Зміст
Інтерес до даного
виду творчості в різні часи то раптового зростав, то практично повністю зникав.
Виготовлення виробів з бісеру має свою багатовікову історію й особливості
розвитку.
Людина по своїй
природі прагне краси. Вона з давніх-давен оздоблювала своє житло, одяг та
предмети побуту. Багато красивих речей можна створити з намистинок, стеклярусу,
блискіток.
Бісер поширений у
всіх культурах світу. Його використовували
не лише як матеріал для виготовлення прикрас, але й як засіб платежу. З
бісеру виготовляли чотки у християнстві і буддизмі.
Про історію
виникнення бісеру сьогодні можна сперечатися. За легендою вперше зуміли добути
бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому, фінікійські купці везли по Середземному морю
природний мінерал – селітру, що добули в
долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на піщаний
берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих
каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати
для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили
чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим
і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим
піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву.
Існує також версія
що батьківщиною скла був Давній Єгипет. Археологічні розкопки
свідчать про те що оздобленням речей та
виготовленням бісерних прикрас тут
займалися ще в ІV ст. до н.е. Саме з Єгиптом пов’язані перші згадки про бісер.
Назва його походить від арабського слова «бусра, бусер – штучні перли». В
давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру.
Найпоширенішим
видом скляних виробів було намисто. Завдяки вдосконаленню технології
виготовлення, його можна було робити все дрібнішим. Так виник бісер. Спочатку
його виготовляли з непрозорого скла переважно чорно-синього або зеленого
кольору різними способами. Розплавлену скляну масу витягували у тонку нитку та
накручували на мідний стержень, товщина якого відповідала отвору намистинок.
Після цього стержень вилучали, а намистинку повторно нагрівали, обробляючи
вручну. Технологія скловиробництва постійно вдосконалювалася. Так у ІІст. до н.е
з’явилося напівпрозоре скло, а в І ст.
до н.е почали варити прозоре скло різних кольорів.
Із Давнього Єгипту
й Сирії виробництво скла поширилося в Римську імперію, оскільки Єгипет був
завойований римлянами. Саме в римській імперії було винайдено спосіб видування
скляних виробів за допомогою трубки. З краплі розплавленої скляної маси майстер
за допомогою трубочки (тростяної чи залізної)
видував трубочки малого діаметра. Видуті трубочки розрізали спеціальними
ножицями на дрібні частинки і піддавали обробці. Спочатку шліфували в барабані
сумішшю товченого вугілля з вапном. Після заповнення отворів бісер висушували,
змішували з невеликою кількістю піску і нагрівали до темно-червоного кольору в
чавунних барабанах, які повільно оберталися. Під час цього процесу розм’якшені
скляні кільця округлялися, згладжувалися нерівності, обертання не давало їм
сплющитися, а порошкова суміш запобігала запливанню отворів. Після охолодження
бісер промивали, висушували, повторно шліфували для повернення блиску, втраченого
при розжарюванні.
Виробництво бісеру
поширились у Грецію, Галію (теперішня Франція), Візантію, Німеччину. Внаслідок
розколу Римської імперії на дві держави, центр склоробства було перенесено у її
східну частину – Візантію. Після занепаду Візантії, Венеція на довгі роки (X-XVIIIст.) стала
володаркою технології скловиробництва, а наприкінціXVIст. почали займатися
скловарінням у Богемії (Північна Чехія).
На території нашої
держави бісер був відомий ще у VI-
IIIст.. до н.е., про що свідчать прикраси з скляного намиста, бісеру, стеклярусу знайдені у похованнях тих
часів. Всі народи які тут проживали:
скіфи, сармати, давні слов’яни були знайомі з оздобленням одягу, взуття та предметів побуту бісером.
За часів Київської
Русі жінки та діти носили намисто, браслетирізного кольору, причому дані
вироби вже виготовлялися у місцевих майстернях.
Татаро-монгольська навала надовго перервала розвиток скловиробництва на
Русі. Лише в XV ст. рукодільниці почали
використовувати венеціанський бісер для виготовлення предметів культового
призначення, одягу та речей духовенства.
Починаючи зXVIIIст.
бісер, який ввозили з Венеції використовували у домашньому рукоділлі. Попит на
бісер зріс. Тому у 1754 р. М.В.Ломоносов відкрив Усть-Рудицькуфабрику. Тут
виготовляли: бісер, стеклярус, грановані каміння та брошки, кольорове скло.
Фабрика проіснувала 10 років і була закрита невдовзі після смерті Ломоносова.У
кінціXVIII-XIX ст. захоплення бісерними ремеслами в аристократичних колах були
досить поширеними на Русі. У кінці XIXст. бісерне мистецтво поширилось
провінційними містами, а з появою недорого бісеру ( відкриття кустарних
майстерень у Московській, Казанській, Гродненській, Київській губерніях), цим
рукоділлям почали займатися в селах.
Популярний бісер і
сьогодні. Його широко застосовують для оздоблення одягу, виготовлення
аксесуарів. Вражають своєю чарівністю бісерні сучасні і народні прикраси. Для
оздоблення предметів інтер’єру бісер є незамінним та неповторним матеріалом.
Заняття бісером це
захопливий вид мистецтва. Особливо люблять займатися ним діти. Бісерне рукоділля можна вивчати на уроках трудового навчання,
як варіативний модуль, або на заняттях гуртка.
Учні з задоволенням знайомляться з даним видом рукоділля. Як їх можуть
не привабити чарівні різнокольорові,
блискучі краплинки-бісеринки! До роботи беруться з неабияким бажанням.Під час
виконання робіт в учнів розвивається дрібна моторика рук, образне мислення,
творча уява, художні та естетичні смаки. Діти вчаться працювати та
планувати свою діяльність самостійно, вчаться працювати на кінцевий
результат.
Результати роботи
учнів варті уваги. Тому слід
організувати виставку робіт, що діти відчули чого вони варті, обмінялись
досвідом, поставили перед собою завдання на майбутнє.
1. Бісер розрізняють за матеріалом. з якого він
виробляється:
Звичайний матеріал
для виготовлення бісеру скло. Але зустрічається і пластмасовий бісер, і
фарфоровий і металевий і навіть бісер з натуральних каменів. Пластиковий бісер,
в основному, використовується в дитячій творчості або для іграшок, в той час як
інші види прекрасно підходять для прикрас, декору і вишивок.
2. Бісер розрізняють за формою :
Класичний бісер
трохи сплюснуті кульки з гладким обробленим отвором в центрі. Такий бісер
називають круглим. Хоча, по суті, він може бути зовсім і не круглим, а овальним
або мати неправильну форму.
Рубка відрізки гранованою трубочки з отвором в
центрі. Розмір його не перевищує 2 -3 мм. Рубку більшої довжини прийнято
називати стеклярусом.
Стеклярус може бути
різних розмірів, товщини і відрізнятися за формою (рівний, кручений,
гранований). Всі виробники, крім японських, випускають його з необробленими
гострими краями, які ріжуть нитку з часом.
3. Бісер
розрізняють за розміром :
Не дивлячись на те,
що бісер сам по собі досить невеликий, його впускають різних розмірів. Кожному
розміром бісеру привласнений свій номер. Чим дрібніше бісер, тим більше його
номер. існує так само мікробісер це дуже-дуже дрібні кульки, настільки дрібні,
що в них неможливо протягнути саму тонку волосінь.
Зазвичай його
використовують для декору поверхонь, наприклад в скрапбукінге.
4. Бісер
розрізняють за способом фарбування.
Буває повністю
прозорий бісер і непрозорий. Прозорий бісер виконується з прозорого,
безбарвного або підфарбованого скла та пластику. За допомогою різних видів
обробки він може набувати перламутровий відлив, блищати або бути матовим.
Так само отвір
всередині бісеру може бути забарвлене в будь-який колір. Так фарба може
стиратися при терті нитки, тому варто вбирати бісер перевірених виробників.
Прозорий бісер відмінно підходить для виробів, в яких не важлива чітка колірна
схема.
Непрозорий бісер
зазвичай дуже яскравий і соковитий. З такого бісеру дуже добре виходять
вишивки, різні орнаменти, прикраси в народному стилі, іграшки. Непрозорий бісер
може бути зроблений з непрозорого скла, пластику або забарвлений. У випадку,
якщо бісер пофарбований зовні, перед початком робіт слід перевірити наскільки
добре тримається фарба. При носінні або під час вишивання фарба може зійти і
робота виявиться зіпсована.
Для перевірки
потріть бісеринки пальцями в магазині перед покупкою, спробуйте протягнути
голку і подивитися чи не залишилося на ній слідів фарби, а вдома прополощіть
бісер в мильній воді. Якщо ви помітили, що упаковка з бісером злегка
забарвлена, краще не купуйте його навіть для декору поверхонь, тому клей може
знищити фарбу або вона зійде від часу сама.
Існує так само
гальванізований бісер бісер, покритий золотим або срібним напиленням. Це
напилення швидко стирається ібісеріни втрачають свою красу.
При покупці бісеру
зверніть увагу не тільки на його колір і якість нанесення фарби, але на розмір.
Найкращий бісер добре відкалібрований. Це значить, все бісеринки в упаковці
одного розміру. Це вкрай важливо для створення прикрас.
З нерівного,
різного розміру бісеру, прикраси виходять неохайними і неоднорідними. Для інших
цілей або в разі, якщо бісер не застосовуватиметься для плетіння ланцюжків і
візерунків, він підійде.
У сучасному
вишивальному мистецтві відомо понад сто технік вишивання. Серед них вирізняються
техніки вишивки бісером, які поєднують у собі водночас як прийоми нанизування,
так і вишивання.
Рахункова вишивка бісером
застосовується в основному для декорування одягу, а також для вишивання картин
та декоративних панно. До основних прийомів відноситься вишивання горизонтальними
паралельними рядами та паралельними вертикальними рядами.
Художня вишивка бісером
– це вишивка по вільному контуру, що дає змогу виконувати орнаменти з плавними
лініями, причому бісер вкладається за контурами нанесеного рисунка. Дотехнік
художньої вишивки бісером відносять такі основні шви: “уперед голку”, “стебловий”,
“рядковий”, “арковий” та багато інших, які часто використовуються і в звичайній
вишивці нитками.
У ХІХ ст була поширена
техніка садження або шиття по білі, яка використовувалася при вишиванні
перлами. Вона полягає у прокладенні орнаменту шнуром з бавовняної або льняної
нитки та викладанню по ньому перлів, нанизаних на нитку, яка у свою чергу
пришивалася до білі.Проте найбільшого поширення набула вишивка бісером.
Існує декілька способів
закріплення бісеринок на тканині. Поодинокі бісеринки закріплюють на поверхні
тканини як ґудзичок або з допомогою меншої бісерини .
Бісерну лінію можна
вишити різними способами. Деякі зі швів найзручніше описувати, порівнюючи із
широко відомими швами, що застосовуються у вишивці нитками.
Шов “уперед голкою”
Найпростіший шов з
бісером нагадує відомий усім шов “уперед голкою”
Для виконання цього
шва на кожен стібок з лицевої сторони нанизують по одній бісеринці чи трубочці
стеклярусу. Довжина стібка з лицевої сторони дорівнює довжині бусинки, а стібки
з виворітної сторони повинні бути короткими. У вишивці бісеринки розташовуються
на деякій відстані одна від одної, при цьому вишита лінія виходить “штриховою”.
“Рядковий” шов
Цей спосіб
пришивання бісеру схожий на “рядковий” шов у вишивці. Якщо потрібна штрихова
лінія,то нашивають бісеринки на невеликій відстані одна від одної. Щоб вийшла суцільна
лінія, бісерини в ряду повинні розташовуватися щільно, але не тіснитися, не
налазити одна на іншу.
Для його виконання
закріплюють нитку і виводять її на лицеву сторону. Нанизують на нитку бісеринку
так, щоб нитка йшла зліва направо, і проводять нитку на виворітну сторону.
Потім знову виводять нитку на лицеву сторону ліворуч від першої бісеринки і
нанизують на неї другу бісеринку. Пришивають її до тканини так само, як і
першу. Всі інші бісеринки пришивають цим же способом.
Тканина, прикрашена
такою вишивкою, не деформується, легко складається. Якщо необхідно, щоб бусинки
утворювали рівну щільну лінію і не відхилялися в різні сторони, то, закінчивши
ряд, не відрізають нитку, а протягують її через виконаний “рядковий” шов".
Вишивка при цьому стане
більш твердою.
“Стебловий” шов
Рівну щільну лінію
утворює шов, що нагадує “стебловий”.
Виконується цей шов
зліва направо таким способом. У початковій точці вишивки закріплюють нитку. На
неї нанизують дві бісерини, вводять голку в тканину ліворуч за другою бісеринкою
і виводять голку між бісеринами. Протягують голку через другу бісерину, на
нитку нанизують ще одну бісерину, вводять голку в тканину за новою бісериною і
виводять між останньою і передостанньою бісеринами. Протягують голку через
останню бісерину, нанизують на нитку одну бісерину. Продовжують в такий же
спосіб. Бісерини в ряду повинні розташовуватися щільно. Вишивка вийде
твердою, тканина
буде погано складатися. Якщо не потрібне щільне прилягання всіх бусин до тканини,
а, навпаки, вишивка повинна бути нещільною, то користуються арковим швом.
“Арковий” шов
Цей шов застосовують
тоді, коли потрібно, щоб бісеринки не прилягали щільно одна до одної, а лежали
б у рядку вільно.
Для виконання цього
шва набирають на нитку не по одній, а відразу по декілька бісерин. При цьому
прикріплюють до тканини не всі, а тільки останню, після чого набирають на нитку
знову кілька бісеринок і знову приєднують тільки одну – останню.
Шов “уприкріп”
Широко розповсюджений
у вишиванні бісером шов “уприкріп”. Нанизують бісеринки на нитку, укладають
уздовж лінії малюнка і пришивають її дрібними поперечними стібками-петельками:
голку виводять на лицеву сторону між бісеринами, обхоплюють нитку і вводять у
тканину. Цим способом можна пришити разки з дуже дрібного бісеру, через який не
проходять голки, що позбавить від необхідності постійно виймати нитку з голки і
заправляти знову. Для такої вишивки підійде навіть наплавлене нерозібране
намисто. При виконанні шва “уприкріп” стібки, що закріплюють разок, можна
виконувати через 1, 2 чи 3 бусинки.
Двосторонній шов “уперед голку”
Бісерні шви будуть
двосторонніми, якщо бісер нанизувати на стібки по обидва боки
полотна.Найпростіший двосторонній шов – “уперед голку”. На кожен стібок (і з
лицевої, і з виворітної сторони) нанизують по одній бусинці. Довжина стібка повинна дорівнювати довжині
бусинки, що пришивається. Нитки не перетягують.
Двосторонній шов –
“поєднання стеблового шва з рядковим”. Це ще один варіант двостороннього шва:
на верхньому боці тканини стебловий шов, на нижньому – рядковий.
Двосторонній шов –
“поєднання стеблового шва з рядковим” Виконується цей шов справа наліво таким
способом. Закріплюють на тканині нитку. Нанизують бісерину і вводять голку в
тканину ліворуч від неї. Нанизують наступну бісеринку (для нижньої сторони шва)
і виводять голку перед першою бісеринкою. Пропускають голку через першу
бісерину , на нитку нанизують одну бісерину і вводять голку в тканину за нею. Нанизують
бісеринку для нижньої сторони шва і виводять голку. Протягують голку через
крайню бісеринку верхнього ряду і нанизують на нитку одну бісерину
та повторюють
стібок. Продовжують аналогічно до кінця рядка. Закріплюють нитку, але відразу
не відрізають. На нижній стороні шва бісеринки розташовуються на окремих
стібках і можуть рухатися. Щоб вирівняти лінію, протягують нитку через усі
бісеринки нижньої сторони. Після цього закріплюють нитку, протягують її через кілька
найближчих бісерин і відрізають.
Двосторонній шов “уприкріп”
Двосторонній шов “уприкріп”
виконується таким способом. Разок укладають уздовж лінії малюнка на один бік
тканини.Закріплюючи разок, нанизують бісеринки на стібки з іншого боку тканини.
Виконавши шов до кінця,
протягають нитку
через бісеринки на стібках .
“Монастирський” шов
“Монастирський” шов
схожий на вишивання перших (нижніх) стібків у вишивці хрестом: стібки з бісеринками
на лицевій стороні спрямовані по діагоналі, а стібки з виворітньоїсторони
вертикальні. На кожен стібок на лицевій стороні нанизують по одній бісеринці. Для
вишивки “монастирським” швом використовують малюнки, поділені на квадратні
клітинки або
орнаменти для вишивання швом “хрестик”. Найчастіше вишивка виконується бісером
однакового розміру. Але удале використання бусин, що відрізняються за розміром
лише прикрасить роботу.
Існує два способи вишивки
картин, панно, гаманців і скриньок, при використанні яких поверхню виробу
суцільно покривають бісером, – вишивка по вільному контуру і вишивка
паралельними
рядами.При вишиванні по вільному контуру ряди бісерин розташовуються уздовж
ліній малюнка. Наступні ряди нашивають упритул до попередніх, підкреслюючи
напрямком шва форму предметів. Основою такої вишивки може бути будь-яке зображення.
Так можна, наприклад, копіювати мальовничі полотна. Цим способом часто вишивають
оклади ікон.
Вишивку паралельними
рядами виконують по полотну, по лляній, будь-якій достатньо грубій тканини з
чітким переплетенням ниток чи по канві. Вишивку виконують вертикальними чи
горизонтальними рядами. Можна використовувати шви “стебловий”, “уприкріп”,
“арковий” та ін .
Для вишивки паралельними
рядами використовують малюнки, поділені на клітинки і призначені для вишивок
хрестом, гобеленовим швом. Щоб поділити на клітинки звичайний малюнок,
переводять його на папір в клітинку. Кожну клітинку зафарбовують тим кольором,
якого в ній найбільше. Чим дрібніші клітинки, тим більше отримане
зображення буде
схоже на оригінал.
При виборі малюнка
для вишивки рядами враховують те, що бісеринки мають не кулясту форму: товщина
бісеринки (розмір вздовж отвору) у середньому приблизно в 1,3 рази менший
діаметра. Тому вишитий малюнок виявиться стиснутим уздовж рядів, якщо користуватися
схемою, поділеною на квадратні клітинки. Цей ефекти буде малопомітним на
вишитих пейзажах, натюрмортах, букетах, а от обличчя напортреті буде
викривленим. Щоб
3.1 Техніка вишивання
стеклярусом
При вишиванні стеклярусом
використовують такі найпростіші шви, як: “за голку”, “уперед голку”,
“стебловий” шов.
Шов “за голку“
При виконанні шва
“за голку” голку виколюють на лицьову сторону виробу , набирають стеклярус,
уводять її і, не протягуючи робочу нитку на виворітну сторону, виводять голку,
підтягують стеклярус і в такій же послідовності продовжують пришивати його до
кінця ряду.
Шов “уперед голку”
При виконанні шва
“уперед голку” голку виколюють, набирають один стеклярус і вколюють голку, і
знову виводять на лицевий бік, надягають один стеклярус і так продовжують
вишивати ряд до необхідної довжини. У випадку, якщо стеклярус змістився за
лінію контуру, його зміцнюють, пройшовши зворотним ходом тим самим швом.
“Стебловий” шов
Виконується цей шов
зліва направо таким способом. У початковій точці вишивки закріплюють нитку. На
неї нанизують два стекляруси, вводять голку в тканину ліворуч за другим
стеклярусом і виводять голку між
стеклярусом. Протягнувши голку через другий стеклярус, на нитку нанизують ще
однин стеклярус, вводять голку в тканину за новим стеклярусом і виводять між
останнім і передостаннім стеклярусом. Після цього протягують голку через
останній стеклярус і продовжують таким самим способом.
При
виконаннівишивки методом “стеблового” шва, при вишивці деталей складної конфігурації,
кожний лицевий стібок проходить через стеклярус. Голку виколюють на лицеву
сторону, надягають стеклярус, вколюють і виводять знову на лицеву сторону,
розташовану приблизно на середині першого стеклярусу.
Кожна вишивальниця сама
вибирає спосіб пришивання стеклярусу, послідовність і напрямок стібків,головне
– навчитися розташовувати стеклярус на рівній відстані і з однаковимнахилом
однин до одного. Щоб уникнути провисання стеклярусу, необхідноперіодично
закріплювати нитку з виворітної сторони петельним вузликом. Робити це потрібно
обережно, так, щоб не стягти тканину і щоб не було видно стібка на лицьовій
стороні. Вишивка стеклярусом вимагає особливої уваги, тому що при роботі
необхідне уміння точно розраховувати відстань, рівній довжині стеклярусу, а при
розрідженому шві ще і з урахуванням просвітів між ними. Якщо відстань виявиться менше, ніж довжина стеклярусу, то
нитка щільно обхоплює краю стеклярусу і виникає небезпека швидкого її
перетирання. У випадку якщо відстань перевищує довжину стеклярусу на поверхні
тканини будуть виділятися протяжки робочої нитки і, до того ж, стеклярус
виявиться надто рухливим у своїй петлі.
Для створення
виробів з бісеру можуть стати в нагоді волосінь, дріт, нитки, голки, ножиці,
замочки для прикрас, металеві ланцюжки і всілякі основи для брошок, клей, лак
для нігтів, оксамитова тканина, різні лоточки і баночки, блюдечка, піднос,
кусачки, плоскогубці .
Вироби, зібрані на
волосіні дуже міцні, але можуть стовбурчитися і виглядати грубо. Особливо
неприємно це при створенні прикрас. Для них найкраще підходять капронові нитки.
Вони міцні, бісеринки по ним добре ковзають. Бавовняні нитки в наш час майже не
використовують, тому вони рвуться, розтягуються при намоканні линяють і
жовтіють.
Вироби, яким
необхідно надати форму, наприклад пелюстки квітів, іграшки, добре плести на
дроті. У такому випадку відпадає необхідність користуватися голкою.
Голки для бісеру
краще використовувати спеціальні. У цих голочок витягнуті вушка, які не
заважатимуть нанизувати бісер. Якщо вушко все-таки не проходить в бісеринку, то
його можна підточити наждачним папером.
Або не
використовувати голку зовсім, а просто гарненько залачіть або проклеїти клеєм
кінчик нитки.
Щоб бісер було
зручно брати, краще насипати його в білі блюдечка або лоточки. На білому фоні
бісеринки краще видно. Можуть так само підійти пластикові кришечки від
упаковок.
Однак, легкі
кришечки можуть прилипати до пальця, коли ви берете бісер і тоді все можна
розсипати.
Щоб бісер не тікав
зі столу при вислизання з пальців, зручніше працювати над низьким підносом або
застелити стіл оксамитовою тканиною.
При роботі над
прикрасами, залежно від виду виробу і задумки можуть стати в нагоді швензи
основа для сережок, різні застібки і ланцюжки для намист, основи з шпильками
для брошок. Кусачки і плоскогубці для роботи з дротом.
Зберігати бісер
можна в спеціальних баночках, що продаються в магазині або будь-яких інших
ємностях з щільно закривається кришкою.
4.1 Типи та Види голок
Голки бувають з
гострим та тупим кінцем.
Гострі голки
зазвичай використовують для гладі, рішельє та звичайного шиття.
Для вишивки
лічильним хрестиком на канві або спеціальній тканині найбільше підійде голка з
тупим кінцем, так звана гобеленова голка. Тканина для такого вишивання має
спеціальну розріджену структуру, тому не заточений кінчик вільно проходить в
отвори основи, не розщеплюючи її нитки. Стібки виходять однаковими та
рівнішими.
Також голки для
вишивання мають вушко більшого розміру, що дозволяє зручно заправляти нитку.
Ще є двосторонні
голки. Це звичайна голка, тільки вушко вона має посередині. За допомогою двосторонньої
голки вишивати
можна в 2 рази швидше, адже процес вишивання
відбувається двома руками: одну руку тримаємо над закріпленою в рамі вишивкою,
іншу – під, таким чином руки не здійснюють зайвих рухів. На жаль, ці голки
вимагають великої вправності та вишивати ними навчилися далеко не всі.
можна в 2 рази швидше, адже процес вишивання
відбувається двома руками: одну руку тримаємо над закріпленою в рамі вишивкою,
іншу – під, таким чином руки не здійснюють зайвих рухів. На жаль, ці голки
вимагають великої вправності та вишивати ними навчилися далеко не всі.
Голки для вишивання бісером
Для вишивання
бісером потрібні спеціальні голки, вони дуже тоненькі, довгі та дуже гострі. Це
зроблено для того, щоб голка могла пройти в найменшу дірочку в бісерині. З
такими голками поводьтеся обережно, ними легко можна поранитися.
Розміри голок
Варто звернути
увагу на те, що занадто товста голка може зіпсувати вигляд вишивки, залишивши
за собою помітні дірки в місцях, де ви її просуватимете.
Для цього існує таблиця розмірів голок відносно типу
тканини:
Aida 8 – номер
голки 20-22
Aida 11 – номер
голки 22-24;
Aida 14 – номер
голки 24-26;
Aida 18-20 – номер
голки 24-26-28;
Hardanger – номер
голки 28
Але якщо у вас на
голці немає позначки з номером, можна спробувати підібрати самостійно. Головне,
щоб голка вільно проходила крізь тканину, не застрявала та не залишала за собою
видимих дірок.
Довжина голки
впливає на зручність вишивання. Тут точного критерію у виборі немає, все
індивідуально. Головне, довжина голки має бути такою, щоб її зручно було
тримати пальцями. Існують навіть спеціальні голки для вишивання, які на 30%
коротші за звичайні, називаються вони PetitesCrossStitchNeedles.
Якість голок
Від якості голок
залежить теж багато. Якісні голки виготовляються з високовуглецевої сталі.
Завдяки хромуванню поверхні і нанесенню золотого шару на вушко, вони мають
прекрасний зовнішній вигляд і довго служать. Слідкуйте, щоб у вушку голки не
було маленьких зазубрин. Це брак і таку голку можна відразу викинути, бо голка
з таким дефектом псує нитку, розпушує і рве її.
Зберігання
голок
Будь яка голка
зроблена із металу, а метал при взаємодії з вологою (яка є на наших пальцях)
окислюється, тому голка може втратити свій блиск і навіть може поскрипувати.
Щоб запобігти цьому
можна періодично змінювати голку та зберігати голки в сухому місці.
Голка – ваша
помічниця, тому вона заслуговує на особливе місце для зберігання. Це може бути
голківниця, пінкіп, зігугу, біскорню
Правильний вибір
голки допоможе вам вишивати з задоволенням і в результаті вишита робота буде
бездоганна.
Так іменований образ
Богоматерізнаходився в ТошенскійІоанно-БогословськоїСемистрільнацеркві, на
цвинтарі, розташованому недалеко відВологди.
Про перший прославлянні «Семистрільна»
ікониБогоматерізбереглосянаступнепереказ. Селянин
Вологодськоїгуберніїпротягомбагатьохроківстраждавболіснокульгавістю і
розслабленням. Всікошти, яківінвживав для лікуваннясвоєїхвороби, не приносили
йомуніякоїдопомоги. Не людськадопомога, а допомогуБогоматері повернула
цьомуселяниновіздоров'я. Одного разу вінувісніпочув голос, велілийомувідшукати
на дзвіниціІоанно-Богословської церкви іконуБогоматері і помолитися перед нею,
і тодівінотримаєзціленнявідсвоєїхвороби. Селянин два рази приходив до церкви,
але його не пускали на дзвіницю, так як не вірилирозповідійого про сновидінні.
Вінприйшов в третій раз.
Бачачийогонаполегливість, над ним, нарешті, смілосердовалісь і
виконалийогопрохання. Коли селянин піднявся на дзвіницю, вінодразу ж
знайшовікону: вона займаламісце при поворотісходів, і по нійдзвонарі ходили, як
по простійдошці. Знайденусвятиню очистили відсміття і бруду, обмили і
потімвідслужили перед нею молебень. Хворий селянин, старанномоливсяпід час
молебногоспіву перед цим образом Богородиці, згодомотримавзціленнявідсвоєїхвороби.
Минуло чимало часу післяцього чудесного
події, і місцевіжителініби стали забувати про чудотворнуіконуБожоїМатері. Але
ось в 1830 році в Вологдінесподівано стала лютувати холера. Це лихо навело
страх на жителів і спонукалоїхшукатидопомоги і захисту у ЦариціНебесної. Вони
піднялисвятіЇїікони, «Семистрільна» і «Семиградська», і в
урочистомухресномуході обнесли їх кругом міста. Кількістьзахворюваньпомітно
стало знижуватися, і скоро свирепствовавшая хвороба зовсімприпинилася.
«Семистрільна» Матері написана на
полотні, наклеєному на дошку, і своєнайменуванняотрималавід самого зображення.
Богоматір на нійзображена без ПредвічногоНемовля, Одна,
пронизанийсім'юстріламиабо мечами - чотири з лівого боку і три з правого.
Живописцієїікони носить на собіявніслідидавньогопоходження, і
знавцістверджують, що вона написана понад 500 років тому. Незважаючи на
такудавнину, живопис прекрасно збереглася.
З цієї «Семистрільна»
ікониБогородицібувзробленийточний список, якийтакожпрославився чудесами.
Примітка: Міжіконами
"Пом'якшеннязлихсердець" і "Семистрільна" є невелика
відмінність - мечірозташовані на них по-різному: на першій - по три праворуч і
ліворуч, а один знизу, а на другий - три з одного і чотири з іншогобоку .Раніше
у цихіконбули і різніднісвяткування: іконі "Пом'якшеннязлихсердець" -
2/15 лютого (в день СтрітенняГосподнього) і в неділюВсіхсвятихіконі
"Семистрільна" - 13/26 серпня. У
сучаснійбогослужбовоїпрактиціРуськоїПравославної Церкви
прийнятовважатиїхрізновидами одного іконографічного типу і відповіднооб'єднуватиднісвяткування.
У них такожзагальнийакафіст і богослужбовітексти.
Ввитра
|
Матеріал
|
Витрати матеріалів
|
Вартість витрат, грн.
|
|
|
Полотно
|
1 шт
|
60
|
|
|
Нитка
|
2 шт
|
40
|
|
|
Голка
|
1 шт
|
5
|
|
|
Бісер :
|
|
|
|
|
Червоний
|
|
36 гр
|
36
|
|
Жовтий
|
|
31 гр
|
31
|
|
Лимонний
|
|
30 гр
|
30
|
|
Помаранчевий
|
|
29 гр
|
29
|
|
Синій
|
|
17 гр
|
17
|
|
Білий
|
|
16 гр
|
16
|
|
Пурпуровий
|
|
13 гр
|
13
|
|
Гірчичний
|
|
12 гр
|
12
|
|
Зелений
|
|
9 гр
|
9
|
|
Салатовий
|
|
8 гр
|
8
|
|
Блакитний
|
|
0,3 гр
|
0,3
|
|
Рожевий
|
|
0,2 гр
|
0,2
|
|
Всього бісеру
|
|
201,5 гр
|
201,5
|
|
Всього
|
|
|
306,5
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий