагають терпіння і множинних вправ - біг, веслування, плавання, стрибки у воду. Навчившись справлятися зі спортивними навантаженнями, дитині легше буде звикнути до навчання.

·         Намагайтеся частіше гуляти з дитиною на свіжому повітрі.

·         Займіться з дитиною загартовуванням і щоденної гімнастикою.

·         Спробуйте походити разом в спортклуб (секції ЗФП - загальною фізичною підготовкою, басейн).

Як     допомогти     дошкільнику?

1.      Вибір      школи.

Якщо дитина в дитинстві часто хворів, якщо йому важко тривалий час утримувати увагу на чомусь одному, якщо ви бачите, що він морально не готовий стати першокласником - порадьтеся з психологом. Можливо, йому було б корисно корисно ще один рік посидіти вдома або походити на підготовчі заняття. Або ж вам потрібно серйозно підійти до вибору школи: навантаження в перший рік навчання повинна бути посильною для дитини.

2.      Самостійність.

Щоб дитина швидше зміг адаптуватися у школі, він повинен бути досить самостійним. Постарайтеся менше опікати його, дайте йому можливість приймати самостійні рішення і відповідати за них. Доручіть йому якісь домашні справи, він навчився виконувати свою роботу без допомоги дорослих.

3.      Колектив.

Якщо дитина ніколи не ходила в дитячий сад, постарайтеся, щоб залишився час перед школою він поспілкувався з однолітками, Інакше одночасно звикати і до уроків і до великого колективу йому буде дуже важко. У практичній частині консультації доцільно провести анкетування батьків з метою виявлення основних тенденцій в думках батьків з обговорюваної проблеми; педагогічні проблемні ситуації - обговорення ситуацій активізує співпраця батьків і педагогів у процесі підготовки до школи; інтерв'ю з батьками - допомагає педагогам встановити відповідну атмосферу у спілкуванні з батьками і встановити зворотний зв'язок у сфері впливу   дошкільного  закладу           на дитину       і           сім'ї.

Висновок

Підготовка дітей до школи є одним з найбільш важливих питань педагогіки. Виховання дітей, формування особистості дитини з перших років його життя - основна обов'язок батьків. Сім'я впливає на дитину, долучає його до навколишнього життя. Головними вихователями своїх дітей є батьки. Родина для дитини-дошкільника - перше і основне ланка, яка пов'язує його життя з суспільним середовищем. І це дуже важливо. Сучасна сім'я не може існувати поза зв'язком із навколишнім, жити тільки своєю внутрішньою відокремленій життям. Для дитини батьки» є мовним і мовленнєвим зразком, так як діти вчаться мови, наслідуючи і слухаючи. Адже дитина успішніше всього засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Батьки повинні враховувати принципи навчання мови. Таким чином, вони зможуть оволодіти довірою дитини не тільки            в          питаннях       виховання,    але      і           в навчанні.