РЕФЕРАТ
Предмет та система права інтелектуальної власності
ЗМІСТ
Вступ
1.
Поняття про право інтелектуальної власності
2.
Суб’єкти та об’єкти права інтелектуальної власності
3.
Види інтелектуальної діяльності
4.
Національне законодавство про інтелектуальну власність та
державна система правової охорони інтелектуальної власності
5.
Міжнародна система інтелектуальної власності
Висновки
Двадцять перше сторіччя все частіше називають часом
інтелектуальної та інформаційної економіки: на перший план виходить рівень
розвитку людських ресурсів, розповсюдження інформації та створення нових знань,
що забезпечують інноваційний розвиток. Досягнення держави, рівень життя її
мешканців більшою мірою визначає її інтелектуальна еліта (фахівці, інженери,
науковці тощо) ніж природні ресурси. Бурхливий розвиток новітніх технологій,
розповсюдження їх у межах національних кордонів та поза ними, розширення
міжнародного ринку товарів і послуг призвели до суттєвого зростання ролі
інтелектуальної власності в науково-технічному прогресі як розвинених країн,
так і країн, що розвиваються.
Під час переходу від планової економіки до ринкової
зникає проблема дефіциту товарів та послуг, натомість виникає проблема
конкуренції їх якості. Конкурентоздатний продукт може бути виготовлений лише на
основі сучасних наукоємних технологій, основою яких є об’єкти інтелектуальної
власності. У зв’язку з інтегруванням України у світовий економічний простір
назріла потреба змінити ставлення держави до захисту інтелектуальної власності
на всіх рівнях та створити сучасну міжнародно визнану систему охорони
інтелектуальної власності [1].
Сьогодні перед Україною стоїть задача інноваційного
економічного розвитку. Вирішення цієї задачі неможливе без активної творчої
діяльності громадян, результатом якої повинно стати створення об’єктів
інтелектуальної власності у всіх галузях виробництва і суспільного життя та їх
комерціалізація. Нові умови ринкового розвитку держави зумовили необхідність
принципового оновлення законодавчої бази та створення національної системи
охорони інтелектуальної власності, а також гармонізації нормативно- правової
бази у цій сфері з нормами та положеннями провідних країн світу [3].
Таким чином, обізнаність у сфері інтелектуальної
власності є не забаганкою, а нагальною потребою.
Висновки
Практично усі країни світу, прагнучи до стабільного і
стійкого економічного зростання, що забезпечує, у результаті, поліпшення
добробуту населення, проголосили третє тисячоліття ерою інтелектуальної
власності
Зростання ролі та значення інтелектуальної діяльності у
соціально-економічному розвитку суспільства зумовлює необхідність розв'язання
таких проблем:
—
правове забезпечення інтелектуальної діяльності;
—
раціональне, широке використання результатів
інтелектуальної діяльності;
—
захист прав суб'єктів інтелектуальної власності.
Система охорони прав на результати інтелектуальної
діяльності в Україні, порівняно з іншими державами, є досить молодою. Але,
незважаючи на підлітковий вік, вона пройшла досить значний шлях із погляду
перебудови і законотворчості. Для надійного та ефективного правового
забезпечення інтелектуальної діяльності необхідно створити відповідний правовий
механізм, здатний належним чином забезпечити правову охорону цієї діяльності. В
Україні вже існує необхідна правова база, що відповідає, у цілому, сучасним
світовим стандартам, хоча й має істотні недоліки та потребує постійного
удосконалення. Загалом, інтелектуальна діяльність перебуває у постійній динаміці,
що і є причиною зміни законодавства відповідно до її розвитку.
Відповідно до Конституції України, що гарантує громадянам
свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, Україна
поступово створює механізми захисту авторських прав, прав промислової
власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними
видами інтелектуальної діяльності.
Законодавство у сфері інтелектуальної власності як таке
покликане захищати інтереси авторів, інших творців інтелектуальних продуктів
шляхом надання їм певних визначених, обмежених у часі прав, що дозволяють
контролювати використання результатів їх творчої діяльності.
Сучасний стан правової охорони інтелектуальної власності
в Україні потребує більш масштабних і фундаментальних досліджень її проблем. Це
підкреслюється у директивних актах органів влади й управлінських структур
держави. Насамперед, людині необхідно знати, якими правами наділяє її закон на
створений нею об'єкт інтелектуальної власності, як цими правами користуватися
та як їх захищати.
Список
використаної літератури:
1.
Атаманова Ю. Право інтелектуальної власності: система
міжнародно-правового регулювання. X.: ДИВ, 2004.
2.
Белов В. В., Виталиев Г. В., Денисов Г. М.
Интеллектуальная собствен-ность. Законодательство и практика его применения. —
М.: Юристь, 2002.
3.
Введение в интеллектуальную собственность. — ВОИС, 1998.
4.
Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності:
Навч.посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
5.
Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система.
Задачи кодификации. Сборник статей / Исслед. центр частного права. — М.:
Статут, 2005.
6.
Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу
технологій» від 14.09. 2006 №143-V.
7.
Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та
практика. — Т. 1: Право інтелектуальної власності. — К.: Видавничий Дім «Ін
Юре», 1999.
8.
Карпухина С. И. Защита интеллектуальной собственности и
патентове-дение. — М: Международные отношения, 2004.
9.
Школаюк С. /., НикифорчукД. П., Томма Р. П., Барко В. І.
Протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності (статті 176, 177, 227, 229
КК України): Науково-практичний посібник. — К.: КНТ, 2006.
10.
Основи інтелектуальної власності. — К.: Юридичне
видавництво «Ін Юре», 1999.
11.
Охорона інтелектуальної власності: Нормативно-правові
акти /За заг. ред. О. Д. Святоцького. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,
2004.
12.
Охорона інтелектуальної власності в Україні / С. О. Довгий,
В. О. Жаров, В. О. Зайчук та ін. — К.: Форум, 2002.
13.
Питання інтелектуальної власності: Збірник наукових
праць. Випуск перший, випуск другий, випуск третій: НДІ інтелектуальної
власності Академії правових наук України. — К.: ТОВ «Чех», 2004, 2005.
14.
Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів
вищих навч. закладів. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Видавничий Дім «Ін
Юре», 2004.
15.
Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та
законодавство України / За ред. Ю. М. Капіци: кол. авторів: Ю. М. Капіца, С. К.
Ступак, В. П. Воробйов та ін. — К.: Видавничий Дім «Слово», 2006.
16.
Сусліков Л. М., Дьордяй В. С. Патентознавство: Навч.
посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.
17. Управління інноваційною діяльністю: магістерський курс. Підручник / За ред.. проф.
Перерви П.Г., проф. Погорелова М.І., проф..Меховича С.А., проф. Ларки
М.І. – Харків: Віровець А.П. «Апостроф», 2011. – 623 с.
18.
ЦибульовП. М., Чеботарьов В. П., Зінов В. Г., СуініЮ.
Управління інте-лектуальною власністю / За ред. П. М. Цибульова. — К.: К.І.С,
2005.
19.
Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2-х
т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — Вид. 2-е доп. і перероб. — К.: Видавничий
Дім «Ін Юре», 2006.
20.
Цивільний кодекс України від 16.0302003 №435-IV.
Комментариев нет:
Отправить комментарий