РЕФЕРАТ
Геополітичне і геоекономічне положення України
ЗМІСТ
Вступ
1. Геополітичне положення України
2. Геоекономічне положення України
3. Місце та значення
України, її положення на геополітичній карті світу у сучасних
умовах
Висновки та пропозиції
Динамічні
зміни геополітичної структури світу, виникнення нових тенденцій та зміна
балансу сил, формування нових теоретичних і методологічних розробок у
політичній географії сприяли появі нових підходів до вивчення політичної
картини світу на всіх рівнях – від глобального до мезо- та мікрорегіонального.
Класичні та постмодерністські геополітичні концепції світу не завжди можуть
пояснити сучасні тенденції в специфічних регіонах, які мають складну історію
розвитку, складну систему соціокультурного, геополітичного та геоекономічного
полів.
Україна
займає специфічне положення між кількома центрами сили, історично знаходилась
на осях Схід-Захід, Північ-Південь, на стику між кочовою та осілою
цивілізаціями, потужними центрами сили великих імперій. Специфічний історичний
розвиток та унікальне геополітичне положення України є предметом дослідження
українських політико-географів [2].
Реалії
розвитку світової спільноти початку третього тисячоліття засвідчують, що
геополітичне та геоекономічне середовище, яке оточує Україну, стає дедалі
динамічнішим, швидкоплинним, зазнає значних якісних змін. Тож зрозуміло, що
майбутній розвиток нашої держави відбуватиметься в умовах формування нової
системи координат у геополітичному та геоекономічному просторі, і зокрема на
Євразійському континенті. Її становлення здійснюється під впливом
трансформацій, які набули світового значення [5].
Особливе
геополітичне значення Україна набуває в умовах глобалізації, загострення
боротьби за доступ до енергоресурсів і контролем транспортних артерій, які
пролягають з російського Сибіру до Західної Європи.
Саме
боротьба за контроль за українською територією впродовж століть була головною
перешкодою в розвитку української державності [2].
1.
Геополітичне положення України
Україна,
розташована в центральній частині Європи, займає площу 603,7 тис. кв. км і
межує з Білоруссю (на півночі), Росією (на сході), Румунією, Молдовою,
Угорщиною (на південному заході), Словаччиною та Польщею (на заході). На півдні
омивається Азовським та Чорним морями.
На
Україну припадає майже третина світових запасів чорнозему й чверть придатної
для оранки землі в Європі. Україна займає першу позицію в світі за розораністю
землі - 75 % сільськогосподарських земель та 56 % - усіх земель. Водночас 20 %
української ріллі - це деградовані та малопродуктивні землі. Найбільша річка -
Дніпро - ділить Україну на Правобережну (Волинсько-Подільська височина, Східні
Карпати, Полісся) та Лівобережну (Наддніпрянська низовина, Донецька височина).
На Півдні України розташована Чорноморська низовина. 14 % території України
займають ліси, 21 % - територія, уражена ізотопами цезію (після аварії на
Чорнобильській АЕС 1986 р.) [7].
2.
Геоекономічне положення України
Територіальне,
історичне та геополітичне положення України робить її невід’ємною частиною
євразійського простору. За таких умов постає питання пріоритетного
співробітництва з іншими країнами з метою реалізації економічних можливостей та
інтересів держави.
Геоекономічна
модель України являє собою сукупність напрямів, принципів, механізмів та
інструментів реалізації геоекономічного потенціалу країни у світовому
економічному просторі відповідно до стратегії її економічного розвитку,
визначеної на базі національних інтересів держави та суспільства.[1, с.4]
Процес розбудови найбільш ефективної моделі повинен дати відповіді на конкретні
запитання: на яких ринках Україна може бути гідним конкурентом, продукція та
капітали яких країн представлені в Україні, які ризики
чекають державу в разі обрання альтернативних векторів розвитку.
3.
Місце та значення
України, її
положення на геополітичній карті світу у сучасних умовах
В
контексті глобального рівня географічного положення територія України завжди
перебувала в центрі подій на Європейському континенті.
На
початку XXIст. глобальне геополітичне положення України вирізняється такими
рисами. По-перше, вона, як і багато інших держав, розташована в глобальному
геополітичному "кільці" Північної півкулі, утвореному територіями
країн "тріади" та комунікаціями між ними. При цьому на заході
територія України безпосередньо прилягає до європейських держав, які після
розширення ЄС входять у найпотужніше інтеграційне угрупування світу. Значною
мірою від самої України залежить, щоб її кордони (особливо західні) виконували
контактну, а не бар’єрну функцію [14].
Висновки
Україна
- європейська країна, розташована в південно-східній Європі. Вона граничить із
7 країнами миру: на сході й північному сході - з Росією (з нею самий протяжний
державний кордон); на північно-заході - з Польщею, на заході - зі Словаччиною,
Угорщиною; на південному заході - з Румунією, Молдовою; на півночі - з
Білоруссю. Через Чорне море сусідами України є також Туреччина, Грузія. Чорне й
Азовське моря почасти входять у суверенну територію країни, а Чорне море має ще
й 200-мильну економічну зону. Узбережжя морів має для країни величезне значення
Територію України перетинають транзитні залізничні й автомобільні магістралі,
нафто- і газопроводи, потужні лінії електропередач, що сприяє тісним
економічним зв'язкам з багатьма державами, а також може активно впливати на
розвиток геополітики.
Положення
України в Європі й світі значною мірою взаємозалежно із внутрішньою й
зовнішньою політикою. Україна формально входить до складу СНД, але сьогодні
обраний вектор вступу до ЄС. Здійснюється планомірна інтеграція України в
європейські структури. Україна займає 5-е місце в Європі по кількості населення
після ФРН, Великобританії, Італії й Франції. Господарство України складається з
ряду потужних і тісно взаємозалежних як між собою, так і з Росією галузей
матеріального виробництва й невиробничих галузей. Провідне місце належить групі
галузей матеріального виробництва.Сьогодні Україна займає провідні місця в
Європі по виробництву залізної й марганцевої руди, цементу, цукру.
Україна
по сучасній класифікації типів економічного розвитку країн світу належить
до індустріально середньо розвинених країн. В експорті переважають
сировина й напівфабрикати, імпортуються складні машини й хімпродукти. Є
загальний надлишок робочої сили, розвинута еміграція по економічних
мотивах.
Шанс
на геоекономічне лідерство в України є тільки у разі деглобалізації при
одночасному ослаблення ВСІХ сучасних «імперій». І ознаки цього є.
Практично всі світові країни та еліти сьогодні ослаблені Великою рецесією.
Валютні війни ось-ось переростуть в торгові. СОТ і ООН переживають кризу.
Націоналісти по всьому світу намагаються звинуватити в бідах своїх громадян
прийшлих іммігрантів. Однак такий сценарій має сильний вбудований ризик -
якщо в умовах ослаблення зовнішнього тиску економіка України залишиться
слабкою, то практично неминучий її розпад на дві, три або навіть більше
частин. Тоді економічні втрати будуть жахливими. Набагато більшою
ймовірністю Україна приречена залишатися бідним васалом і пішаком у глобальному
світі або пережити розпад у разі деглобалізації.
Якщо Україна та українці дійсно хочуть
багатіти швидше інших країн, то вони повинні не просто плисти за течією
глобалізації, а використовувати свій малий шанс. І цей шанс я бачу не в
підтримці великого бізнесу, а на основі підтримки і розвитку людського капіталу
- головному національному багатстві будь-якої держави. Коли на риторичне
запитання
Звичайно
ж сказати легше ніж зробити. Адже мова йде не тільки про чесне підприємництво,
охороні здоров'я та освіті, а й про культуру. Корупція є частиною цього
укладу поголовного злодійства. І тільки знищення культу злодійства дозволить
звести корупцію з п'єдесталу системної «змащення» економічних взаємин
українців під позасистемні, тобто реально засуджуване цими ж українцями явище. Я
сподіваюся, що геополітичні проблеми вдасться вирішити, все затихне і наша
країна і люди зможуть повернутися до нормального способу життя. Ніколи не пізно
почати. Почати з себе і своїх дітей і онуків. І низи повинні побачити, як
змінюються на краще верхи.
Список використаної
літератури:
1.
Агапова
Т.А., Серегина С.В. Макроэкономика: Учебник. – М. :МГУ: Изд-во „Дело и Сервис”,
2000. – С. 349-371.
2.
Акопова
Е., Воронкова О., Гаврилко Н. Мировая экономика и международные экономические
отношения. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 81-116 с.
3.
Гродзинська
О.Ю. Перцепційне районування території України // В: "Ландшафт як
інтегруюча концепція ХХІ сторіччя". К., 1999.
4.
Голд
Дж. Психология и география: Основы поведенческой географии. М., 1990.
5.
Геополітичне
середовище та геополітична орієнтація країн СНД - Дорошко М.С.
6.
Економіка
України: стратегія і політика довгострокового розвитку/ За ред. акад. НАН
України В.М. Геєця.: К.: Ін-т екон. прогнозув. ; Фенікс, 2003. - С.95-170,
337-350, 650-680, 829-849.
7.
Исаченко
А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. М., 1991.
8.
Киреев
А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч.2. – Учебное пособие для вузов. –
М.: Международные отношения, 2001. –C.193-310.
9.
Маринич
О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України. Підручник. К., 2003
10. Международные стратеги экономического
развития: учебное пособие /Пахомов Ю.Н., Филипенко А.С., Лук’яненко Д.Г.,
Макогон Ю.В., Громенкова С.В. – Донецк: ДНУ, 2001. – 239 с.
11. Портер М. Международная конкуренция. -
М.: "Международные отношения", 1993. – С. 51-196.
12.
Світова
економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та ін. – 2-ге
вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 582с.
13.
Семко
Т.В., Покутня М.В. Аналіз переваг та ризиків відкритої економіки України в
умовах кризи//Економіка: проблеми теорії та практики. – 2009. – Збірник
наукових праць випуск 253. – т.2 – С.495-502
14. Соколенко С. Производственные системы
глобализации: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: Укр. контекст.- К.: Логос,
2002. – С.81-145.
15. Тойнбі А.Дж. Дослідження історії /пер. з
англ. – Т.1. - К.: Основи, 1995. – С.91-155.
16.
Україна
і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А. С. Філіпенко, В. С.
Будкін, А. С. Гальчинський. - К.: Либідь, 2002. – С.272 -324.
17.
Цивилизационные
модели современности и их исторические корни / Ю.Н. Пахомов, С.Б. Крымский,
Ю.В. Павленко и др. Под ред. Ю.Н.
Пахомова. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 16-54.
18.
Циганкова Т.М.,
Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і
доп. – К.: КНЕУ, 2001. – C.182-240.
19.
Шевчук
В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика. –Львів: Каменяр, 2003.-
С.342-407.
Комментариев нет:
Отправить комментарий