ЗМІСТ:
ВСТУП
1. Предмет і завдання кримінальної психології
2. Зв'язок кримінальної психології з
іншими науками
3. Історія розвитку кримінальної психології
4. Загальна психологічна характеристика злочинної діяльності
5. Психологічний аналіз злочинної поведінки при різних формах провини
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
29 сторінок
Вартість – 290 грн.
Вартість – 290 грн.
ВСТУП
Кримінальна
психологія містить у собі різні галузі наукових знань, є прикладною наукою й
рівною мірою належить як психології, так і юриспруденції. У сфері суспільних
відносин, регульованих нормами права, психічна діяльність людей здобуває
своєрідні риси, які обумовлені специфікою людської діяльності в сфері правового
регулювання.
Всі
норми поведінки звичайно поділяють на технічні й соціальні. Перші регулюють
діяльність людини по використанню природних ресурсів (норми витрат палива,
електроенергії, води й т.п.) і знарядь праці. Соціальні норми регулюють людські
дії у відносинах між людьми. Соціальні норми містять у собі звичаї, мораль і
право. Всі соціальні норми, виходячи із прийнятих у суспільстві оцінок,
вимагають або утримання від певних вчинків, або здійснення якихось активних
дій.
Методологічна
особливість кримінальної психології полягає в тому, що центр ваги в пізнанні
переноситься на особистість як суб'єкт діяльності. Таким чином, якщо право в
першу чергу виділяє в людині правопорушника, то юридична психологія досліджує
людину як правопорушника, як свідка, що потерпів і т.п.
Специфіка
предмета кримінальної психології складається у своєрідності бачення цих станів,
у дослідженні їхнього правового значення в процесі встановлення істини, у
пошуках науково обґрунтованих методів зниження можливості порушення правових
норм шляхом психологічної корекції цих станів, так само як і властивостей
особистості правопорушників.
Таким
чином, юридична психологія - науково-практична дисципліна, що вивчає
психологічні закономірності системи «людина – право», розробляє рекомендації,
спрямовані на підвищення ефективності цієї системи.
1.
Предмет і завдання кримінальної психології
Кримінальна психологія (від лат. Criminalis - злочинний)
- це галузь юридичної психології. Кримінальна психологія вивчає психологічні
механізми правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення,
структуру, функціонування та розпадання злочинних груп.
2. Зв'язок кримінальної психології з іншими
науками
З'ясування сутності того, що вивчає кримінальна
психологія, дозволяє окреслити коло наук, з якими вона найбільш інтенсивно
взаємодіє. Це коло не є остаточним, передбачає зміни й доповнення, обумовлені
розвитком науки як такої.
Власне наукові галузі умовно можна переділити на три
групи:
-
психологічні;
-
юридичні;
-
суспільні та інші науки.
Передовсім необхідно зазначити, що кримінальна
3.
Історія розвитку кримінальної психології
Доля кримінальної психології склалася так, що більшу
частину своєї історії вона розвивалась у лоні судової психології. Могутнім
імпульсом для самостійного розвитку кримінальної психології стало виокремлення
з кримінального права кримінології, яке різними дослідниками датується кінцем
XVIII — другою половиною XIX ст. Саме в той період кримінальна психологія за
пропозицією швейцарського психолога Едуарда Клапареда отримала статус
складової частини юридичної психології [3].
4.
Загальна психологічна характеристика злочинної діяльності
З точки зору психології будь-яке правопорушення,
будь-який злочин можна розглядати як особливий вид діяльності, вид певної соціальної
активності людини, що проявляється в специфічних формах протиправної поведінки,
в якій виражаються ставлення субєкта до соціальних цінностей, особливості його
психіки та індивідуально-психологічні властивості, мотиваційна сфера
особистості, психічні стани.
частини юридичної психології [3].
5.
Психологічний аналіз злочинної поведінки при різних формах провини
В літературі часто зустрічається використання термінів
„злочинна поведінка” і „злочин” в якості синонімів. Але таке слововживання є не
зовсім точним, оскільки злочинна поведінка - поняття більш ширше, яке включає
не тільки сам злочин як суспільно небезпечне, протиправне діяння (дія або
бездіяння), але і його джерела; виникнення мотивів, постановку цілей, вибір
засобів, прийняття суб’єктом майбутнього злочину різних рішень.[3].
ВИСНОВКИ
Кримінальна
психологія вивчає психічні закономірності, пов'язані з формуванням злочинної
установки особистості, утворенням злочинного наміру, підготовкою й здійсненням
злочину, а також створенням злочинного стереотипу поводження. Вона досліджує
особистість злочинця, а також шляхи й способи виховного впливу на цю
особистість і групу в психологічному аспекті. Диктується необхідність вивчення
особистості злочинця насамперед потребами практики боротьби зі злочинністю. У
рамках кримінальної психології досліджуються психологічні особливості
особистості не тільки насильницьких, але й корисливих злочинців, структура й
психологічні особливості злочинних груп.
Причини
злочинності, безумовно, є однією з найгостріших проблем на стику таких наук як
кримінологія, кримінальне право, криміналістика, психологія й інших наук. В
умовах загострення соціально-економічних і політичних процесів у країні,
зростання числа зареєстрованих злочинів, занепаду моральних цінностей,
нівелювання морально-етичних норм вивчення причин злочинності стає більш ніж
актуальним. У цілому сукупність цих умов націлюють науку й наявну
кримінально-правову практику на широке й всебічне дослідження причинних та
інших залежностей злочинності стосовно до наявних у суспільстві змін.
Вивчення
процесу детермінації злочинності припускає урахування відносності, умовності
розподілу явищ і процесів на причини й умови. Певні з них в окремих випадках
виступають як причина, в інших - як умова злочинності. У той же час загальним
для всіх детермінант злочинності є те, що в їхній основі завжди лежать
об'єктивні соціальні фактори. Психологічне вивчення особистості
обвинувачуваного, а потім підсудного містить у собі дослідження його
внутрішнього світу, потреб, спонукань, що лежать в основі вчинків,
емоційно-вольової сфери, здібностей, індивідуальних особливостей
інтелектуальної діяльності (мислення, сприймання, пам'яті й інших пізнавальних
процесів).
Таким
чином, найбільш важливе завдання кримінальної психології - виділити внутрішні
особистісні передумови, які у взаємодії з певною зовнішньою ситуацією можуть
створити криміногенну ситуацію, тобто визначити криміногенні особистісні якості
й передумови. Далі, у рамках кримінальної психології встановлюються специфічні
особливості особистості, які причино обумовлюють у ній криміногенні передумови
(дефекти правосвідомості, моральності, культури емоцій і т.д.), а також
встановлюється причинний зв'язок між виявленими дефектами й схильністю до
здійснення певної категорії злочинів. Кримінальна психологія досліджує механізм
імунітету особистості до криміногенної ситуації й через пізнання
закономірностей цього явища розробляє рекомендації із профілактики злочинності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Актуальные проблемы криминологии и криминальной
психологии : сб. науч. ст. / Одес. нац. юрид. акад., Криминол. ассоц. Украины,
Координац. бюро по криминологии Акад. правовых наук Украины; [под ред. М. Ф.
Орзиха, В. Н. Дрёмина] — Одесса: Фенікс, 2007. — 354 с.
2.
Антонян Ю. М. Преступное поведение лиц с
психическими аномалиями. – М., 1998.
3.
Бедь
В.В. Юридична психологія. - К. : Каравел, 2003. – 376 с.
4.
Васильев В. Л. Юридическая
психология. — СПб.: Питер, 2002. — 654с.
5.
Виденеев И. А. Психология девиантного
поведения. – Харьков, 1997.
6.
Зелинский
А.Ф. Криминальная психология / [Ред. В.С.Ковальский] — К.: Юринком Интер, 1999.
— 236 с.
7.
Еникеев М. И. Юридическая психология. —
СПб.: Питер, 2004. — 479с.
8.
Коновалова
В.О. Юридична психологія : [підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл.] / В. О.
Коновалова, В. Ю. Шепітько; М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад.
України ім. Ярослава Мудрого. — 2-е вид., переробл. і допов. — Х.: Право, 2008.
— 238 с.
9.
Коновалова В. О., Шепітько В. Ю.
Юридична психологія: Академічний курс. — К.: ВД "Ін Юре", 2004. —
424с.
10. Медицький І.Б. Співвідношення соціального і біологічного
як детермінантів злочинної поведінки // Актуальні проблеми вдосконалення
чинного законодавства України: Зб. наук. ст. – м. Івано-Франківськ, 2007. –
Вип. VI. – С.151-157.
11.
Орбан-Лембрик
Л.Е. Юридична психологія : навч. посіб.: [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. Е.
Орбан-Лембрик. — Чернівці: Книги-XXI, 2007. — 447 с.
12. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. – К.,
1996.
13. Основи юридичної психології: Навч. посібник / Н. М. Давидюк. — Чернівці:
Рута, 2004. — 60с.
14. Пирожков В.Ф. Криминальная психология — М.: Ось-89, 2001.
— 702 c.
15.
Рущенко
І.П. Соціологія злочинності. – Харків: Національний ун-т втутрішніх справ,
2004. – 370 с.
16. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. – М., 1998.
17. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология: Учебник для вузов.
- М. : Зерцало-М, 2003. – 272 с.
18.
Юридична
психологія : словник: навч. посіб. / [Д.О.Александров, В.Г.Андросюк,
Л.І.Казміренко та ін.]; за заг. ред. Л.І.Казміренко, Є.М.Моісеєва; М-во освіти
і науки України, Київ. нац. ун-т внутр. справ. — Вид. 2-е, уточн. та допов. —
К.: КНТ, 2008. — 222 с.
19. Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак./За
заг. ред. Я. Ю.
Кондратьєва. – К., 1999.
Комментариев нет:
Отправить комментарий